Тема 12. Правові основи банківської діяльності та кредитно-розрахункових відносин.

Мета: визначити правові основи банківської діяльності

План лекції

1. Поняття банку. Особливості правового статусу банківської установи. Банківська система.

2. Поняття, види та форми кредиту.

3. Порядок і форми розрахунків у господарському обігу.

Самостійна робота

1. Правовий статус Національного банку України.

2. Рада Національного банку України.

3. Банківський кредит та його види.

Ключові терміни та категорії теми: банк, Національний банк, кооперативний банк,рада Національного банку, банківський кредит

1.Поняття банку. Особливості правового статусу банківської установи. Банківська система.

Банки – це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб. Виконання банками цих функцій (здійснення відповідних банківських операцій) у сукупності є банківською діяльністю. Банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку

Дещо ширше визначення поняття «банк» містить ст. 2 Закону про банки банківську діяльність. Банк – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банки як суб'єкти господарювання, функціями яких є надання фінансових послуг, є юридичними особами. Виходячи з положень ч. З коментованої статті та ч. 2 ст. 4 Закону про банки останні можуть бути класифіковані на універсальні і спеціалізовані.

3а спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Банк набуває статусу спеціалізованого банку в разі коли більше 50 відсотків його є активами одного типу.

Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку в разі коли більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

За загальним правилом посадовим особам органів державної влади та органів місцевого самоврядування забороняється участь в органах управління банків.

Посадовими особами відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну службу» вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).

Органами управління банків, участь в яких забороняється зазначеним вище посадовим особам, є: а) Рада НБУ та його Правління – щодо НБУ; б) наглядова рада та правління – щодо державного банку; в) загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) – щодо інших банків.

Винятки з правила передбачаються законом. Так, Рада НБУ формується шляхом призначення семи її членів Президентом Україні і семи членів – Верховною Радою України. З метою представництва інтересів держави до складу наглядової ради державного банку можуть входити представники органів виконавчої влади.

Економічна незалежність банків базується на положенні, згідно з яким банки не відповідають за зобов'язаннями держави, а держава не відповідає за зобов'язаннями банків, крім випадків, передбачених законом, та випадків, коли держава відповідно до закону бере на себе таку відповідальність.

Стаття 5 Закону встановлює, що держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.

Так, на підставі Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» встановлено, зокрема, зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені у період до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, а також у сертифікати Ощадного банку СРСР.

НБУ не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями НБУ, якщо інше не передбачено законом або договором.

Нормативно-правову основу діяльності банків складають: Конституція України, ГК, ЦК, закони «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність» тощо.

Банк має повне і скорочене офіційне найменування українською та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово «банк», а також вказівку на його організаційно-правову форму.

Разом з тим суб'єкту господарювання заборонено використовувати у своїй назві слово «банк», якщо такий суб'єкт не зареєстрований як банк НБУ, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. З ст. 15 Закону про банки слово «банк» та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані НБУ як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо форми створення банків та розміру статутного капіталу» від 14 вересня 2006 р. законодавець обмежив перелік організаційно-правових форм, в яких можуть створюватися банки в Україні, передбачивши лише відкриті(публічні нині) акціонерні товариства та кооперативні банки.

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень зазначеного Закону банки, створені у формі закритого(нині приватного) акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, зобов'язані протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом привести свою організаційно-правову форму у відповідність з його вимогами.

Як встановлено ч. 2 ст. 6 Закону про банки, законодавство про господарські товариства поширюється на банки у частині, що не суперечить зазначеному Закону.

Визначимо коло суб'єктів, які можуть бути учасниками банку залежно від його організаційно-правової форми. Це юридичні особи та громадяни, резиденти і нерезиденти, а також держава в особі КМУ або уповноважених ним органів.

Закон вимагає, щоб власники істотної участі у банку (істотна участь – це пряме або опосередковане, самостійне або спільно з іншими особами володіння 10 і більше відсотками статутного капіталу, або права голосу придбаних акцій (паїв) юридичної особи, або не залежна від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи) мали бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан, розуміючи під діловою репутацією сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про її професійні та управлінські здібності, порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.

