58.Санація (фінансове оздоровлення) суб’єктів господарювання. Механізм та етапи.
Санація (фінансове оздоровлення) — це комплекс послідовних взаємозв'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного та соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності.
Основним способом виведення підприємств з стану неплатоспроможності є санація, тобто реорганізаційна процедура, при якій власниками підприємства-боржника, його кредиторами або іншими особами йому надається фінансова допомога.Коло осіб, які можуть надати фінансову допомогу підприємству-боржнику не обмежений. Однак клопотання про проведення санації може бути подане лише боржником, власником підприємства-боржника кредитором.Клопотання про проведення санації повинне бути подане в арбітражний суд.Арбітражний суд задовольняє клопотання про санацію, якщо є реальна можливість відновити платоспроможність підприємства.Переважне право на участь в проведенні санації надане членам трудового колективу даного підприємства, його власникам і кредиторам.У тому випадку, якщо бажання брати участь в санації виразили члени трудового колективу підприємства-боржника і (або) його власник, конкурс на участь в санації не оголошується, санація проводиться даними особами. У конкурсі на проведення санації можуть брати участь іноземні юридичні липа.У 7-денний термін від дня винесення визначення про проведення санації учасники санації зобов'язані виробити угоду, в якій повинні міститися зобов'язання про задоволення вимог всіх кредиторів підприємства-боржника в узгоджені з ними терміни, передбачувані терміни проведення санації і інші умови. Відповідальність за виконання зобов'язань перед кредиторами учасники санації несуть солідарно, якщо в угоді не передбачене інше. Санація повинна проводитися в період не більш 18 місяців. По клопотанню учасників санації цей термін може бути продовжений судом, але не більш, ніж на 6 місяців. У разі неспроможності державних або муніципальних підприємств термін проведення санації продовженню не підлягає.
Після закінчення 12 місяців з початку санації повинне бути задоволено не менше за 40% загальної суми вимог кредиторів.
Контроль за проведенням санації здійснює арбітражний суд, який виніс визначення про проведення санації.
Так, арбітражний суд розглядає заяви членів трудового колективу підприєметва-боржника, його власника або кредитора про неефективність санації або про дії учасників санації, що ущемляють права і інтереси власника підприємства-боржника, його кредиторів або членів трудового колективу.Арбітражний суд на основі перевірки заяви може прийняти рішення аж до припинення санації. У цьому випадку арбітражний суд ухвалює рішення про визнання боржника неспроможним (банкротом) і про відкриття конкурсного виробництва.Якщо санація привела до позитивних результатів: зобов'язання перед кредиторами виконані, відновлена платоспроможність підприємства, то арбітражний суд виносить визначення про завершення санації і припинення виробництва у справі про неспроможність (банкрутство) підприємства.
Санація передбачає два великих етапи: а) позапланова санація — комплекс заходів, спрямованих на усунення негативних правових наслідків, скоєних боржником, які призвели до банкрутства, а також підтримка в нормальному господарському режимі виробничо-господарської діяльності підприємства боржника; б) планова санація — реалізація планових засобів відновлення платоспроможності боржника та погашення заборгованості перед кредиторами
59.Класифікація та зміст необоротних активів підприємства
Для забезпечення діяльності бюджетних установ та високоякісного надання послуг вони повинні бути забезпечені засобами праці - необоротними активами.В бюджетних установах основні засоби не створюють матеріальні блага, а тому не є засобами виробництва і використовуються як основні засоби невиробничого призначення.
Необоротні активи - це сукупність матеріально-речових і нематеріальних цінностей та об'єктів, які належать установі, забезпечують її функціонування і мають очікуваний термін корисної дії чи експлуатації понад один рік.Термін корисної експлуатації встановлюється міністерством за відомчою підпорядкованістю або (якщо нормативні документи відсутні) самостійно бюджетною установою при придбанні об'єкта. При встановленні терміну корисної експлуатації необхідно враховувати очікуване використання активу, очікуваний фізичний знос, а також інформацію приведену в паспорті чи довідкових даних.
