Функціональна структура економіки

Економічна система має складну зовнішню (загальну) і внутрішню (функціональну) макро- і мікроекономічну структуру, яка формально становить динамічну взаємодію та залежність окремих сегментних ринків (ринку ресурсів, продуктів, грошей і валюти, інвестицій, цінних паперів, науково-технічних розробок, нерухомості тощо) та їх елементів (попиту і пропозиції, цін і витрат, доходів і видатків тощо) і формально може бути інтерпретована через низку функціональних макроекономічних та мікроекономічних пропорцій.

Функціональна структура економіки характеризує динамічну взаємодію та залежність окремих сегментних ринків (ринку ресурсів, продуктів, грошей і валюти, інвестицій, цінних паперів, науково-технічних розробок, нерухомості тощо) та їх елементів (попиту і пропозиції, цін і витрат, доходів і видатків тощо) і формально може бути інтерпретована через низку функціональних пропорцій:

між платоспроможним попитом і пропозицією на створений ВВП і національний дохід;

між платоспроможним попитом і пропозицією на окремих ринках ресурсів і продуктів;

між продуктивністю праці і зарплатою;

між доходам и і витратами;

між інвестиціями і заощадженнями;

кредитно-грошові пропорції;

між імпортом та експортом продукції тощо.

Галузева структура економіки

Галузева структура економіки виражає пропорції розвитку окремих галузевих секторів, груп галузей, міжгалузевих комплексів, галузей, підгалузей, видів діяльності, виробництв, сфер національної економіки.

За традиційним підходом виділяють галузі, підгалузі, міжгалузеві комплекси тощо. Особливими галузевими пропорціями, що обумовлюють темпи структурних зрушень в економіці і які певною мірою можна віднести також до відтворювальних пропорцій, є співвідношення між галузями матеріального виробництва та галузями, які забезпечують їх функціонування. Забезпечувальні галузі називають інфраструктурою.

Інфраструктура існує двох типів:

виробнича інфраструктура охоплює галузі, які безпосередньо обслуговують матеріальне виробництво (транспорт, зв'язок, шляхове господарство, енерго-, газо-, водопостачання, природоохоронні споруди тощо) ;

невиробнича інфраструктура охоплює галузі, які опосередковано пов'язані з виробництвом (загальна і професійна освіта, охорона здоров'я тощо).

Основу сучасної галузевої структури національної економіки становлять макропропорції між галузевими секторами економіки, тобто між групами галузей, що мають однакові економічні характеристики.

Територіальна структура економіки

Територіальна структура економіки відображає розміщення вироб-ництва та інфраструктури в окремих територіальних (регіональних) утвореннях (системах), шо характеризуються певними умовами: наявністю корисних копалин та сировинної бази (природних ресурсів), природнокліматичними умовами, географічним розташуванням, культурними традиціями, демогра-фічними та іншими умовами.

Територіальну структуру економіки детермінує територіальний поділ праці, який виступає просторовою формою суспільного поділу праці та закріплює різну господарську спеціалізацію окремих територій (ареалів, регіонів, країн).

Розрізняють два підходи до формування територіальних (регіональних) утворень (територіальних економічних підсистем) у межах НЕС, а отже, два їх типи:

структуризація НЕС на економічні райони, територіальні господарські (виробничі) комплекси і спеціальні економічні зони;

структуризація НЕС в адміністративно-територіальному розрізі (для України на господарські комплекси АР Крим, областей і районів).