Основні ідеї прогресивних діячів в галузі музичного виховання.

Багато музиантів виступали за необхідність підняти музичну культуру. Так, наприклад, музичний критиу Олександр Миколайович Сєров (1820 – 1871) головну мету музичної освіти бачив в умінні отримати насолоду від мистецтва.

На становлення музичної педагогіки кінця XIX поч. XXст. великий вплив зробила діяльність Д.Н. Заріната О.Л. Маслова. Вони заперечували відсутність музичності у “чудошників” і довели, що музичні здібності можна розвинути у всіх дітей, за умови, що діти будуть цікавитись музикою і виявляти творчу активність.

Зарін пропонував створювати на заняттях мелодію на текст, дописувати незакінчену музичну фразу, тобто вводити творчі завдання. А музичну грамоту вивчати без формалізму і закріплювати на основі музичного матеріалу в дитячих творах.

Олександр Леонтійович Маслов в книзі “Методика співу в навчальній школі, заснована на останніх даних експериментальної педагогіки” виділяв такі ідеї музичного виховання:

1. На вчителі музики лежить обов’язок ознайомитися зі всіма існуючими методиками; повинен находити в собі здібність створювати нові методи і прийоми навчання. Усілякі труднощі учнів слід вважати за особисті недоліки вчителя.

2. Виступав проти фетимизму в хоровому співі, тому що тільки він повинен займати головне місце. Пропонував вчителю пам’ятати, що співи – лише певний стан музичного розвитку учня та підготовчого ступеня до свідомого сприймання музичних творів, з якими діти будуть зустрічатись надалі.

3. Маслов вважав, що нотна грамота не може бути самоціллю, а лише є додатковий засіб в навчанні музики.

4. Він перший з російських педагогів висуває ідею про підтримання на всіх уроках в школі творчої діяльності дітей. Творчість дітей він бачив в виконавській інтерпритації пісень в вокальній імпровізації і застосовував відповідні творчі завдання. Маслов зробив великий внесок тим, що доказав можливість музичного розвитку дитини яка фізично здорова. А фальшивий слух, на його думку, обумовлений різними причинами: малий діапазон (2 – 3 звуки), чи зміщений на кварту або квінту від примарного звуку; не координація слуху і голосу; недостатньо гострий слух, відсутність співацьких навичок.

А.Д. Городцов був організатором “Співочих курсів” для вчителів народних шкіл, що походили із робітників та селян. Курси діяли постійно і забезпечували гарну музичну підготовку своїм випускникам. На них вивчався духовний репертуар, світська народна і класична музика; хоровий і сольний спів, керування хором, гра на музичних інструментах, робота над виразністю слова, елементами драматизації. Все це сприяло підготовці кваліфікованих вчителів – музикантів, переважно для сільських шкіл.

Видатний музичний діяч Б.Л. Яворський був одним з організаторів Московської народної консерваторії. Головна роль віддавалася хоровому співу. Особлива увага приділялась розвитку творчих здібностей учнів. Основою засвоєння тональностей, ладів, інтервалів, була народна пісня.

В Московській консерваторії вперше були введені заняття, які отримали назву “слухання музики”. Розвиваючи у вихованців творче сприймання музики, він бачив головне завдання у формуванні в них музичної культури.

Невдовзі після революції 1905 – 1907 р. почали свою діяльність Валентина Миколаївна та Станіслав Теофілович Шацькі.

В 1911 р. вони організували дитячу колонію “Бодрая жизнь”. Музичне виховання сама Шацька, яке було дуже різнобічне та цікаве.

Особливості музичного виховання “Бодрой жизни”.

1. Високо художній репертуар

2. Музика пронизувала все життя – всі види праці супроводжувалися музикою.

3. Різноманітність шляхів впливу музики на дитину . І при сприйманні і при відтворенні її. Шацька виходила з принципу йти в роботі від накопичення музичних вражень до їх усвідомлення. Позитивним в цьому принципі було те, що головна мета визначалась Шацькими не в навчанні чомусь, а в вихованні, в розвитку музичних інтересів та смаків дітей. Правильним було ствердження, що в основі всієї роботи повинна бути сама музика; накопичення музичного досвіду; а будь – які поняття повинні бути висновком із цього досвіду.

В основі усіх занять були повага до дитини та її прагнень. Навчально – виховний процес включав різні види занять. Велика увага приділялась ігровим формам, як найбільш близьким дітям; слуханню музики; нововведенню того часу – ритміці.

Головне, вважали Шацькі – не сприймати навчання самоціллю і вводити його в тій мірі, без якої нема і виховання.