Лекція №6.

Тема: Захворювання середнього вуха.

План.

1. Гострий катаральний отит слухової труби.

2. Аероотит.

3. Гострий середній гнійний отит.

4. Гострий мастоідит.

Гострий катаральний отит слухової труби.

(туб. отит).

Запальний процес слизуватої оболонки носа й носоглотки легко поширюється на слизувату оболонку слухової труби. Внаслідок запалення слухової труби порушується її прохідність, і повітря при ковтальних рухах перестає надходити в барабанну порожнину.

У результаті припинення надходження нових порцій або недостатньої вентиляції повітря, що перебуває в барабанній порожнині частково всмоктується слизуватою оболонкою, і в середнім вусі створюється знижений тиск.

Порушення рівноваги тиску між атмосферним повітрям і повітрям у порожнині середнього вуха веде до втягування барабанної перетинки усередину. Втягування барабанної перетинки при отоскопії визначається тим, що рукоятка молоточка приймає більше горизонтальне положення короткий відросток різко виступає. Світловий конус міняє свою форму, представлений у вигляді крапки або зникає. Барабанна перетинка жовта видна рівень рідини.

Суб'єктивні симптоми виражаються в зниженні слуху, відчутті заложенности юшка, аутофонія, шум, вага в голові. При наявності транссудату в середнім вусі, хворі скаржаться на відчуття переливання води в юшці, температура нормальна хворій у юшці немає.

Лікування/ Лікування носоглотки.

1. Сосудосужив. краплі в ніс.

2. Зігрівальний компрес на вухо, солюкс.

3. Продування слухової труби барабанної перетинки (при стиханні запального процесу в носі).

4. Катетеризація слухової труби із введенням через неї в середнє вухо суспензії гідрокортизону.

5. У ряді випадків для евакуації транссудату роблять парацентез.

В основі захворювання слухової труби, отже, порушень її прохідності, часто лежить утруднення носового подиху, причиною якого служать поліпи, аденоїди, пухлини. У цьому випадку розрізняють чисто механічне закриття слухової труби.

Аероотит.

Аероотитом називають зміни в середнім вусі, що виникають у результаті баротравми, пов'язаної з повітряними польотами.

Вирішальними факторами, які визначають ушкодження середнього вуха, є сила й швидкість, зміна атмосферного тиску й ступінь прохідності слухової труби.

Барабанна перетинка й інші утворення середнього вуха здатні витримати навіть сильні збільшення атмосферного тиску, але за умови, якщо зовнішній тиск змінюється повільно.

Аероотит, пов'язаний з повітряними польотами виникає головним чином при швидкому зниженні або підйомі літака. У цих випадках, коли різниця між тиском у барабанній порожнині й зовнішнім вусі може бути досить значної, при погіршеній прохідності слухової труби розвивається аероотит.

Хворого турбують відчуття заложенности юшка й болю різної інтенсивності, зниження слуху дзенькіт і шум у вухах іноді запаморочення

при отоскопії в легких випадках спостерігається втягування барабанної перетинки й ін'єкція посудин, у більше важких- дифузійна гіперемія барабанної перетинки серозно-кров'янистий ексудат у порожнині, а іноді й розрив барабанної перетинки.

Лікування:

1. Сосудосужив. Краплі в ніс.

2. Тепло на вухо.

Гострий гнійний отит.

Безпосередньою причиною гострого отиту є інфекція, що проникнула в барабанну порожнину, - стрептокок, стафілокок, пневмокок, віруси іноді буває змішана флора. Нерідко це захворювання розвивається вдруге, як ускладнення ОРЗ, гострого й хронічного запалення в носі й у ковтку. Причинами можуть бути зниження місцевої й загальної реактивності організму, переохолодження, немаловажну роль грає порушення прохідності слухової труби. У нормі барабанна порожнина стерильна. Інфекція проходить у неї:

1. через слухову трубу;

2. через барабанну перетинку, коли порушується її цілісність (розрив);

3. гематогенний шлях.

У початковій стадії розвивається гіперемія слизуватої оболонки й льоток сосцевидного відростка. Потім у барабанній порожнині накопичується ексудат, спочатку серозний, потім здобуває гнійний характер. Ексудат у плині 2-3 днів виконує всі порожнини середнього вуха. У запальний процес завжди утягуються всі три шари барабанної порожнини.

У результаті сильного тиску гнійного ексудату й розладів кровообігу часто наступає розм'якшення й прорив барабанної порожнини з наступним гноютечінням.

