8. Розкрити сутність поняття peer-to-peer travel

Peer-рівному (P2P) онлайн ринки, такі як Airbnb множаться. Все більше і більше людей беруть на озброєння новий спосіб подорожі та оренду будинку або навіть обмін візитами безкоштовно. Деякі платформи тепер так великі, як великих міжнародних готельних мереж. Ось короткий список з п'ятнадцяти веб-сайти для мандрівників, які хочуть залишитися як місцеві.

Peer-рівному подорожі стає все більш звичайним явищем, але багато послуги як і раніше в бета-режимі, з обмеженим охопленням; нові міста додаються тільки сайти розкачати (не дивно, що багато хто з них запустити в Bay Area). Деякі стартапи разів, перш ніж вони навіть відірватися від землі, й інші, я виявив, сповнені перегинів. На Vayable, «Ярмарок» для турів та досвідом замовили безпосередньо з місцевим «постачальникам», деякі з моїх запитів були зустрінуті з загадковим відповідь: "Не копіювати. За ".

9. Привабливість країн Латинської Америки для туризму

Мексиканські Сполучені Штати - одна із ключових латиноамериканських країн із потужним природно-ресурсним потенціалом, що розташована на півдні Північної Америки. Мексика - федеративна республіка у складі 31 штату і столичного округу. Площа країни складає майже 2 млн км². Її населяє 111,2 млн осіб. Столиця - Мехіко.  Більшу частину країни займає Мексиканське нагір'я, оточене хребтами Сьєра-Мадре, Поперечної Вулканічної Сьєри, що включає діючі вулкани Орісаба (5 700 м), Попокатепель (5 452 м) та ін. Клімат на більшості території країни тропічний, на півночі - субтропічний. Пересічні температури січня коливаються від +10^оС на північному заході до +25^оС на півдні; червня - від +15^оС на Мексиканському нагір'ї до +30^оС на узбережжі Каліфорнійської затоки. Опадів випадає від 100 до 3 000 мм за рік. Кліматичні особливості Мексики дозволяють цілорічно розвивати масовий пляжно-купальний відпочинок (рис. 2. 46 і 2. 47).

