2. Стилі педагогічного спілкування

Коли розглянути способи і прийоми, які застосовують вчителі у процесі взаємодії з учнями, то можна побачити в цьому деяку спільність, незважаючи на різні особистісні якості педагогів.

Тому говорять про стиль педагогічного спілкування

• як індивідуально-типові особливості взаємодії вчителя і учнів.

У стилі знаходять відображення

• особливості комунікативних можливостей вчителя і учнів,

• характер їхніх стосунків,

• а також творча індивідуальність педагога.

Щодо якостей, які визначають стиль спілкування педагога, то тут

• виділяють ставлення його до дітей

• та вміння управляти учнівським колективом.

Ставлення вчителя до дітей Н.А. Березовін та Я.Л. Коломийський [4, с 31-32]

• визначили як активно-позитивне,

• пасивно-позитивне

• та негативне.

Активно-позитивне ставлення вчителя до учнів

• (доброзичливість, співучасть, співпереживання, вимогливість у поєднанні із зацікавленістю)

• викликає в учнів довіру,

• прагнення до співробітництва.

Педагог, для якого властиве пасивно-позитивне ставлення до дітей, вважає,

• що лише вимогливість

• та суто ділові стосунки можуть забезпечити успіх у навчанні.

• Взаємини його з учнями мало емоційно забарвлені,

• що збіднює спілкування

• і гальмує творчий розвиток учнів.

Негативне ставлення до учнів (як би воно не виявлялося,67 ситуативно чи постійно) породжує

• недовіру і замкнутість учнів,

• а то й лицемірство, нещирість, брутальність.

Залежно від ставлення до учнів педагог обирає стиль керівництва діяльністю учнів: авторитарний, ліберальний або демократичний.

Авторитарний —

• стиль диктату, коли учень розглядається як пасивний виконавець.

Головні форми взаємодії:

• наказ,

• вказівка,

• інструкція,

• догана,

• висміювання.

У взаємодії вчитель може розраховувати

• на предметний результат,

• але психологічний клімат не буде сприятливим:

  • не розвивається ініціатива,

  • відповідальність,

  • самостійність,

  • гальмується становлення колективізму,

  • зростає тривожність.

Ліберальний стиль виявляється

• у невтручанні,

• низькому рівні вимог,

• формальному розв'язанні проблем.

• Робота йде на самоплив,

• виховний процес некерований.

• Результати праці низькі.

Демократичний — стиль, який ґрунтується

• на глибокій повазі до особистості кожного,

• на довірі,

в його основі — орієнтація на

• самоорганізацію,

• самоуправління особистості

• і колективу.

Педагог, що обрав демократичний стиль, спирається

• на думку колективу,

• прагне донести мету діяльності до свідомості кожного учня

• і підключити всіх до активної участі в обговоренні питань.

Основні засоби взаємодії:

• заохочення,

• порада,

• інформація,

• координація, що розвиває в учнів упевненість у собі, самостійність.

У цьому разі не можна відразу розраховувати на високий предметний результат.

Проте оскільки формується

• почуття відповідальності,

• підвищується творчий тонус,

• поступово розвивається здатність свідомо та ініціативно працювати,

то тим самим забезпечується стабільний результат праці і закладається міцне підґрунтя розвитку особистості.

Взявши за основу соціально-етичні установки та способи їх виявлення в організації діяльності учнів, В.А. Кан-Калик [б, с. 97-100] виділяє п'ять основних стилів педагогічного спілкування. 68