У типовому плині гострого гнійного середнього отиту виділяють три стадії.

1 стадія характеризується виникненням і розвитком запального процесу в середнім вусі, утворенням інфільтрації й ексудату, розвитком місцевих симптомів – біль у юшці, гіперемія барабанної перетинки, випинання її ексудатом, зниження слуху й загальних симптомів у вигляді підвищення температури, поганого апетиту й сну, слабості, головного болю, збільшення лейкоцитів і СОЭ.

вона триває від 1 до 3 - 4 доби.

2 стадія – прорив барабанної перетинки й гноюточіння. При цьому наступає стихання болю, поліпшення загального стану.

3 стадія – спостерігається затихання запального процесу

Температура в початковому періоді підвищується до 38 - 38,5. після гноюточіння з вуха температура знижується. Якщо при достатньому відтоку температура тримається, необхідно шукати причину в якому - або ускладненні, як в області вуха так і в інших органах.

Зниження слуху – провідний симптом гострого отиту. Поразка слуху залежить від тугоподвижности барабанної перетинки й ланцюга слухових кісточок, і має характер порушення звукопроведення.

Зміни барабанної перетинки при гострому отиті наростають послідовно. На початку захворювання на тлі звичайного фарбування барабанної перетинки видний малюнок розширених посудин уздовж рукоятки молоточка й по радіусах від нього до периферії. Потім гіперемія стає розлитою. Перетинка товщає, контури її.

Зі збільшенням кількості ексудату в середнім вусі барабанна перетинка стає опуклої в передньому або заднє верхньому відділі.

Шум у юшці пов'язаний з порушенням кровообігу в юшці.

Відчуття є результатом скупчення ексудату й запальної набухлості слизуватої оболонки барабанної порожнини й слухової труби.

Біль при пальпації сосцевидного відростка – як реакція періосту.

Вона зникає після гноюточіння з вуха. Відразу після прориву барабанної перетинки відокремлюване з вуха в більшості випадків має серозно - кров'янистий характер, а потім стає слизисто - гнійним і гнійним. Гноюточіння з вуха звичайно триває 4 - 7 днів. Спочатку воно рясне потім зменшується.

В 3 ступені припиняється гноюточіння, зникають гноютечіння й інфільтрація барабанної перетинки. З'являється її звичайний блиск, стають помітними її контури, поліпшується слух.

Розвиток запального процесу в багатьох хворих припиняється в 1періоді, коли є гіперемія, незначний біль у юшці, невелике підвищення температури. При цьому не виникає ні перфорації, ні гноюточіння. У практиці подібний плин отиту називають гострим середнім катаральним отитом у відмінності від гострого гнійного середнього отиту при якому утвориться перфорація в барабанній перетинці і є гноюточіння. Після гострого катарального середнього отиту в порожнинах середнього вуха утвориться менше фляків чим при гнійному.

Лікування

1. посів гноячи й відповідно до цього антибактеріальна терапія - антибіотики й сульфаніламіди (per os при легкому плині, парентерально при важкому);

2. з метою відновлення дренажної й вентиляційної функції слухової труби призначають судинозвужувальні краплі в ніс;

3. в 1 - болезаспокійливі засоби

4. у вухо закопують 7 - 10 капель рослинного масла;

5. зігрівальний компрес (розповісти як);

6. УВЧ, солюкс на вухо;

7. за вушну раковину пеніцилін - новокаїнова блокада 5,0 0.5/250 тис пениц.

У тих випадках, коли після декількох днів лікування поліпшення в стані хворого не наступають, сильні болі в юшці тривають, температура висока й з'являється випинання барабанної перетинки необхідний парацентез - розріз барабанної перетинки.

Роблять місцеву анестезію, тому що парацентез украй хворобливий. 2% 2.0 новокаїну п/к у задню стінку н.с.п. на границі переходу хрящової частини в кісткову. Розріз частіше роблять у нижнезаднем барабанної перетинки спеціальною голкою на товщину 1 - 1.5мм. І розріз - 4мм. Потім вставляють сухі турунди або з гіпертонічним розчином, щоб забезпечити кращий відтік гноячи , їх часто міняють. Роблять туалет вуха зондом з ватою, а якщо гній густий, промивають вухо теплим розчином борної кислоти або фурацілина. Потім просушують слухової проходь закопують краплі

1. антибіотики розведені фіз розчином

2. 2% альбуцид

3. 3% протаргол

4. емульсію гідрокортизону

при цьому роблять натиснення на козелок кілька разів для проходження речовини в барабанну порожнину. Застосовують електрофорез із антибіотиками новокаїном, альбуцидом. Звичайно гноюточіння через 1 - 2 тижні припиняється, перфорація барабанної перетинки. Закривається ніжним рубцем. Якщо слух не поліпшується починають систематичні щоденні обережні продування слухової труби й масаж барабанної перетинки, для того, щоб запобігти утворенню спайок.