Рис. 2.46. Кліматична діаграма Канкуну

Рис 2.47. Пересічна температура води у районі курорту Акапулько

У посушливих районах переважає пустельна і напівпустельна природна рослинність, у вологих - панують тропічні ліси, у горах на півночі - хвойні. На основі лісових і ландшафтних ресурсів у країні створена мережа національних парки: Каньйон-дель-Ріо-Бланко, Невадо-де-Толука, Босенчев, Кумбрес-де-Монтеррей із гірськими сосновими лісами, Ла-Молінче і Піко-де-Орісаба зі знаменитими вулканами, заповідник рідкісних птахів Селестум та ін.  На початку ХХІ ст. Мексика - визнаний латиноамериканський лідер в експорті туристичних послуг. Кількість іноземних туристів, які відвідали Мексику за період із 1970 по 1998 роки, зросла більше ніж втричі і в середньому збільшувалася на 5 % у рік, тоді як прибутки від туризму виросли майже у двадцять разів - із $ 415 млн до $ 7,9 млрд.  Для такого стрімкого зростання туристичної галузі Мексика мала відповідні природні і соціально-економічні передумови, якими скористалася сповна. Серед природних чинників слід виділити два компоненти - сонце і вода, точніше, морське й океанічне узбережжя із чистими та зручними пляжами і комфортні для відпочинку кліматичні умови окремих регіонів.  Серед численних соціально-економічних факторів найбільший вплив мали як загальносвітові тенденції розвитку туризму, серед яких збільшення вільного часу в населення провідних світових держав та прогрес у галузі транспорту, так і власне "мексиканські" економічні, географічні та геополітичні чинники, насамперед - сусідство зі США. Саме американці, а слідом за ними і канадці стали основними споживачами мексиканського туристичного продукту.  Потужним чинником розвитку туристичної індустрії стала багата культурна спадщина. Особливої популярності набули центри найдавніших Американських цивілізацій майя та ацтеків - Чічен-Іца, Майяпан, Паленке, Теотіукан, Ушмаль, де збереглися чудові зразки архітектури і мистецтва: піраміди, залишені ацтеками, культові споруди, кам'яні укріплення, давні поселення і житлові будинки. Високу пізнавальну цінність мають пам'ятки іспанської колоніальної доби у містах Пуебла, Гвадалахара, Кампече, Ель-Тахін і багатьох інших центрах, розкиданих територією країни.  У Мексиці із початком світового туристичного "буму" на державному рівні була затверджена програма розвитку так званих "полюсів росту туризму". Однією із особливостей їх територіальної локалізації було розміщення курортних центрів і готельних комплексів у найменш заселених і найбідніших областях країни, які, водночас, володіють відповідним природно-ресурсним туристичним потенціалом. Це співпадало із програмами регіонального розвитку країни. При цьому увага акцентувалася на управлінських рішеннях, що спиралися на планові механізми. Планування із метою розвитку туристичної інфраструктури, на думку аналітиків, дозволило уникнути кількох негативних моментів: по-перше, надмірного навантаження на довкілля; по-друге, спекуляції землею та гіперінфляції і, по-третє, нерегульованої забудови. Наслідком останньої могла б стати так звана "хибна урбанізація", тобто формування міських нетрів або гетто, що є супутниками великих міст і курортів.  Перші відчутні результати з'явилися у 1975 р., коли 27 тис. іноземних туристів відвідали острів Канкун, що лежить у Карибському морі поблизу півострова Юкатан - один з обраних "полюсів росту туризму". Із того часу Канкун став на шлях перетворення у туристичний центр світового рівня. Кількість готелів за період із 1975 по 1979 роки на острові збільшилася з 9 до 42, тоді як кількість місць у них подвоїлася, а потік іноземних туристів із 1975 по 1984 роки збільшувався в середньому на 38 % щороку. На початку 1990-х років у середньому за рік на острові відпочивало вже близько 2,5 млн осіб із Мексики та інших країн. На Канкун туристів приваблюють чисті пляжі, комфортний для відпочинку субтропічний клімат, близьке розташування культурних атракцій, гостинність і високий рівень комфорту. Не менш знаним є курорт Акапулько на березі Тихого океану. Він славиться своїми прекрасними пляжами, розкішними готелями, насиченим нічним життям і казино. Сприятливий клімат і бухта Акапулько, яка належить до найкрасивіших у світі, щороку ваблять до міста мільйони туристів. Головним організаційним центром туристичної індустрії є столиця країни. Мехіко називають містом архітектурних пам'яток і музеїв. У місті нараховується понад 1 400 унікальних будівель і монументів, 10 археологічних парків, більше 100 музеїв. Історичний центр Мехіко включений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Першорядними пам'ятками Мехіко є піраміда ацтеків, замок Чапультепек, Національний кафедральний собор, муніципальний і національний палаци. Серед музеїв поза конкуренцією перебуває Національний музей антропології. Його експозиція включає всесвітньовідомі експонати: Камінь Сонця, який називають календарем ацтеків, велетенські кам'яні голови ольмеків , знайдені у джунглях поблизу Табаско і Веракрусу, скарби цивілізації майя із Чічен-Іци та Паленке.

