52. Проаналізуйте основні риси скіфської археологічної культури.

Початок скіфського періоду збігається з появою у Північному Причорномор'ї перших грецьких колоністів, а завершується на рубежі IV—НІ ст. до н. е. У скіфській культурі виділяють два основних періоди: архаїчний (VII—V ст.) і класичний (IV — початок III ст.). Водночас V ст. до н. е. розглядають і як перехідну ланку між ними.

Культура скіфів постає як явище нове і яскраве. її новаторський характер визначається, по-перше, появою принципово нових речей, як, скажімо, захисний металевий обладунок воїна (шоломи, панцири, поножі, бойові паски, шити) і коня (налобники, нагрудники), бойові сокири та клевці, бронзові люстерка, навершя, литі бронзові казани, кам'яні блюда-вівтарики, ритони (посудини у вигляді рогу для питва), довгі бронзові ножі тощо.

По-друге, це новий стиль оздоблення й оформлення речей — так званий звіриний стиль, який став візитною карткою цієї культури. Втілений у предметному світі зооморфний код надає речам тієї витонченості, що переводить їх у розряд високого мистецтва. Як зазначав К. Леві-Строс, предмет, його функція і символіка утворюють єдину систему. Образи тварин заполонили скіфську культуру, стали її єством, блиску якому надавало й золото. Культура еліти матеріалізується у блиску золота, яке затьмарює попередні й наступні віки історії.

53. Охарактеризуйте античний Пантікапей.

Пантікапей (від іранського Panti-Kapa - рибний шлях) - давньогрецький поліс (місто-держава), що існував на місці сучасної Керчі; в подальшому - столиця Боспорського царства. Пантікапей було засновано у 1-й половині VI століття до н.е. на західному березі Керченської протоки (на місці сучасної Керчі) переселенцями з Мілета та інших центрів Давньої Греції. З 2-ї половини VI століття до н.е. Пантікапей карбував власну монету. З утворенням близько 480 року до н.е. Боспорської держави став її столицею.

Розквіт Пантікапея припадає на V - початок III століття до н.е., коли він був найбільшим ремісничим і торговельним центром Північного Причорномор'я. Площа Пантікапея складала близько 100 га. Він був розташований на схилах та біля підніжжя сучасної гори Мітридат.. На схилах гори стояли будинки заможних жителів міста. Халупи незаможних купчилися на околицях міста. Пантікапей було оточено оборонним муром. За межами міста на північ, захід та південь простягався некрополь з похованнями царів, знатної верхівки населення міста (кургани Юз-Оба, Золотий курган, Царський курган) та пересічного населення.

Наприкінці II століття до н.е. Пантікапей став осередком повстання на чолі зі Савмаком. У IV столітті н.е. на економічному житті Пантікапея далася взнаки соціально-економічна криза, що охопила весь античний світ. У 370-х роках н.е. місто зазнало руйнівного удару гунів. У V столітті н.е. античний Пантікапей припинив своє існування.

56. Покажіть рівень майнового розшарування скіфського суспільства за матеріалами поховальних пам’яток.

Прості скіфи поховані у прямокутних ямах, випростаними на спині, супроводжувалися посудом (келихом з прокресленим орнаментом, іноді грецьким посудом), вудилами із стременоподібними кільцями, наконечниками стріл, іноді кістками барана.

Так звані багаті поховання здійснено найчастіше у вузьких ямах, рідше — дерев'яних стовпових гробницях, що імітують будинок. Зустрічаються поховання й у дерев'яних колодах-домовинах. При випростаних кістяках знаходилися стела, кінь, золоте намисто, золоті пластинки. Найвідомішим прикладом таких курганів є Литий (Мельгуновський) курган, розкопаний поблизу Кіровограда.

Основною формою поховальної споруди стала катакомба, де ховали заможних померлих, рідше їх ховали у дерев'яній гробниці.

У цілому поховальний обряд скіфів відповідає повідомленням Геродота. За Геродотом, гробниці скіфських царів розміщувалися у місцевості, названій Гери. Коли помирав цар, для нього викопували велику чотирикутну яму. На солом'яних підстилках тіло спускали в могилу, по обидва боки встромляли списи, а зверху настилали дошки, вкриваючи їх підстилками з очерету. У могилі разом з царем ховали одну з його наложниць, кількох слуг, коней, інші види свійських тварин, клали золоті чаші. Потім над могильною ямою насипали великий пагорб, намагаючись зробити його якомога вищим. Через рік удавлювали 50 найкращих юнаків та 50 найкрасивіших коней.

57. Проаналізуйте старожитності скіфських культур лісостепу України.

Лісостеп Правобережжя, де відомі кургани, поселення й городища. На відміну від степових, лісостепові пам'ятки продовжили традиції не кіммерійців, а чорнолісців: у їхньому матеріальному комплексі репрезентовані тюльпаноподібні горщики, черпаки. Городища тут з'являються в першій половині VI тис. до н. е. й існують до кінця скіфського часу: Пастирське (18 га) на Київщині, Немирівське (1000 га) — на Поділлі.

На Волині у скіфський час переважав безкурганний обряд спалення в урнах. Тут мало трапляється античних виробів, дуже довго – до VI ст. до н. е. – активно функціонували кам'яні знаряддя. Ця територія була, очевидно, окраїною скіфів -орачів Лісостепу.

В Лівобережному Лісостепу померлих ховали в курганах: рядових членів суспільства — в ямах, перекритих балками, заможних — у дерев'яних гробницях. Тут відомо кілька городищ, одне з яких — гігантське Більське городище (площа 4400 га), розташоване на Полтавщині в середній течії Ворскли. Довжина його оборонних валів — близько 36 км. Це городище могло бути збудоване саме чорноліськими племенами, які просунулися сюди з правобережжя у VIII ст. до н. е. Деякі вчені ідентифікують Більське городище з містом Гелоном, згаданим у Геродота, яке мало за його даними такі ж великі розміри, хоча місце його розташування за Геродотом не зовсім точно збігається з реальним розташуванням Більського городища.