Лекція 1 Тема: Історія та сучасні тенденції розвитку декоративного садівництва.

1. Класичний стиль садово-паркового мистецтва рабовласницьких держав.

2. Стилі середньовіччя.

3. Особливості стилю декоративного садівництва епох відродження.

4. Особливості художнього садівництва Китаю та Японії.

5. Англійський ландшафтний стиль садівництва.

6. Декоративне садівництво періоду другої половини XIX - початку XX ст.

7. Етапи розвитку й особливості вітчизняного садівництва.

1. Класичний стиль садово-паркового мистецтва рабовласницьких держав.

Єгипет. Відомості, що дійшли до нас, про сади й парки Єгипту відносять до 2780-2550 і 2160-1788 р. до н.е.

Провідне місце в садах належало архітектурі, що характеризувалася своєю грандіозністю.

Єгипет вважається однією з перших країн, де виникло мистецтво створення садів і парків. Через повені в долині р. Ніл можна було вирощувати тільки сільськогосподарські культури. На піднесених місцях, куди Ніл не доносив своїх вод під час розливів, у Древньому Єгипті влаштовували терасові сади. Поруч із садами розводили виноградники.

Сад, як правило, мав прямокутну форму. Високі дерева розміщалися по периферії, низькі — у середині саду. Подібним чином планувалися й священні сади, розташовані біля храмів. Уздовж каналів тяглися алеї з тінистих дерев. Часто усередині саду влаштовувалися прямокутні квіткові клумби, на яких росли троянди, конвалії, левкої, нарциси, маки, волошки й інші квіти. Особливою славою користувалися пишні сади єгипетської цариці Клеопатри. Тут висаджувалися фінікові пальми, інжир, гранат, акація, плодові дерева. Сади оточували масиви деревних рослин. Єгипетські сади були садами рівнин, у яких у силу природно-кліматичних умов видне місце займали басейни, ставки, канали.

Ассиро-Вавілонія. На території нинішнього Іраку в межиріччя Тигру і Євфрату жили ассірійці, вавілоняни, індійці і євреї. Їхні сади були невеликими по розміру й розташовувалися між житловими будинками. Сади охоронялися високими неприступними стінами, прикрашалися творами мистецтва у вигляді басейнів, скульптур, альтанок, пергол, картин. У садах висаджувалися квіти, розводилися гарні птахи.

Кращою прикрасою берега Євфрату були «висячі сади». Це спорудження пов'язане з ім'ям ассірійської цариці Семіраміди. Довжина сторін підстави терас «висячих садів» становила 48 м, тераси були чотирикутної форми, догори вони звужувалися. Головний сад був розбитий на верхній терасі. Тераси поєднувались між собою крученими сходами. Зовнішні частини терас служили галереями, внутрішні — гротами, прикрашеними кольоровим кахлем і фресками, які дійшли до наших днів.

Древня Греція характеризувалася такими типами озеленення, як геррони (священні гаї), філософські сади й приватновласницькі сади. Геррони носили чисто меморіальний характер: скульптури, архітектурні спорудження, лісові масиви із джерелами. Священні гаї носили меморіальний характер, згодом вони перетворилися в спортивні парки. Для вчених бесід створювали філософські сади. Міські площі озеленювали рядовими посадками уздовж доріг. Приватновласницькі сади носили утилітарний характер, квіткові рослини - їхнє основне озеленення.

Сади в ландшафтному дизайні Древньої Греції були строго пропорційні. Для їхнього створення використовували принципи рівноваги, ритму й симетрії. У давньогрецьких садах, на відміну від Єгипту, використовували терасування. На терасах висаджували більші дерева, квіти, улаштовували фонтани. Тут вбачається більш вільна композиція, декоративність, накопичення зелених мас, кручені сходи, багато прикрас.

Древній Рим. Садово-паркове мистецтво в Древньому Римі розцвітало з 1 в. до н.е. до 1 в. н.е. Цьому розквіту сприяє м'який клімат, достаток води, гір, будівельного матеріалу, наявність багатої флори.

Тут формуються такі сади, як священні гаї, суспільні сади, сади при віллах, сади-іподроми, сади-перестилі. В обсязі житлового будинку перебували внутрішні двори, оточені колонадою. Вони оформлялися квітами, чагарниками, скульптурою, забезпечувалися водою. Більшість садів улаштовувалися на терасованих схилах, їх прикрашали квітами, скульптурою, різними архітектурними спорудженнями й фонтанами. Саме в ландшафтному дизайні Древнього Рима з'явилися перголи, алеї, топіарне мистецтво (фігурна стрижка).