Неврит слухового нерва або сенсоневральная приглухуватість

Дотепер є збірним поняттям поразки будь-якого відділу слухового аналізатора, починаючи від кліток Кортнева органа до звивин у скроневої частки мозку. Етіологія поразки звукового аналізатора досить різноманітна. Причиною вродженої глухості є пороки розвитку лабіринту або його захворювання в період внутрішньоутробного життя. Є дані, що при захворюванні краснухою, у жінок уперше 3 місяці вагітності, плід дивується в 50% випадків, що веде до загибелі плода або розвитку вроджених пороків, у тому числі й слухових органів. Придбана глухота спостерігається частіше чим уроджена й нерідко виникає в результаті інфекційних захворювань.

На першому місці коштує менінгіт, при якому розвивається гнійний лабіринтит.

Кір і скарлатина, при яких дивуються середнє й внутрішнє вухо.

При грипі через 24 години дивується внутрішнє вухо, підвищується тиск у равлику й з 3-5 дня до 3-4 тижнів ідуть дегенеративні зміни як у равлику, так і в центральних ядрах, розташованих у скроневих частках мозку.

При епідпаротите розвивається серозний лабіринтит, що приводить до однобічної глухоти.

Слухова функція може також страждати при токсоплазмозі, сифілісі бруцельозі, інфекційному гепатиті.

Серед інших причин глухоти, велике місце займають травми черепа (побутові, родові). Такі моменти, як вдавлення голівки при вузькому тазі, накладення щипців, тривала асфіксія можуть призвести до поразки внутрішнього вуха. Травма внутрішнього вуха при переломі підстави черепа, внутрічерепні пухлини ведуть до втрати слуху. На слухової нерв роблять токсична дія медикаменти а/б - стрептоміцин, мономицін, канамицін, неомицін, гентомицін. Токсичнее всього є кана й стрептоміцин. Найбільше дошкульніше діти 1го року життя. А/б дуже добре проходять через гематолабиринтний бар'єр. Через 10 хвилин після в/м введення а/б він уже в лабіринті, швидко накопичується й повільно виводиться з лабіринту. Токсичні для внутрішнього вуха препарати етакринової кислоти - лазикс, фурадонин.

Похідні саліцилової кислоти - аспірин.

Передозування vit D

Сенсоневральної приглухуватості властиві 2 основних симптоми - шум у вухах і зниження слуху, що характеризується поганим сприйняттям звуків високої частоти.

Зниження слуху (приглухуватість) може перейти в повну глухоту. Неврит протікає до 1 мес називається гострим, потім він переходить у хронічний неврит. Гострий неврит подається лікуванню, хронічний - немає.

Лікування

Якщо це інфекційний неврит призначають антибіотики, с/а, дезинтоксикаціону терапію - глюкозу, гемодез в/в. АТФ призначають у перші дні - сприяє поліпшенню кровопостачання в равлику й поліпшує обмінні процеси в нервовій тканині.

Призначають vit групи В, кокорбоксилазу - сприяє проведенню нервових імпульсів. Через 7 - 10 днів призначають біостимулятори - червоне, фибс, склоподібне тіло. Потім призначають галантомін, прозерин, дибазол, стрихнін. Призначають гемосенсибилизирующу терапію.

При токсичному невриті антибіотики не призначають, а призначають дегидротаціону терапію (40 % глюкоза, лазикс, гемодез + перераховане нижче лікування). При хронічних невритах призначають вітамінотерапію й стимулюючу терапію. З фізіопроцедур застосовують електрофорез на сосцевидний відросток. З 5% глюкозою, прозерин, нікотинова кислота - гарний терапевтичний результат у ряду хворих у вигляді зменшення або зникнення шуму й дзенькоту спостерігається при проведенні курсу голковколювання.

Слухової аналізатор є одним з основних каналів, що несуть інформацію про навколишній світ і про нього самому. У плині всього життя в людини під час сну відключаються всі органи почуттів, всі, крім слуху - він коштує на стражу нашого здоров'я й життя цілодобово.

За статистичним даними число осіб, що страждають вираженою приглухуватістю й бідують у лікарській допомозі становлять 16,7 случаючи на тисячу населення.

Розрізняють два види приглухуватості: кондуктивну й перцептивну або сенсоневральну. У цей час відзначається значне зниження кондуктивної приглухуватості, за рахунок зменшення захворюваності хронічним гнійним середнім отитом. У той же час значно збільшується кількість глухих і слабкослухаючих, за рахунок сенсоневральних поразок органа слуху (79%). Її ріст зв'язують із поширенням інфекційних захворювань, особливо грипу із широким нераціональним використанням ототоксических антибіотиків, що зростають впливом шуму й вібрації, що погіршується економічною обстановкою, наростанням генетично обумовленої патології імунних зв'язків з відсутністю природного добору, збільшенням різних розладів кровообігу.

Актуальність сенсоневральної приглухуватості зростає з кожним роком. Від 4 до 10%дорослого населення страждають тими або іншими слуховими розладами.

В 90 - е роки у світі налічувалося приблизно450 млн чоловік, у яких поразка слуху було однієї з головних причин інвалідності. Кількість дітей до 14 років з необоротними порушеннями слуху по Криму в 20-1 році становило1072 чоловік, з низ глухих 256, туговухих 597.

Доля дитини з порушенням слуху визначається насамперед віком у якому відбулося це порушення, так називаному дорічевому періоді (до 2 років) або вже при наявному досвіді мовного спілкування (2 - 3 роки).

Успіх реабілітації туговухого дитини, тобто придбання їм здатності розпізнавати й робити мову, що полегшують життєдіяльність в умовах нормального мовного оточення, багато в чому визначається своєчасністю проведення заходів медичного, педагогічного й соціального планів, спрямованих на оптимальну мобілізацію залишкових функціональних структур органа слуху.

І немаловажна роль у проведенні цих заходів приділяється медпрацівнику.