Суть і структура економічних ресурсів

Економічні ресурси – це сукупність ресурсів, які використовуються в господарській діяльності для виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ, задоволення зростаючих потреб населення.

Економічні ресурси поділяють на природні (сировинні, геофізичні), трудові, капітальні (основні фонди), оборотні засоби (матеріали), фінансові, інформаційні.

Економічні ресурси – речові та особисті фактори виробництва, які використовують для виробництва товарів і послуг.

Важливим фактором, від якого залежить обсяг виробництва, є економічні ресурси, якими володіє суспільство.

Економічні ресурси поділяють на чотири основні групи:

1. Природні ресурси. Це наявна в природі земля, її надра, земельні угіддя, водні багатства та водна енергія. Вони поділяються на вичерпні і невичерпні або відновлювані і не відновлювані.

2. Матеріальні ресурси створені працею людей. Це всі створені людьми засоби виробництва (засоби і предмети праці), які є результатом матеріального виробництва. Вони поділяються на предмети праці і засоби праці. Предмети праці – це все те, на що спрямована діяльність людини – сировина, матеріали. До засобів праці відносять усі ті речі, якими людина впливає на предмети праці. Засоби праці поділяються на активні і пасивні. До активних належать машини, обладнання, інструменти, потокові лінії, конвеєри тощо. До пасивних – будівлі, споруди, місткості, внутрішньовиробничі засоби комунікації, склади.

3. Трудові ресурси. До них належить працездатне економічно активне населення країни, яке володіє фізичними і духовними здібностями, необхідними для участі в трудовій діяльності. Чисельність і структура трудових ресурсів відображає потенційну масу «живої праці, якою володіє суспільство. Якість трудових ресурсів залежить від їх структури за статтю, професійно-кваліфікаційним і культурно-освітнім рівнем.

4. Фінансові або інвестиційні ресурси. Фінансові ресурси – це сукупність усіх грошових коштів і фінансових активів, якими володіє держава і може інвестувати їх у виробництво. Фінансові ресурси формуються внаслідок розподілу і перерозподілу грошових коштів підприємств, населення і накопичення їх фінансовими суб'єктами для використання.

Значимість окремих видів ресурсів змінюється залежно від зміни технології виробництва. Так, в умовах ручного виробництва головна роль належала трудовим ресурсам, в умовах машинного – матеріальним. В умовах НТР, коли відбувається перехід до маловідходних і безвідходних технологій, зростає роль інтелектуальних та інформаційних ресурсів.

Суть і структура чинників виробництва

Чинники або фактори виробництва – це ресурси, необхідні для виробництва товарів або послуг.

Класичними факторами виробництва є робоча сила (всі розумові та фізичні здібності людей), земля (природні багатства), капітал (наявні, вироблені засоби виробництва, а також фінансовий капітал). Четвертим фактором вважається підприємливість, яка об'єднує попередні три фактори.

Праця – це доцільна діяльність людини, спрямована на перетворення речовини природи з метою задоволення своїх потреб. Інакше кажучи, мета праці – одержання конкретного результату – продукту чи послуги. Продуктивною працею можна назвати будь-яку працю, за винятком тієї, котра не досягає поставленої мети, а отже, й не створює жодної корисності. Людина, що здійснює працю, – це робоча сила, тобто сукупність інтелектуальних, фізичних і духовних здібностей, що реалізуються в процесі виробництва певних корисностей.

Робоча сила – найактивніший і найдинамічніший чинник виробництва. Будь-яка система машин, рідкі земельні ресурси залишаються потенційними чинниками, поки їх не пустить у хід людина. Без людської праці ресурси не працюватимуть.

Разом із тим робоча сила – чинник виробництва, ефективний лише у сукупності з речовинними чинниками – предметами та засобами праці. Предмет праці – це, насамперед, речовина природи, на яку спрямована праця людини. Особливе місце тут посідає земля. Земля – головний засіб виробництва в сільському господарстві, комора корисних копалин для людей, джерело життя усього живого на планеті. Можна стверджувати, що у певному сенсі існують лише два чинники виробництва – природа і людина.

Інший речовинний чинник виробництва – засоби праці, те, чим людина діє на предмети праці. Головне місце серед засобів праці посідають знаряддя праці – сучасні верстати, машини, устаткування та їхні системи. Речовинні чинники прийнято називати засобами виробництва, а разом із робочою силою – продуктивними силами суспільства.

У ринковій системі робоча сила, засоби виробництва перетворюються на об'єкт купівлі-продажу, тобто на капітал.

Сучасні засоби виробництва – це накопичені знання, упредметнена інформація. Бурхливий розвиток інформатики, що поєднує процеси створення, передачі, збереження й використання інформації, розвиток засобів глобального зв'язку через систему «Інтернет», нові інформаційні технології (ще вчора вони здавалися фантастикою, а в сучасних умовах є реальною дійсністю постіндустріальних країн) – усі ці чинники стали могутнім каталізатором прогресу суспільства.

Йдеться про підприємництво, специфічний вид творчої праці у сфері господарської діяльності. Підприємництво – самостійна ініціативна діяльність громадян і юридичних осіб, спрямована на одержання прибутку, здійснювана на свій ризик і під майнову відповідальність.

Підприємець – людина, яка має унікальні здібності і якості, що реалізуються в господарській діяльності. Підприємець – лідер, організатор, новатор. Це людина, яка генерує нові ідеї, націлена на інновації, здатна визначити і сформулювати мету, згуртувати колектив, направити його на вирішення поставлених завдань.