Інтер’єктивація

Інтер’єктивація (лат. вигук, вставка, проміжок). Це перехід інших частин мови у вигуки, тобто набуття синтаксичних функцій і категоріального значення вигука. Інтер’єктивуються:

- іменники: господи, горе, лихо, жах, матінко, нене, боже, леле, (Леле! Який світ прекрасний!; Боже! Що ти собі думаєш?!);

- дієслова: даруй, пробач, прощай, прошу, диви, подумаєш, буде, бувайте, давай, давайте (Прощай, друга не забудь!, Прощавайте! Ждіте волі! П. Тичина);

- займенники: себе, ей (вказівний): соб!, цоб! (до себе); себе!, цебе!, цабе! (від себе), гей!;

- словосполучення: спасибі! (спаси Бог), добридень!, добраніч!, будь ласка!, куди там!, їй-бо!, їй-богу!, їй-право!.

Зі словотвірного погляду перехід (трансформація) однієї частини мови в іншу є конверсією, при якій початкова форма твірного слова стає початковою формою похідного слова і за морфемною будовою нічим не відрізняється від твірного: зелений (прикметник) – хутір Зелений (іменник). Але трансформуватися в іншу частину мови може й окрема словоформа: прізвища Донських, Черних, Білих, Розумних (родовий відмінок прикметників множини); прикметникові субстантиви мале, старе, майбутнє (називний відмінок прикметників середнього роду); прикметникові субстантиви накладна, похоронна, приймальня (жіночий рід). Це дало підстави О. Шахматову говорити про те, що слова однієї частини мови можуть переходити в іншу, не змінюючи своєї форми.

Проте при конверсії відмінюване похідне слово, змінюючи своє лексичне і категоріальне значення, зберігає відмінкові форми лише одного роду (завідуючий, операційна, майбутнє) чи тільки одного числа (добові). Це дало підстави І. Ковалику твердити, що перехід слів із однієї частини мови в іншу викликає і зміну змісту слова, і зміну його парадигматичної форми.

Перехід буває повним і ситуативним. При повному переході похідне слово перестає вживатись у функції частини мови твірного слова: наречена, замковий, похоронна. При ситуативному переході похідне слово в одних випадках вживається в функції нової частини мови, а в інших – у функції частини мови твірного слова, напр.: Наше майбутнє в наших руках — Наше майбутнє життя в наших руках.

Конверсійна трансформація однієї частини мови в іншу відрізняється від словотворення формантом. При конверсії формантом виступає система флексій (парадигма): старе, мале, сліпий (парадигма середнього і чоловічого роду), поранені (парадигма тільки множини), ура (нульова парадигма). При словотвірній трансформації частини мови формантом виступає суфікс: а (сполучник) – акати (дієслово), ох! (вигук) – охати (дієслово), так (частка) – такати (дієслово), але це не перехідне явище, а суфіксальне словотворення.

Отже, наявність в українській мові перехідних явищ є свідченням живих процесів розвитку в системі частин мови.

10