Лабіринтит

Запалення внутрішнього вуха є важким ускладненням гнійних отитів; воно супроводжується завжди різким порушенням рівноваги, запамороченням, зниженням, а іноді й повною втратою слуху на хворе вухо. Шляхами для переходу інфекції із середнього вуха в лабіринт можуть бути лабіринтові вікна, а також безпосереднє руйнування кісткової стінки лабіринту. Остання путь спостерігається частіше при хронічних нагноєннях у середнім вусі, ускладнених холестеатомої, що сприяє утворенню свищучи в бічному напівкружному каналі.

По клінічній картині розрізняють гнійні й серозні форми лабіринтів.

Гнійні лабіринтити найчастіше бувають при хронічних гнійних отитах, а іноді при гострих скарлатинозних і грипозних отитах. Особливо часто лабіринтити виникають внаслідок руйнуючої дії холестеатоми. Розрізняють обмежені й розлиті гнійні лабіринтити.

Симптоми. Ознаки лабіринтиту досить характерні. Хвороба починається раптово так називаною лабіринтовою атакою, що багаторазово повторюється протягом декількох днів. Температура звичайно нормальна; значне підвищення температури при лабіринтовій атаці змушує думати про запалення, що починається, мозкових оболонок.

При серозній формі лабіринтиту слухова й вестибулярна функції різко знижені, при гнійній розлитій формі вони вгасають повністю; обмежений лабіринтит не супроводжується повною втратою слуху. Ністагм, що виникає на самому початку захворювання, спочатку спрямований убік хворого вуха, а при повнім вимиканні лабіринту міняє свій напрямок убік хворого вуха.

Якщо не наступає менінгіту, то всі розлади рівноваги й інші симптоми в плині 3-4 тижнів поступово проходять. Слух після різних гнійних лабіринтитів не відновлюється.

Серозні лабіринтити частіше бувають індукованими, тобто є наслідком впливу токсинів на лабіринт крізь неушкоджені перетинчасті утворення круглого й овального вікна. Такі форми лабіринтів спостерігаються при гострих запаленнях, що бурхливо протікають, середнього вуха, а іноді й після травми, наносимої при радикальній операції середнього вуха.

Клінічні симптоми при серозному лабіринтиті ті ж, що й при гнійному, але слабкіше виражені. Після видужання в перенесших серозний лабіринтит слух частково відновлюється.

Обмежені лабіринтити спостерігаються при хронічному гнійному отиті, ускладненому холестеатомої, і супроводжуються утворенням свищучи в кістковій капсулі лабіринту в області бічного напівкружного каналу.

Поставити діагноз обмеженого лабіринту допомагає прессорна проба. При згущенні повітря ністагм буде спрямований у хвору сторону, при розрідженні - у протилежну. Поява подібного ністагму свідчить про наявність свищучи (фістули) у бічному напівкружному каналі (фістульний симптом).

Лікування. Якщо немає внутрічерепного ускладнення, що приєдналося, лікування лабіринтів консервативне. Хворому необхідний абсолютний спокій, строгий постільний режим, антибіотики (2-3 тижня).

Якщо є показання до операції на юшці, то до втручання прибігають по закінченні гострих лабіринтових явищ, через 2-3 тижні після початку лабіринтової атаки.

При наявності мастоідита, нагноючий холестеатоми або внутрічерепних ускладнень операція виробляється негайно. Характер оперативного втручання визначається симптоматикою наявних ускладнень і виявленими в ході операції патологічними змінами.