Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Кінцевий результат.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
461.09 Кб
Скачать

10. Суверенітет народу: гносеологічні витоки та сучасне розуміння.

НАРОДНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ (франц., первісно — вершина, верховна владаИ від лат. $ирегш> — верхній) — один з основних принципів міжнародногота конституційного права, шо передбачає визнання народу єлиним джерелом влади в державі та його виключного права на зміну конституційного ладу. Народ здійснює свою владу безпосередньо (референдуми, вибори та інші форми безпосередньої демократії) і через представницькі органи та посадових осіб держави і місцевого самоврядування Принцип народного суверенитету взаємодіє: з іншими похідними принципами держави та національного суверенітету. Концепція народного суверенитету вперше висловлена депутатом від Бургундії Філіппом у 1484р. на зібранні Ген штатів у м. Тур (Франція). У 17 ст. під час англ. бурж. революції ця концепція була закріплена в програмі, документі партії левелерів «Основні закони та вольності Англії», шо декларував народ єдиним джерелом влади за своєю природою Теорія народного суверенитету досягла розквіту напередодні Великої франц революції у творах Ж. Ж. Руссо, котрий визначив народний суверенитет як невід чужувану та неподільну владу народу, керовану його спільною волею Автор обстоював пріоритет безпосеред. форм реалізації народного суверенітету. Ідеї народного суверенитету знайшли нормат. закріплення у конституції Фракції 1848. На сьогодні принцип народного суверенитету зафіксовано в конституціях усіх держав. В Україні цей принцип відображено в ст. 5 Конституції 1996 За даною статтею носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в державі є Український народ, який здійснює свою владу безпосередню і через органи держ. влади та місц. самоврядування. За народом визнається виключне право визначати і змінювати конст. лад в Україні Це право не може бути узурповане державою її органами або посадовими особами

Суверенітет народу - це природне право народу бути верховним і повновладним на своїй території. Суверенітет буває потенційним і реальним. Потенційним суверенітетом володіє практично будь-який етнос, незалежно від того, має він свою державність чи ні, оформився він у таку історичну спільність, як народ, визнаний він іншими державами і націями чи ні.

Реальний суверенітет - це втілення у життя суверенних прав народу, його волі йти таким шляхом, який він вважає найкращим. Суверенна воля народу України, вільно сформована і втілена у відповідних документах (передусім у Конституції України), і є єдиним джерелом державної влади. Держава, її органи та посадові особи у своїй діяльності керуються винятково волею та інтересами народу України і служать їх практичної реалізації. Будь-яке обмеження повноти народовладдя на рівні всієї держави або окремих її територій не допускається. Ці ідеї знайшли втілення в найважливіших джерелах конституційного права - Конституції України, Декларації про державний суверенітет України, Акті проголошення незалежності України, конституційних законах та в інших правових актах. У свій час висловлювалася думка про те, що для повноти правового регулювання, зміцнення суверенітету у всіх формах його прояви необхідно прийняти Закон України "Про суверенітет народу України" (Про повновладдя народу), який відповідно до Закону "Про всеукраїнський та місцевий референдуми" з метою утвердження незалежності і самоврядування народу України, проголошених Декларацією про державний суверенітет України, встановлював би конституційні гарантії повновладдя народу, які складають основний зміст Конституції України.