Класифікація ринків

Важливою рисою ринкової системи є те, що вона постійно удосконалюється з розвитком виробництва. Сучасний ринок суттєво відрізняється від ринку епохи вільної конкуренції.

Є різні класифікації ринку, які відрізняються між собою за критеріями.

За ступенем обмеження конкуренції (ступенем монополізації) виділяють чотири моделі ринку:

ринок досконалої конкуренції;

ринок монополістичної конкуренції;

олігополістичний ринок;

чисто монополістичний ринок;

Ці моделі часто поділяють ще на два великі блоки:

ринок вільної (досконалої) конкуренції;

ринок недосконалої конкуренції, який охоплює монополістичний ринок, олігополістичний і ринок монополістичної конкуренції.

За адміністративно-просторовою ознакою виділяють такі види ринку:

місцевий;

регіональний;

національний;

міжнародний;

світовий.

За характером продажу ринок поділяють на оптовий і роздрібний; за ступенем регулювання – на регульований і нерегульований; за ступенем насиченості – на рівноважний, насичений і дефіцитний; за відповідністю законодавчим нормам – на легальний і «тіньовий» («чорний»). В усіх цих класифікаціях ринок розглядається з різних точок зору.

Ринкова інфраструктура

Функціонування будь-якого ринку перебуває у прямій залежності від стану його інфраструктури – сукупності підсистем, служб, підприємств, допоміжних ланок і установ, які опосередковують, прискорюють та полегшують укладання і виконання ринкових угод. Іншими словами, ринкова інфраструктура – це система каналів зв'язку, через які переміщаються матеріальні, людські і фінансові ресурси, відбувається їхній розподіл в економіці. Інфраструктура становить основу, фундамент економічної системи, є її внутрішньою структурою, що забезпечує цілісність. В економіці розвинутих країн елементи ринкової інфраструктури посідають провідне місце.

Будова інфраструктури дуже складна, а її елементами є:

на товарному ринку – система оптової і роздрібної торгівлі (різні ярмарки, торгові центри, супермаркети та ін.) ;

на ринку природних ресурсів – товарні біржі;

на ринку праці – служба зайнятості (біржа праці), контори працевлаштування та центри зайнятості; на ринках капіталів і грошей – банки та інші фінансово-кредитні посередники;

на ринку цінних паперів – фондові біржі.

Серед інших елементів ринкової інфраструктури – інформаційно-консультативні фірми, маркетингові, аудиторські та податкові установи, асоціації підприємцю, рекламні агентства лізингові та консалтингові фірми тощо.

У літературі наводять також іншу класифікацію елементів ринкової інфраструктури. Зокрема, виділяють такі чотири підсистеми:

організаційно-технічну (товарні біржі, оптові ринки, аукціони, ярмарки, загальні аукціони та ін.) ;

фінансово-кредитну (банки, фондові та валютні біржі, фінансові небанківські інститути) ;

державно-регулятивну (законодавче забезпечення ринкових відносин, біржі праці, ліцензування, оподаткування, митна система тощо) ;

науково-дослідне та інформаційне забезпечення (інституції з вивчення ринкових проблем, консалтингові компанії, інформаційні центри та агентства, рекламні агентства, юридичні контори, спеціальні навчальні заклади та ін.).

Ринкова інфраструктура виконує дуже важливі функції. Вона опосередковує і полегшує товарообмінні операції, забезпечує їхній фінансовий і юридичний контроль. Вона вловлює інформацію (сигнали), які йдуть від споживачів і попиту/ та передає їх через свої засоби до виробників, зв'язуючи виробництво і споживання в єдиний комплекс. Цим інфраструктура сприяє підвищенню ефективності ринкового механізму і ринкової економіки загалом.

Кожному із ринків притаманна своя система елементів інфраструктури, хоча є елементи, які обслуговують усю систему ринків. Один з найважливіших – біржі.