Вимоги щодо ділової репутації та задовільності фінансового стану засновників та акціонерів (пайовиків), які набувають істотну участь у банку, встановлюються Законом про банки і нормативно-правовими актами НБУ.

Не можуть бути учасниками банку юридичні особи, у яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Статутний капітал банку формується відповідно до вимог ч. З 336 статті ГК, Закону, законодавства України та установчих документів банку.

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути меншим 10 млн. євро (ч. 1 ст. 31 Закону про банки).

Забороняється використовувати для формування статутного фонду банку: а) бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення; б) кошти, одержані в кредит; в) кошти, одержані під заставу. Статутний капітал не повинен формуватися з непідтверджених джерел.

Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти – в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях.

Банк має право збільшувати статутний капітал після того, як усі учасники повністю виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій і попередньо оголошений підписний капітал повністю оплачено. Частина 3 коментованої статті забороняє збільшувати статутний фонд банку для покриття збитків.

Відповідно до ст. 9 Закону про банки, банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.

Банківське об'єднання створюється за попередньою згодою НБУ і підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

Порядок отримання дозволу на створення банківського об'єднання та порядок його державної реєстрації встановлені Положенням про порядок створення і державної реєстрації банківських об'єднань, затвердженим постановою правління НБУ.

Банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання. Учасники банківського об'єднання перед своєю власною назвою вказують назву останнього.

Учасники банківського об'єднання можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та дотриманням умов договорів, укладених з іншими суб'єктами господарювання.

Банківське об'єднання зобов'язане публікувати в офіційних друкованих виданнях – газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» інформацію про створення банківського об'єднання за визначеною НБУ формою, про зміни в ньому та про припинення його діяльності, а також консолідовану звітність за обсягами та за формою, встановленими НБУ.

Учасники банківського об'єднання несуть відповідальність за зобов'язаннями інших його учасників відповідно до укладеного між ними договору.

Банківське об'єднання ліквідується за рішенням його учасників або з ініціативи НБУ за рішенням суду в разі якщо діяльність такого банківського об'єднання суперечить антимонопольному законодавству України або загрожує інтересам вкладників банків чи стабільності банківської системи. Ліквідація банківського об'єднання не припиняє діяльності банків – його учасників.

Відповідно до ст. 13 Закону про банки з метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації.

Банківські спілки та асоціації не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.

Асоціація (спілка) банків є договірним об'єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків – членів асоціації (спілки).

Умови та порядок створення, державної реєстрації, ліцензування діяльності та реорганізації банків, вимоги щодо статуту, формування статутного та інших фондів, а також здійснення функцій банків встановлюються Законом про банки.

НБУ прийнято ряд нормативно-правових актів, що конкретизують положення ГК і Закону про банки у частині створення, державної реєстрації та функціонування банків, зокрема: Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями тощо.

Законодавство про господарські товариства та про кооперацію поширюється на банки в частині, що не суперечить ГК та Закону про банки.

Одним із видів банків, які можуть створюватися і функціонувати в Україні відповідно до ГК та Закону про банки, є державні банки.

Державним є банк, сто відсотків статутного капіталу якого належить державі.

Державний банк засновується за рішенням КМУ. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. КМУ зобов'язаний отримати позитивний висновок НБУ з приводу наміру заснувати державний банк. Отримання зазначеного висновку є обов'язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності.

Статут і діяльність державного банку мають відповідати вимогам Закону про банки, інших законів України та нормативно-правових актів НБУ.

Статут державного банку затверджується постановою КМУ.

НБУ здійснює державну реєстрацію державних банків відповідно до вимог Закону про банки і нормативно-правових актів НБУ.

Найменування державного банку повинно містити слово «державний». Державний банк має право використовувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України.

Держава здійснює повноваження власника щодо акцій (паїв), які належать їй у статутному капіталі державного банку, через його органи управління.

Органами управління державного банку є наглядова рада та правління банку.