Переважна більшість держав Центральної Америки, які часто називають "банановими республіками" , є бідними аграрними країнами, що спеціалізуються на вирощуванні бананів, кави, какао, цитрусових, цукрової тростини, кукурудзи, рису. Величина ВВП у розрахунку на одну особу змінюється від $ 2 800 у Нікарагуа до $ 11 900 у Панамі.  Міжнародний туризм належить до пріоритетних напрямків розвитку національних господарств. Підставою для цього є стійкий попит з боку американських і канадських споживачів і ресурсна забезпеченість: країни володіють достатніми для розвитку туристичної індустрії природними і суспільними туристичними ресурсами, що підтверджують дані таблиці 2. 17.  Серед природних ресурсів переважають біотичні і ландшафтні, які сконцентровані в національних парках та узбережжя теплих морів із пляжами і кораловими рифами. Культурно-історична складова ресурсів презентована неперевершеними пам'ятками цивілізації майя, музеями, непересічними зразками архітектури іспанської колоніальної доби. Найбільш привабливими туристичними країнами району є Беліз, Коста-Рика, Панама. У цілому країни Центральної Америки протягом кількох останніх років приймають близько 7-8 млн туристів, із них 2 млн приїздить до Коста-Рики.

10. Чинники негативного впливу на туристичну галузь

За кордоном про негативний вплив туризму багато пишуть і говорять, і там навіть створюються «опозиційні» туризму організації. Зокрема, англійська організація Tourism Concern^[4] («Стурбованість туризмом»), заснована в 1989, співпрацює з урядами і проводить широку роз'яснювальну роботу серед місцевого населення про зворотний бік «хлібосольного» бізнесу.

Недарма туризм зараховують до індустрії, адже він робить негативний вплив на навколишнє середовище в тій же мірі, що й інші види промисловості. Шум, тверді відходи, сміття, стічні води, забруднення повітря створюють санітарні проблеми і впливають на здоров'я місцевого населення. Журнал «Наша планета» (Our planet), орган ООН за програмою охорони навколишнього середовища, наводить такі дані: у середньому кожен пасажир круїзного судна в Карибському регіоні «виробляє» щодня 3,5 кг сміття, у той час як кожен житель того ж регіону на березі «виробляє» його майже в чотири рази менше — 0,8 кг.^[5]

11. Туристична галузь країн Південної Азії

Південна Азія також досить приваблива мандрівників. Серед країн, які значно поліпшили свої показники, варто відзначити Іран, Шрі-Ланку та Індію.

Найпривабливішими місцевостями цього регіону є екзотичні острови Індійського океану, Індія з її культурою, традиціями, архітектурними пам'ятками, екзотикою тамтешніх мешканців тощо. Щороку її відвідує близько 5,4 млн. туристів, а дохід становить майже 11,8 млрд. доларів США.

Загалом за рейтингом регіонів світу на 2008 р., Південна Азія посідає останнє місце за прийманням туристів (10,3 млн.) та за надходженнями від іноземного туризму (15,1 млрд. дол. США).

1. 13. Географія туризму з метою відпочинку та розваг.

2. Туристські потоки з метою відпочинку і розваг є найбільш масовими і визначають географічну структуру міжнародного туризму. Вони зароджуються в країнах Європи, Північної Америки, Азійсько-Тихоокеанського регіону і водночас тяжіють до них.

3. Особливістю туризму з метою відпочинку і розваг є те, що внутрішньорегіональні поїздки, переважно в сусідні країни, переважають над міжрегіональними. В Європі на внутрішньорегіональні туристські потоки припадає близько 90 % всіх вибуттів, в Америці та Азійсько-Тихоокеанському регіоні — майже 75 %. Лише в структурі виїзного туризму в Південній Азії переважають міжрегіональні поїздки.

4. За прогнозами UNWTO, найближчим часом співвідношення внутрішньо- та міжрегіональних туристських потоків у світі дещо зміниться: туристичний обмін між регіонами буде розвиватися більш інтенсивно, ніж усередині регіонів. Прогнозуються відносно високі темпи збільшення кількості туристських вибуттів з Азійсько-Тихоокеанського регіону в Європу та Америку, що більшою мірою визначатиме загальну картину. В результаті, зросте частка міжрегіональних туристичних поїздок (до 24 % ), а частка внутрішньорегіональних відповідно зменшиться (до 76 %).

