37. Міжнародно-правові стандарти і конституційне законодавство України про правове становище людини і громадянина.

Спрямованість конституційно-правової регламентації людини та громадянина на міжнародно-правові стандарти є загальною те що в нормативно-правовому закріпленні основних прав і свобод особи, тільки в Україні та в інших країнах СНД, а й в усьому міжнародному співтоваристві, що свідчить про намагання людства забезпечити права особи незалежно від країни перебування. Конституція України, виходячи з ідеалів гуманізму і справедливості, закріплює широкий каталог прав і свобод людини і громадянина, який уже є загальновизнаним у світовому співтоваристві і становить надбання світового конституціоналізму. Права і свободи людини і громадянина визнаються, гарантуються в Україні згідно із загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права і відповідно до Конституції України. Найважливішими серед міжнародно-правових документів є Загальна декларація прав людини (1948), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966), Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966), Конвенція про захист прав людини і основних свобод (1950). Україна вступила до Ради Європи, підписавши при вступі Конвенцію 1950 року, що зрбов'язуе державу застосовувати її з позиції Європейського права в галузі прав людини. Важливою подією стало прийняття Верховною Радою України 23 лютого 2006 р. Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», відповідно до ст. 17 якого суди при розгляді справ мають застосовувати Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

38. Поняття і види цивільних станів особистості.

Цивільний стан - правове становище конкретного громадянина як носія різних прав і обов'язків (політичних, майнових, особистих та інш.), яке визначається фактами та обставинами природного і громадського характеру. Отже, відповісти на питання про громадянський стан громадянина - означає вказати факти, що індивідуалізують його (прізвище, ім'я, по батькові, громадянство, стать, вік), охарактеризувати правоздатність та дієздатність (цивільну, трудову і т.д.) і сімейний стан.

Цивільне становище людей неоднаково, оскільки істотно розрізняються визначають його факти та обставини. Наприклад, цивільне стан людини у віці 14 років характеризується тим, що він, володіючи цивільною правоздатністю, дієздатний частково. Цивільний стан повнолітніх громадян також по-різному, оскільки одні з них перебувають у шлюбі, а інші - ні, одні мають дітей (і, отже, батьківські права і обов'язки), а інші - ні і т.д.

Поняття цивільного стану може вживатися і в більш вузькому сенсі - правового становища громадянина як учасника лише майнових та особистих немайнових відносин, регульованих цивільним правом.

Фактами і обставинами, від яких залежить цивільно-правовий статус громадянина, надається важливе значення й іншими галузями права, у зв'язку з чим доцільно розглядати їх в узагальненому вигляді і користуватися розумінням громадянського стану в широкому сенсі.

Види цивільних станів особистості:

1. Загальний – поширюється на всіх людей і громадян;

2. Спеціальний(родовий)-характеризує особливості становищв окремих категорій людей і громадян,наприклад біженців,студентів,пенсіонерів;

3. Індивідуальний-притаманний окремому індивіду.