Наглядова рада є вищим органом управління державного банку, що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам, захисту інтересів держави як акціонера державного бан­ку та інші функції, визначені Законом про банки.

До складу наглядової ради державного банку входять члени наглядової ради банку, значені Верховною Радою України, Президентом України і КМУ. До складу наглядової рад державного банку, який призначається Верховною Радою України, в обов'язковому пораду входить не менше одного представника парламентської опозиції. З метою представництв інтересів держави до складу наглядової ради державного банку можуть входити представни­ки органів виконавчої влади та інші особи, які відповідають вимогам, зазначеним у коментованій статті. Строк повноважень членів наглядової ради державного банку – п'ять років.

Президент України призначає п'ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідного указу.

Верховна Рада України призначає п'ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідної постанови.

КМУ призначає п'ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідної постанови.

Членом наглядової ради державного банку може бути громадянин України, який має вищу економічну або юридичну освіту або науковий ступінь у галузі економіки, фінанси та/або права і при цьому має досвід роботи в органі законодавчої влади чи на керівних посадах центральних органів виконавчої влади України, які забезпечують проведення та реалізацію державної фінансової, економічної та правової політики, або в банківській установі, чи досвід наукової, практичної роботи у галузі економіки, фінансів, права. Особа, яка входить до складу наглядової ради чи іншого органу управління банку (крім державного) чи є членом сім'ї такої особи першого ступеня споріднення, або особа, котра була засуджена за зловживання у фінансовій сфері, судимість якої не погашена або не знята в установленому законом порядку, не може бути членом наглядової ради державного банку. Не допускається призначення особи на посаду члена наглядової ради державного банку, якщо таке призначення може призвести до конфлікту інтересів.

Наглядову раду державного банку очолює голова, який обирається наглядовою радою зі складу її членів.

Засідання наглядової ради є правомочним за наявності не менше десяти її членів.

Рішення наглядової ради приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів наглядової ради державного банку.

У своїй діяльності наглядова рада державного банку керується Законом про банки, іншими актами законодавства України та статутом державного банку. Наглядова рада не втручається в його оперативну діяльність.

До компетенції наглядової ради державного банку належить прийняття рішень з питань, визначених у пунктах 1,5,6 статті 38 та пунктах 1–7 статті 39 Закону про банки, а також з інших питань, необхідність врегулювання яких передбачена законом.

Повноваження правління банку (виконавчого органу державного банку) визначаються його статутом. Кандидатури голови та членів виконавчого органу узгоджуються з НБУ відповідно до вимог Закону про банки.

У разі прийняття рішення про часткове або повне відчуження державою належних їй акцій (паїв) державного банку останній втрачає статус державного. Власники акцій зобов'язані привести статут та діяльність банку у відповідність з вимогами Закону про банки та нормативно-правових актів НБУ.

Кооперативний банк – це банк, створений суб'єктами господарювання, а також іншими особами за принципом територіальності на засадах добровільного членства та об'єднання пайових внесків для спільної грошово-кредитної діяльності. Відповідно до закону можуть створюватися місцеві та центральний кооперативні банки.

Кооперативний банк створюється в порядку, передбаченому Законом про банки. Законодавство про кооперацію поширюється на кооперативні банки в частині, що не суперечить зазначеному Закону.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.

Мінімальне число учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менш 50. У разі зменшення числа учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити його до мінімально необхідного, діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації.

Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

До функцій центрального кооперативного банку, крім загальних функцій, передбачених Законом про банки, належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також контроль за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Органами управління кооперативних банків є загальні збори учасників (пайовиків), спостережна рада банку та його правління. Органом контролю є ревізійна комісія банку. Органи управління та контролю кооперативного банку створюються та здійснюють свої повноваження відповідно до Закону про банки.

Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного банку встановлюється НБУ відповідно до ст. 31 Закону про банки

Кожний учасник кооперативного банку, незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю), має право одного голосу.

Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

Банківська система України складається з НБУ та інших банків (державних і недержавних), що створені і діють на території України відповідно до Закону «Про банки і банківську діяльність» .