5. Інша особливість міжнародного туризму з метою відпочинку і розваг проявляється в меридіальному спрямуванні туристських потоків: туристи з північних країн охоче відпочивають на узбережжях теплих морів. Американці й канадці є головними відвідувачами курортів країн Карибського регіону. В Європі купально-пляжний туризм сконцентрований у Середземномор'ї. Тут проводять відпустки норвежці, данці, фінни, шведи, ірландці.

6. Останнім часом помітно зростають зустрічні туристські потоки з півдня на північ, переважно на курорти Північної Європи та в Скандинавські країни, що пояснюється станом екології та лагідним сонцем.

7. У Фінляндії та Швеції на фоні скорочення кількості ночівель туристів із Німеччини, одного з основних ринків туризму для країн Північної Європи, зростає кількість ночівель туристів з Іспанії. Ісландія, найменш вивчена туристами країна Північної Європи, також вступила в гостру конкурентну боротьбу за ринок міжнародних подорожей. Щоб зацікавити відвідувачів, 1996 р. вона запропонувала 40 нових маршрутів, у тому числі поїздки з метою спостереження за китами. Кількість туристів, які мають бажання побачити цих величезних морських тварин у природних умовах, збільшується швидкими темпами.

8. Розвивається обмін туристами між колишніми метрополіями та їхніми колоніями, чому сприяють відсутність мовного бар'єра та традиційно міцні зв'язки, передусім в економічній та культурній сферах. Англійці і нідерландці, іспанці й португальці виявляють інтерес до історичного минулого і сучасного колишніх колоній. Португальці заощаджують кошти для того, щоб побачити Бразилію, а бразилійці намагаються хоч раз ужитті відвідати Португалію, оскільки для багатьох з них ця країна є історичною батьківщиною. У1996 р. кожен третій європеєць, який ступив на Африканський континент, був французом. Більшість із них обирали відпочинок в Марокко і Тунісі. Ця особливість просторового розподілу туристських потоків виявляється не тільки в Африці. У Південну Азію туристів з Англії прибуває вдвічі більше, ніж з інших європейських країн, причому переважно ці туристські потоки спрямовані в колишні англійські колонії — Індію та Шрі-Ланку.

9. Європа

10. Найбільший ринок туризму з метою відпочинку і розваг сформувався в Європі. Особливо виділяються два її субрегіони — Західний та Південний, на які припадає понад 60 % усіх туристських прибуттів регіону. Тут формуються основні європейські потоки туристів і водночас сюди ж і спрямовуються. На Західну Європу припадає 34,4 % усіх туристських прибуттів у регіоні, на Південну — 29,4 %, на Центральну і Східну — 21,9 %, на Північну — 10,8 %, на Північне Середземномор'я — 3,4 %.

11. Туризм у Європі, порівняно з іншими регіонами світу, має досить чітко виражений внутрішньорегіональний характер. Інтенсивному внутрішньоєвропейському туристичному обміну сприяють: велика кількість держав на відносно невеликій за площею території, між якими добре налагоджені економічні, культурні та етнічні зв'язки, сучасна мережа транспортних комунікацій, спрощена система туристичних формальностей, розмаїття природних рекреаційних ресурсів і культурно-історичних пам'яток, розвинена туристична інфраструктура. На внутрішньорегіональний туризм припадає 4/6 усіх прибуттів в Європу.

12. Міжрегіональний обмін туристами розвинений слабше. У ньому важливу роль відіграє Америка, особливо США — єдина неєвропейська країна, що входить у першу десятку за кількістю прибуттів в Європу.

13. Найбільш відвідувана туристична країна Європи і світу — Франція. На старому континенті вона приймає кожного п'ятого відпочивальника. Найбільш інтенсивно туристичний обмін здійснюється з Німеччиною та Великою Британією. Одним із основних постачальників туристів у Францію є Німеччина, за нею йдуть Велика Британія, Бельгія, Італія, Швейцарія, Іспанія, Нідерланди.