Гострий гнійний отит у грудних дітей.

Особливості гострого отиту в грудних дітей пов'язані з анатомією будови середнього вуха, особливостями загального й місцевого імунітету. У немовлят у барабанній порожнині перебувають залишки миксоідної тканини, що є живильним для середовищем розвитку інфекції.

У немовлят запальний процес у середнім вусі нерідко виникає з - за влучення у вухо через слухову трубу околоплідної рідини під час пологів. У грудних дітей попадає молоко під час сригивання. У грудних дітей слухова труба широка й коротка, вона зяє. Немовля перебуває в горизонтальному положенні, все це сприяє тій легені проникненню в барабанну порожнину.

Поставити діагноз у грудних дітей значно сутужніше, ніж у дорослих.

1. б/п товста, гіперемія визначається не завжди

2. б/п легко червоніє при лементі дитини, туалеті вуха

3. б/п розташована більш горизонтально

4. слухової прохід вузький і закладений епідермальними лусочками.

Звичайно отити в грудному віці протікають у латентній формі.

Визначається хворобливість при натисненні на козелок, і в завушній області, тому що в процес утягується антрум. У немовляти прояву гострого отиту виражені слабко. Виступають педіатричні симптоми: дитина вертить головою, хапається за вухо, неспокійний, часто скрикує, відмовляється брати груди, бере й відразу кидає, притискається хворим вухом до руки матері. Дитина багато спить, сон неспокійний, порушується функція ЖКТ (понос, блювота), худне. Іноді може підвищуватися температура до 40, але іноді може бути субфібрильна й нормальна. Іноді можуть бути менингіальні симптоми, за рахунок інтоксикації ЦНС. Зникають після перфорації б/п. гострий отит проходить ті ж стадії, що й у дорослих. Лікування те ж.

Тільки досить частіше треба прибігати до парацентезу з лікувальною, діагностичною метою. У цей час його роблять дітям до 3 років при підозрі на ускладнення. Для грудних дітей для встановлення діагнозу при латентному плині можна робити антропункцію, тобто пунктирувати антрум з боку сосцевидного відростка. Антрум розташований до 1 року поверхні до кістки, кістка в цьому віці тонка.

Гострий отит при інфекційних захворюваннях.

При інфекційних захворюваннях розрізняють дві форми гострого отиту.

1. пізн або вторинні, виникають у пізньому періоді хвороби;

2. ранні, розвиваються в ранньому періоді інфекційного захворювання.

Грипозний отит – характеризується геморагичної формою запалення, що виражається в різкому розширенні посудин н.с. п. і середнього вуха з утворенням крововиливів. Вони називаються геморагичними міхурами або буллами. При грипозному отиті процес як правило локалізується в над барабаном просторі, що супроводжується реакцією з боку внутрішнього уха.

Отоскопія – геморагичні пухирці на стінках н.с. п. і на б/перетинці. При розриві пухирця виділяється кров'яниста рідина. Дуже часто розвивається менінгіт.

Отит при скарлатині й кору носить характер некротичного. Виникає звичайно в початковій стадії захворювання, частіше при некротичних поразках у ковтку й носі. Болючий синдром часто відсутній, що можна пояснити швидким некротичним порушенням б/п. єдиним проявом захворювання буває рясне гноютечіння з вуха з різким гнильним заходом, із за залучення в процес кістки. Перфорація б/п буває великої. Для некротичного отиту характерна постійна приглухуватість по змішаному типі, тому що токсини проникають через вікна лабіринту у внутрішнє вухо.

t у Із середнього вуха.

Захворювання звичайно розвивається як ускладнення t у з легенів, костей, лимф. вузлів, при гематогеном шляху поширення інфекції. t у з вуха характеризується безсимптомним початком, відсутністю болю й температури. Типова наявність декількох перфоративних отворів у б/п. виділення без заходу, якщо приєднується порушення кості виділення стають смердючими.