Лекція №6.

Тема: Хронічні захворювання середнього вуха. Захворювання внутрішнього вуха.

План.

1. Хронічний мезотимпанит

2. Хронічний епитимпанит

3. Захворювання внутрішнього вуха.

4. Отосклероз Лабіринтит Неврит слухового нерва.

Хронічний гнійний середній отит

Хронічні гнійні середні отити характеризуються 3-мя постійними ознаками 1. Наявність стійкою перфорації б/п. 2. безперервними або періодичними гноєннями з вуха. 3. зниженням слуху.

Етіологія Хр. гн. порівн. отит звичайно є продовженням о. гнійного отиту, що не виліковується більше місяця, у результаті вірулентності мікроорганізмів або зниження опірності організму.

Істотну роль грають патологічний стан в.буд.п. (аденоїди, хр. синусити, гипертр. риніт і т.д.) якщо вони порушують функції слухов. труби.

Мають значення також недостат. ефективна терапія о. отиту.

У деяких випадках гн. запалення порівн. юшка із самого початку здобуває риси хр. процесу, наприклад при некротич. формах порівн. отиту.

По клінічному плині й вазі захворювання хр. гн. порівн. отит ділять на 2 форми мезотиміанит і епитиміанит.

Хр. Мезотиміанит

У процес утягується в основному слизувата оболонка барабанної порожнини й слухової труби.

Характерно для мезотимианита наявність постійного центрального прориву, коли воно не досягає кісткового кільця.

За формою перфоративний отвір може бути круглим, овальним, ниркообразним, по величині від крапкового до занимающего майже вся площа натягнутої частини б/п, зі збереженим лише вузеньким ободком по окружності.

При більших дефектах б/п видна медіальна стінка б/порожнини зі стовщеною слизуватою оболонкою.

Нерідко на слизуватій оболонці медіальної стінки видні грануляції й поліпи. Залишки б/п стовщені, нерідко на ній видні відкладення вапняних солей.

Хворі скаржаться на періодичне або постійне гноюточіння з вуха й зниження слуху.

Біль у юшці виникає лише при загостренні процесу. Виділення з вуха без заходу, носять слиз-гнійний характер.

Причинами загострення процесу можуть бути запалення в.буд.п., захворювання носа, придат. пазух носа, влучення води у вухо.

При сприятливому плині й відповідному лікуванні після повного припинення гноюточіння, невеликі перфоративни отвори можуть зарубцюватися з утворенням тонкої плівки, що складається з 2-х шарів (середній фіброзний шар не відновлюється).

Лікування

1. Санація в.буд.п. (хірургічним або консервативним шляхом)

2. Відновлення прохідності слух. труби - сосудосуж. краплі в ніс

3. Антигистамині препарати, вітаміни

4. Местно - впливаємо на флору збуджену слизувату оболонку

Попередньо беремо посів гноячи на флору й чувст-ть до а/б.

Ефективним методом є нагнітання лікарського в-ва через перфоративний отвір б/перетинки. Вливаємо 1,5-2мол лікарського в-ва й пальцем притискають козелок у плині 10-15с. Відчуття хворим лек. в-ва в роті вказує на проникнення його через слух. трубу в порожнину рота.

З лекар. у закопують 2% р-р альбуциду, 3% борний спирт, 2-3% протаргол, 2-3% колларгол.

Після промивання й нагнітання лікар. у варто ретельно осушити вухо і якщо перфорація більша, зробити вдмухування лекар. в (борна до-та, с/о, а/б.)

Щоб він тільки припудрив слизувату оболонку (при активізації процесу в слух. трубі - з’являється, що тягнуться у виді ниток виділень) необхідно зробити продування по Політцеру.

Дрібні грануляції - тушируют 40% р-ром ляпісу, кріолікування, поліпи видаляють вушною петлею (НП - промивши, припікання, присипання, продування)

Використають фізіотерапію: тубус кварц, УВЧ. э/аарци з лікар. в-ми.

Поряд з медикамент. лікуванням використають раціональне харчування, загартовування, кліматичне лікування.

Уникають влучення H₂O у вухо.

Хронічний гнійний епітиміаніт.

При епітімпаніті запальний процес локалізується переважно в над барабанному просторі - аттику, перфоративне отвір звичайно буває в ненатягнутій частині о/п. Епітімпаніт характеризується більше важким у порівнянні з мезатімпанітом плином з поразкою як слизуватої оболонки так і кісткової тканини стінок про/порожнині й сосцевидного відростка.

Отоскопически головною об'єктивною ознакою при хр. гн. епітиміаніте є наявність стійкої крайової перфорації у верхніх відділах о/п у її розслабленій частині.

Оскільки кістка становить частину краю перфорації, вона як правило бере участь у деструктивному запальному процесі.

Часто весь аттик заповнюється грануляціями, що легко кровоточать при дотрагивании.

Звичайно епітимпаніту супроводжує поліпи. Іноді такий поліп заповнює крайовий н.с.п.

Гнійні виділення мають смердючий захід. Іншим симптомом хр. гн. епітимпаніте є период. біль у височно-теменн. області, а також відчуття тиску в юшці.

При поразці карієсом капсули горизонтального напівкружного копана равлика хворі можуть скаржитися на запаморочення.

Для діагностики епітимпаніта використають зондування аттика спеціальним зондом. Обмацують кісткову стінку, визначаючи характер її поверхні, шорсткість указує на наявність карієсу.

Зондом можна витягти гній, хомастом. маси, прощупати грануляції й т.д.

Особливо більші руйнування в скроневій кістці виникають при холестеатоме юшка. Холестеатома є продуктом хронічного гн. запалення порівн. юшка. Епідерміс н.с.п. через крайовий дефект о/п вростає в над барабанний простір і печеру сосц. відростка постійне слущивание кліток ороговілих і нагромадження їх у порожнинах порівн. вуха ведуть до утворення компактної маси білих кольорів, називаної холестеатомой. Звичайно вона просочена продуктами розпаду, гноєм, бактеріями.

Холестеатома має похилість до невпинного росту й своїм тиском викликає руйнування навколишніх кісткових стінок. У результаті холестеатома може досягти мозкових оболонок, зруйнувати лабіринтову кісткову капсулу, стінку копана лицьового п., майже весь сосцевидний відросток з оголенням мозкових оболонок і сигмовидного синуса.

Процес утворення й ріст холестеатоми звичайно відбувається без усяких хворих відчуттів. Цей процес протікає роками. Слухова функція знижена - по змішаному типі тому що порушується цінність ланцюга слух. кісточок і продукти запалення токсичні діють на лабіринт.

Діагноз 1. Отоскопія - холестеатома 2. зондування й промивання аттики 3. R-иссл. височн. кістки в 2-х проекціях (дефект кістки) шуллер.

Холестеатома має оболонку яка прилягає до кістки, за рахунок її й утвориться дефект, кості. В оболонці є фібробласти ферменти, що виробляють, руйнуючу кістку.