14. Мальовничі ландшафти та історичні пам'ятки, всесвітньо відома культура та модні товари, прекрасна кухня та вина роблять Францію особливо привабливою для туристів. Французи називають свою країну "шестикутником". У світі знайдеться небагато країн, які можуть зрівнятися з "шестикутником" і запропонувати таке розмаїття ландшафтів: Альпи, карстові плато, рівнини, ліси, морські узбережжя протяжністю 3 тис. км, піщані пляжі та бухти Середземного моря.

15. Окрім бажання провести відпустку серед мальовничої природи, багатьох гостей приваблює до Франції зацікавлення мистецтвом та історією. Відвідати Париж — світовий центр політичного, економічного та культурного життя — заповітна мрія, мабуть, кожної людини.

16. Серед численних пам'яток Парижа найбільш відвідуваною є Ейфелева вежа, споруджена за проектом французького інженера А. Ейфеля для Всесвітньої виставки 1889 р. Ця унікальна, легка, ажурна та динамічна конструкція, що величаво постає над Парижем, важить понад 10 тис. т. Висота вежі — 318 м, з оглядових майданчиків, а також барів і ресторанів, що знаходяться на ній, відкривається чудова панорама. За роки існування вежі видом міста та його околиць змогли помилуватися майже 200 млн осіб.

17. Ейфелева вежа має ще й інше, не менш важливе призначення. Відразу після відкриття на ній була встановлена антена, завдяки якій суттєво поліпшився радіозв'язок. Ще з часів А. Ёйфеля на ній проводяться наукові експерименти, наприклад, вимірювання рівня забруднення повітряного басейну, працює метеорологічна служба. Для спостереження за вежею створена спеціальна обсерваторія: під впливом сонця метал розігрівається і вершина вежі відхиляється від вертикальної осі на 10—20 см.

18. Іншою відомою визначною пам'яткою Парижа є Лувр, який посідає друге місце за кількістю відвідувачів. Це один із найбільших музеїв світу, скарбниця класичного мистецтва. Щороку Лувр приймає майже 5 млн гостей міста. Обличчя сучасного Парижа творять і діловий район Дефанс, містечко науки і техніки Ля Вільєтт. Більшість туристів до своїх планів включають відвідання Люксембурзького саду, Монмартра, Єлисейських полів, музею д'Орсе. Одним із найбільш відвідуваних місць у Франції є місто Версаль, що належить до агломерації Парижа і має унікальний палацово-парковий ансамбль ХУП—ХУШ ст. Багато європейських туристів приїжджають у Францію заради "Діснейленда", що знаходиться поблизу Парижа.

19. Численні аматори купально-пляжного відпочинку прямують у приморські райони Франції. Найбільш відомий із них — Французька Рив'єра — розташований на півдні країни. Вузьку смугу середземноморського узбережжя шириною близько 20 км і довжиною 230 км, що простягнулася від Ментоне поблизу кордону з Італією на сході до Тулона на заході, називають Лазурним узбережжям Франції. Вода в цій частині узбережжя справді яскраво-блакитного кольору" чого не скажеш, наприклад, про частину узбережжя від Марселя до кордону з Іспанією.

20. Французька Рив'єра є одним з найбільш відвідуваних місць не тільки Франції, а й усього світу завдяки теплому та чистому морю, комфортному клімату, мальовничій узбережній смузі, великій кількості історико-культурних місць. На Лазурному узбережжі не менше 300 погожих днів на рік. Середньорічна температура повітря на узбережжі + 20 °С. Узимку вона опускається не нижче +8 °С, а влітку сягає майже +38 °С, проте спека тут не відчувається. Купальний сезон триває довго — чотири-п'ять місяців на рік. Курортне життя на узбережжі досить різноманітне: туристи не лише купаються і засмагають, а й займаються водними видами спорту — віндсерфінгом, парусним спортом, підводним плаванням, катаються на водних лижах, мотоциклах, надувних бананах. Високоякісні поля для гри в гольф приваблюють численних шанувальників цього виду спорту. Тут також створені всі необхідні умови для їзди верхи, гри в теніс, пішохідних і велосипедних прогулянок.

