1. ОС надає прямий чи непрямий доступ до ресурсів на кшталт файлів на локальному диску, привілейованих системних викликів, особистої інформації про користувачів та служб, представлених запущеними програмами;

2. ОС може розділити запити ресурсів від авторизованих користувачів, дозволивши доступ, та неавторизованих, заборонивши його[12].

3. Розділ II. Сучасні операційні системи

2.1. Сімейство "Unix" систем

Операційна система UNIX розроблена в Bell Telephone Labors компанії AT&T (штат Нью-Джерсі, США) у 1969 році Кеном Томпсоном.

На нижньому рівні цієї ОС розміщене ядро системи у вигляді набору підпрограм управління для координації дій комп’ютерної системи з багатьма користувачами. Над ядром UNIX знаходиться файлова система, яка служить для організації каталогів, файлів і пристроїв. Наступний рівень – це оболонка (командний процесор), яка є спеціальною проміжною програмою, що перехоплює команди користувача й ізолює його від ядра UNIX.

Основні властивості ОС UNIX:

• інтерактивність (інтерактивність – це робота в діалоговому режимі, незважаючи на кількість терміналів),

• багатозадачність (одночасно багато користувачів можуть працювати на одній машині),

• використання при роботі в мережах, переважно глобальних ( з великою кількістю користувачів),

• UNIX використовується для здійснення контролю стандартів, підтримки національних та стандартних клавіатур динамічно завантажувальними драйверами клавіатур,

• UNIX підтримує віртуальні консолі (virtual consoles), які дозволяють "переключати екрани" на консолі в текстовому режимі,

• UNIX підтримує різні типи файлових систем для збереження даних. Реалізована також файлова система MS-DOS, яка дозволяє прямо звертатися до файлів MS-DOS,

• UNIX забезпечує повний набір протоколів TCP/IP для роботи в мережі, в ній реалізована можливість роботи з електронною поштою, у мережевих групах та передача файлів між комп’ютерами,

• UNIX забезпечує повний набір протоколів TCP/IP для роботи в мережі, в ній реалізована можливість роботи з електронною поштою, у мережевих групах та передача файлів між комп’ютерами,

• UNIX створена з врахуванням спеціального захищеного режиму, що робить дану систему стабільною та надійною,

• UNIX забезпечує швидку роботу з файлами, дозволяє виконувати об’ємні програми.

До UNIX -подібних ОС відноситься велика кількість операційних систем, які умовно ділять на три категорії  SystemV, BSD та Linux.

Існує багато варіантів версій, особливо цікава - Lіnux, оскільки в принцип її розробки покладена повна відкритість та широка доступність початкових кодів[17].

2.2. Операційна система Linux

Лі́нукс (англ. Linux, також відомий, як GNU/Linux) — загальна назва UNIX-подібна операційна система на основі однойменного ядра. Вона є прикладом розробки з відкритим кодом та вільним програмним забезпеченням  на відміну від власницьких операційних систем, наприклад, Microsoft Windows та MacOS X (їх вихідні коди доступні усім для використання, зміни та розповсюдження абсолютно вільні).

GNU/Linux — складна система, що включає утиліти GNU, X.org, графічні середовища GNOME і KDE, до специфічних для дистрибутивів. Від ядра Linux залежить можливість роботи системи GNU/Linux на різних апаратних платформах і ступінь підтримки різних пристроїв. Ядро спочатку проектувалося для мікропроцесорів Intel 80386, зараз підтримує велику кількість комп'ютерних архітектур. Лінукс входить до списку операційних систем, які працюють на найбільшій кількості архітектур — від кишенькових комп'ютерів iPAQ на основі ARM до мейнфреймів, на кшталт IBM System z9. Спеціалізовані дистрибутиви розповсюджують для значно меншої кількості архітектур[15].

Таким чином, із дослідження Linux Foundation можна зробити висновок, що ядро Linux є безпрецедентним прикладом успішної співпраці різних за розміром і виробленою продукцією компаній та індивідуальних розробників. Кількість розробників і розподіл їх внеску може служити, гарантією стабільності і незалежності розробки [4].

Історично склалося так, що Лінукс використовувався переважно як серверна операційна система, але низька вартість, висока гнучкість отримані у спадок від UNIX переваги, роблять її придатною для широкого ряду застосувань. Вона може використовувати графічний користувацький інтерфейс не гірший за той, що використовують системи Microsoft Windowsта, Mac OS X. Багато компаній починають випуск своєї продукції для Лінукс, а спеціально створені емулятори та середовища виконання (наприклад, Wine) дозволять використовувати розроблене для Microsoft Windows ПЗ у Лінуксі. UNIX'івське коріння означає, що не зважаючи на існування великої кількості графічних утиліт для налаштування системи, прості текстові файли використовуються для зберігання цих налаштувань, а доступ до них з дозволу адміністратора, може отримати будь-який користувач[7].

Успіх ОС пояснюється безпекою, надійністю та низькою вартістю у поєднані зі свободою у модифікації вихідних кодів системи. Основними факторами, що заважають подальшому розвитку Лінуксу є відсутність підтримки деякого апаратного забезпечення та чималої кількості програмного забезпечення, розробленого для Microsoft Windows, до якого звикла велика кількість користувачів — переважно ігри та власницьке ПЗ.

Найпоширенішим методом інсталяції Лінукс на персональні комп'ютери є завантаження з CD-ROM дисків, які містять інсталятор та придатне програмне забезпечення. Компакт-диск може бути записаний із завантаженого ISO зразку, придбаний або взятий у користувача. Альтернативою стандартній інсталяції операційної системи є можливість її інсталяції на  клієнта, а цим способом вона завантажується з комп'ютера у мережі[6].

Програмування для Linux GNU Compiler Collection (GCC) є стандартною родиною компіляторів для переважної більшості Лінукс-систем. Окрім того, GCC забезпечує frontend для С, C++ та Java. Більшість дистрибутивів включають установлені інтерпретатори Perl, Python та інші сценарійні мови. Існує ряд середовищ для розробки (IDE): KDevelop, Eclipse, NetBeans, Lazarus та інші; також доступні і традиційні текстові редактори, як Emacs та Vim. Двома поширеними бібліотеками розробки візуальних елементів для створення графічних інтерфейсів користувача є Qt та GTK+. Бізнес модель комерційних постачальників дистрибутивів лінукс значною мірою залежить від надання професійної технічної підтримки. Ряд компаній пропонують спеціальні версії своїх дистрибутивів до складу, яких входять пропрієтарні пакунки та утиліти для полегшення встановлення та налаштування системи[5].