2. Виявлення і облік шкідників зернових злаків.

2.1 Методики обліку злакових попелиць

Обліковують попелиць восени та весною на сходах озимих і ярих зла­кових культур, а зимуючі популяції - у кінці жовтня і рано навесні. Чисельність немігруючих злакових попелиць можна встановити аналізом рослинних проб. Одну пробу становлять рослини, зібрані на 0,5 м рядка посіву. На кожному полі відбирають 16 проб: чотири - уздовж лісосмуги або з боку переважаючих вітрів (звідки може спостерігатися інтенсивне залітання попелиць) на відстані 15-20 м від краю поля; 8 - по діагоналі; останні чотири проби - по протилежному краю поля. Таким чином, схема маршруту нагадує букву Z. На рослинні проби прикріплюють етикетки і вміщують їх у бязеві мішки. Аналіз проводять у лабораторії. Треба мати на увазі, що коли після осіннього обліку стоїть тепла погода, то самки продовжують відкладати яйця. За наявності 5-10 яєць на 1 м² посівам загрожує небезпека масового розмноження шкідника в наступному році, особливо за сприятливих погодних умов весни і літа.

У період активного розвитку злакових попелиць можна обліковувати регулярним оглядом рослин. Перший облік проводять у фазі повного кущіння ярих зернових і на початку виходу в трубку озимої пшениці. Проби рослин переглядають за схемою, запропонованою для обліку чисельності зимуючої популяції цих шкідників. Ступінь заселення рослин встановлюють за шестибальною шкалою: 0 – рослини не заселені; 1 – окремі особини або поодинокі невеликі колонії (3–5 попелиць) на рослині; 2 – мала кількість, не більше 5–6 невеликих колоній на рослині, у піхві листків і на листках; 3 – колонії із середньою і великою чисельністю, розміщені, в основному, за піхвою верхнього листка; 4 – численні колонії попелиць за піхвою верхнього листка, частково інших листків, рослина має знебарвлену піхву, гофровану і скручену пластинку верхнього листка, колоніями попелиць вкрито до 20 % поверхні рослин; 5 – маса попелиць за піхвами більшості листків, колоніями вкрито понад 50 % поверхні рослин.

У фазі початку цвітіння озимої пшениці проводять другий облік незалежно від його площі, відбирають 20 проб, кожна з яких складається з 5 колосів.

Ступінь заселення рослин попелицями в фазі колоса визначають за шестибальною шкалою: 0 – попелиці відсутні; 1 – поодинокі особини або невелика колонія (3–5 попелиць) на колос; 2– колонія (10-15 особин) займає 1/4 частину колоса; 3 – декілька колоній займають половину колоса (20-30 попелиць); 4 – декілька колоній, які злилися разом, займають 1/4 колоса (30–50 особин); 5 – весь колос вкритий попелицями, понад - 50 особин.

Хімічні обробки проводять за чисельності попелиць 8–10 особин у фазі цвітіння зернових та 25–30 - на колос у фазі молочної стиглості.

2.2 Облік клопа шкідлива черепашка та інших видів хлібних клопів

Система спостережень за хлібними клопами передбачає кілька обстежень посівів та місць зимівлі шкідників (галявин лісів, лісосмуг тощо). Так, можливу чисельність шкідників на другий рік і їх перезимівлю встановлюють обстеженням лісосмуг, інших місць зимівлі восени (кінець жовтня) і навесні (кінець березня - початок квітня).

Посіви озимої пшениці та інших колосових зернових обстежують у фазі весняного кущіння з метою встановлення динаміки заселення їх шкідниками і необхідності хімічних обробок. На ділянках 50x50 см (0,25 м²), розміщених у шаховому порядку рівномірно на всьому полі, проводять обліки за допомогою рамки, яку накладають на рослини випадково. Всі стебла всередині рамки струшують на землю і підраховують кількість клопів. При цьому оглядають грудочки, рослинні рештки тощо, куди черепашка ховається в похмуру, прохолодну погоду. На 100 га площі беруть 16 проб, при більших розмірах полів на кожних 50 га обстежують ще 4 ділянки. В результаті встановлюють середню чисельність шкідників на 1 м² посіву.

У фазах формування зернівки і початку молочної стиглості клопів обліковують за вищеописаною методикою. При небезпечній чисельності шкідників (див. ЕПШ) визначають доцільність проведення хімічних обробок.

Для обчислення ушкодження стебел і білоколосиці пшениці під час повного виколошування обліковують ушкоджене колосся, що добре помітне на фоні зелених здорових рослин. Для цього на 12 облікових ділянках розміром 0,25 м² вираховують загальну кількість колосся та кількість солом'яно-жовтих, пустоколосих. Результати визначають у відсотках на 1 м².

Для встановлення ушкодження зерна клопами на певному полі відби­рають пробний сніп перед обмолочуванням рослин. Якщо потрібно встановити ушкодження зерна на різних ділянках поля, то снопи відбирають прямо в полі перед збиранням чи скошуванням. Сніп беруть так: стебла захвачують жменями близько до основи, щоб захопити і підгін. З нього після обмолочування відбирають середню пробу очищеного зерна і зважують три наважки по 10 г. Зерно кожної наважки переглядають, відбирають ушкоджене, зважують і вираховують процент, приймаючи за 100 % масу зерна в пробі.