21. Відпочинок на морі туристи часто поєднують з участю в найрізноманітніших культурних програмах. Найпрестижнішими курортами Лазурного узбережжя є Ніцца і Канн. Відомим місцем купально-пляжного відпочинку на французькому Середземномор'ї також є Сен-Тропе.

22. Останнім часом на французькому ринку в'їзного туризму окреслюється нова тенденція: частка короткотривалих поїздок зростає, а довготривалих — зменшується. Залишаючись найпопулярнішим туристичним напрямком у світі, Франція втрачає привабливість як місце тривалого відпочинку: дедалі більше європейців, переважно з сусідніх держав, відвідують її у вихідні дні.

23. Крім Франції, основними країнами, що приймають туристів, у Європі є Іспанія та Італія. Разом вони щорічно реєструють понад 80 млн прибуттів переважно на купально-пляжний відпочинок. Основні в'їзні потоки формуються в країнах Західної Європи. До Іспанії кожний п'ятий мандрівник прибуває з Німеччини або Великої Британії.

24. Сьогодні Іспанія є одним із головних туристичних центрів світу. Вона спеціалізується переважно на масовому пляжному туризмі. Розвиток туризму зосереджено на середземноморському узбережжі країни і на Балеарських островах. Атлантичне узбережжя Іспанії відносно мало пристосоване для туризму. Канарські острови, які належать Іспанії, розташовані значно південніше, і тому багато туристів приїжджають туди взимку, щоб провести відпустку на пляжах. Основними постачальниками туристичного ринку Іспанії є Франція, Німеччина, Нідерланди й Італія. Виїзний туризм Іспанії розвинений мало.

25. Останнім часом Іспанія переглянула державну політику в сфері туризму, що дало їй змогу значно зміцнити свої позиції на світовому туристичному ринку. Крім пляжного відпочинку, Іспанія пропонує туристам змістовну та велику екскурсійну програму.

26. Італія — країна з численними пам'ятками архітектури, культури, живопису, скульптури. За розвитком туристичної індустрії вона перетворилася на один із провідних світових центрів туризму. Нині майже 40 % туристичних відвідувань середземноморського басейну припадає на Італію. Туристи їдуть у Венецію, Флоренцію і, звичайно, у Рим. Нескінченні потоки туристів спрямовані у Ватикан.

27. Міжнародний туризм в Італії, основними туристичними ресурсами якої є гори, озера і культурні цінності, загалом сконцентрований на півночі країни. Основними країнами — постачальниками туристів для Італії є Німеччина, Франція, Австрія і Швейцарія, причому більшість із них — це одноденні гості або транзитні пасажири. Туристи з інших країн, наприклад, з Японії та США, проводять у країні тиждень, але курсують між трьома культурними центрами — Римом, Флоренцією і Венецією. Часто туристи поєднують культурну програму перебування з пляжним відпочинком.

28. Сьогодні Франція, Іспанія й Італія охоплені внутрірегіональним туристичним обміном. До 2020 р. UNWTO прогнозує зміну туристичних пріоритетів: європейці частіше виїжджатимуть на курорти в інші регіони, і туристичні центри європейського Середземномор'я поступово почнуть переорієнтовуватися на віддалені ринки виїзного туризму, особливо Японії, нових індустріальних країн Азії, а також Північної і Південної Америки. Для приваблення туристів вони будуть намагатися поновити туристичні продукти.

29. У структурі виїзного туризму в Європі зменшується частка Америки і зростає частка периферійних регіонів — Африки, Близького Сходу та Південної Азії.

