47. Охарактеризуйте поховальні пам’ятки скіфів.

Центральним районом Скіфії вважають Степ. Майже єдиним типом пам'яток тут були курганні поховання. Ранні скіфські поховання (друга половина VII—V ст. до н. е.) були, як правило, впускними до курганів бронзового віку – тобто це були такі собі дозахоронення до існуючих курганів.

Прості скіфи поховані у прямокутних ямах, випростаними на спині, супроводжувалися посудом (келихом з прокресленим орнаментом, іноді грецьким посудом), вудилами із стременоподібними кільцями, наконечниками стріл, іноді кістками барана.

Так звані багаті поховання здійснено найчастіше у вузьких ямах, рідше — дерев'яних стовпових гробницях, що імітують будинок. Зустрічаються поховання й у дерев'яних колодах-домовинах. При випростаних кістяках знаходилися стела, кінь, золоте намисто, золоті пластинки. Найвідомішим прикладом таких курганів є Литий (Мельгуновський) курган, розкопаний поблизу Кіровограда.

У розвинутому (класичному) періоді скіфської культури (IV—ІІІ ст. до н. е.) поховання стали масовими. Особливо багато могильників з'явилося на Подніпров'ї. Можливо, було прийнято своєрідний канон, за яким стали будувати кургани: курган мав висоту близько 1,5 м, діаметр — близько 25 м, насипався двома прийомами; перший насип, з ровом, будували одразу, а після тризни — досипали й другий насип.

Основною формою поховальної споруди стала катакомба. Випростані кістяки знайдені на підстилці з трави або з дерева. Чоловіків супроводжувала зброя (пара списів – праворуч біля голови, сагайдак зі стрілами — ліворуч біля пояса). При кістяках жінок знайдено сережки, браслети, намисто, прясла, дзеркала. Біля голови кожного померлого клали їжу (ногу коня, рідше — бика, вівці) та ніж. Заможних померлих ховали у катакомбі, рідше — у дерев'яній гробниці.

У цілому поховальний обряд скіфів відповідає повідомленням Геродота. За Геродотом, гробниці скіфських царів розміщувалися у місцевості, названій Гери. Коли помирав цар, для нього викопували велику чотирикутну яму. На солом'яних підстилках тіло спускали в могилу, по обидва боки встромляли списи, а зверху настилали дошки, вкриваючи їх підстилками з очерету. У могилі разом з царем ховали одну з його наложниць, кількох слуг, коней, інші види свійських тварин, клали золоті чаші. Потім над могильною ямою насипали великий пагорб, намагаючись зробити його якомога вищим. Через рік удавлювали 50 найкращих юнаків та 50 найкрасивіших коней. За допомогою спеціальних пристроїв коней розставляли навколо курганів, садовлячи на них тіла юнаків. Геродот звертав увагу на те, що поховальний обряд інших скіфів був набагато простішим.

48. Подайте загальну характеристику розвитку ремесел в античних містах Пн. Причорномор’я.

Серед ремесел найбільш розвинутими були обробка чорних металів, бронзоливарне, ювелірне, керамічне, склоробне, ткацтво, обробка шкіри. Так, великих успіхів досягли ольвійські майстри у виготовленні металевих виро­бів, відлитих із бронзи або міді, дзеркал, прикрас, статуеток, які часто виконувались у «скіфському звіриному стилі». Розвивалися в Ольвії керамічне виробництво, ювелірне, деревообробне, ткацьке та інші ремесла. Металургійні, ювелірні, текстильні підприємства пра­цювали у Херсонесі. Виготовлялася різноманітна кераміка. Херсо-неські ремісничі вироби продавалися не тільки у самому місті, а й за його межами — у скіфських поселеннях Криму. По ріках Пів­денної України багато з цих товарів розходилося вглиб суходолу.

Найбільш поширеним було керамічне виробництво. Основними його видами були амфори, кухонні каструлі, сковороди, тарелі, глеки, миски, чашки та ін. Широко використовувалися керамічні світильники.

Ювеліри працювали над виробами з бронзи, срібла, золота, електра (складний сплав золота і срібла). Ольвійські ювеліри виготовляли значну кількість прикрас - спеціально для скіфського царя* було виготовлено золоту похоронну маску, золотий перстень та багато іншого. Чудові вироби із золота роботи місцевих майстрів виявлено в багатих похованнях Боспора та в скіфських царських курганах.