30. В Україні структура ринку міжнародного туризму характеризується збільшенням виїзного потоку. В 2004 р. громадяни України здійснили 15,5 млн поїздок за кордон, що на 670 тис. більше, ніж 2003 р. Більшість туристів виїжджають із країни, здебільшого у Росію (5,8 млн осіб), Польщу (3,8 млн), Угорщину (2,0 млн), Білорусь (1,5 млн), Молдову (1,1 мли), Словаччину (392,0 тис), Туреччину (218,4 тис), Румунію (152,0 тис), Німеччину (133,9 тис). Модель виїзного туризму України аналогічна моделям інших країн Східної Європи. У структурі виїзного потоку переважають приватні та ділові подорожі, а також подорожі з метою відпочинку і розваг, включаючи шоп-тури. В'їзний туризм як джерело валютних надходжень та вигідна форма експортної торгівлі розвинений слабше. Україна, володіючи унікальними історико-культурними цінностями, сприятливими природно-кліматичними умовами, можливостями пляжного відпочинку на узбережжях Чорного та Азовського морів, цілющими мінеральними джерелами та мальовничими ландшафтами Карпат і Кримських гір. може задовольняти як внутрішній, так і міжнародний туристичний попит.

31. Україна як туристичний центр особливою популярністю користується у росіян, угорців, поляків, білорусів, німців, румунів, американців. В Україні є понад 125 тис. пам'яток архітектури, сотні музеїв. Особливе значення для розвитку туризму має Західний регіон України, де зосереджено майже 40 % історичних цінностей України.

32. За розрахунками, проведеними за методикою UNWTO, членом якої Україна стала 1997 p., обсяг туристичних послуг 1998 р. становив 3,8 млрд дол. Україну відвідали 6,2 млн іноземних туристів, майже 10,8 млн громадян України подорожували країною та за кордоном. У 2004 р. Україну відвідали 15 млн іноземних туристів.

33. Для обслуговування туристів в Україні нині використовують можливості понад 3 тис. закладів оздоровлення і відпочинку, майже 1400 готелів, мотелів та інших закладів розміщення, 3,5 тис. транспортних засобів. Туристичною діяльністю займаються 2,5 тис. підприємств, на яких працюють понад 100 тис. осіб. Туризм є пріоритетним напрямом розвитку української економіки.

34. Найпотужніший ринок виїзного туризму не тільки в Європі, а й у світі, сформувався в Німеччині. За прогнозами UNWTO, до 2020 р. обсяг виїзного туризму в Німеччині становитиме близько 160 млн поїздок. Для німецького ринку виїзного туризму характерна висока просторова концентрація туристичних потоків. Понад 90 % поїздок здійснюється в межах європейського регіону. За даними UNWTO, п'ять із десяти найпотужніших туристичних потоків в Європі зароджуються в Німеччині, кожну десяту поїздку у світі здійснюють німці, витрачаючи на міжнародний туризм понад 70 млрд дол. щорічно.

35. Відпустку німці охоче проводять у країнах Західної та Південної Європи: Іспанії, Італії, Австрії, Франції, Греції, Нідерландах, Швейцарії. Останнім часом популярним туристичним напрямком стала Центральна та Східна Європа — Польща, Чехія, Угорщина. Однією з основних переваг цих країн як туристичного напрямку є низькі ціни. Далекий Схід є другим за привабливістю для німецького ринку регіоном. Особливо швидко розвивається бізнес-туризм у такі країни, як Японія, Сінгапур, Гонконг. Багато німців відпочиває у Таїланді. Іншими дальніми туристичними центрами для німців є Мальдівські острови, Шрі-Ланка, Кенія та ін.

36. Процеси демократизації внесли істотні зміни в географію туристичного попиту, сприяючи зростанню частки внутрірегіонального обміну між країнами Західної Європи, з одного боку, і Центральної та Східної — з іншого.

37. Помітно пожвавилася туристична активність населення Чехії. Розвиваються туристичні ринки Польщі, Угорщини, Румунії, Словенії й інших постсоціалістичних держав, багатих природними й культурними туристичними ресурсами, які можна успішно використовувати для розвитку галузі.