1. Професіно-педагогічне спілкування: сутність, особливості, функції та структура

1.1. Суть, особливості і функції педагогічного спілкування

Важливо пам'ятати, що характер взаємин у системі "вчитель-учень" досить сильно впливає на результативність педагогічного процесу. Про це свідчить педагогічна практика, підтверджують спеціальні дослідження. Найважливішим засобом для встановлення стосунків між учителем і учнем є педагогічне спілкування. Психолог Леонтьев А. А. дав таке визначення цього поняття:

"Педагогічне спілкування — це процес спілкування вчителя і учнів на уроці і поза ним, який має певні педагогічні функції і спрямований на оптимізацію навчальної діяльності школярів та відносин між педагогом і учнями і всередині учнівського колективу" [8, с 3]. 61

Уміння налагодити спілкування з учнями — професійна риса вчителя.

Звідси і особливості педагогічного спілкування — те, що відрізняє вчителя у спілкуванні з учнями від його спілкування з людьми поза професійною діяльністю.

1. Учителю в процесі спілкування належить провідна роль. Саме від нього залежить, як складуться взаємини з учнями, успішність чи неуспішність цього процесу.

2. Вплив учителя на учнів завжди є виховуючим, тобто таким, що сприяє формуванню в учнів тих чи інших якостей і рис.

3. Професійний характер спілкування вимагає постійного аналізу побудованої системи взаємин з учнями для запобігання помилок у здійсненні педагогічного впливу.

Сучасна педагогіка і психологія виходять із необхідності будувати педагогічну взаємодію на суб'єкт-суб'єктних началах, тобто на визнанні учня суб'єктом педагогічного процесу, його права на власну думку, позицію, на готовності бачити і розуміти його, при необхідності підтримати погляди учня. Познайомтесь ближче з роботою вчителів-новаторів, вдумайтесь лише у назви книг: „Здрастуйте, діти" (Ш.А. Амонашвілі), „Мистецтво спілкування" (Є.М. Ільїн), „Точка опори" (В.Ф. Шаталов), „Коли легко навчатись" {СМ. Лисенкова). Всі вони свідчать про те, що вчитель йде назустріч дитині, прислухається до її думки, і разом вони йдуть уперед.

Залежно від того, реалізовано принцип суб'єкт-суб'єктної чи суб'єкт-об'єктної взаємодії, спілкування постає як функціонально-рольове або особистісно-орієнтоване [12, с 115]

Функціонально-рольове спілкування вчителя —

• суте ділове, стандартизоване, обмежене вимогами рольової позиції.

Особистісно-орієнтоване спілкування –

• вчитель передбачає виконання нормативно заданих функцій виявом особистого ставлення, почуттів. Основна мета учителя при такій організації стосунків — розвиток учнів.

У підручнику "Педагогічна майстерність" [12, с. 115] дається психологічний портрет особистісно-орієнтованого вчителя:

• він відкритий і доступний для кожного учня, не викликає страху в дітей, даючи їм можливість висловити свої думки і почуття, відвертий у своїх поглядах;

• демонструє дітям цілковиту до них довіру, не принижує їхньої гідності;

• щиро цікавиться життям учнів, не байдужий до їхніх проблем, справедливий;

• виявляє емпатійне розуміння — бачення поведінки учня його ж очима, вміє „постояти в чужих черевиках", відчуваючи внутрішній світ дитини;

• надає учням реальну допомогу.

Повноцінне педагогічне спілкування є поліфункціональним. Воно реалізує такі функції, як:

• обмін інформацією (інформаційну);

• співпереживання (експресивну);

• пізнання особистості;

• самоствердження (усвідомлення учнем свого „Я");

• організація взаємодії.

Обмін інформацією і почуттями реалізує комунікативний бік спілкування, пізнання особистості і самоствердження — перцептивный, а організація взаємодії — інтерактивний.

Особистісно-орієнтоване спілкування має забезпечити ще й такі функції педагогічної взаємодії [13, с 50-51]:

• відкриття дитини на спілкування (створення умов для психологічної розкутості);

• „співучасть" з дитиною у педагогічному спілкуванні (виявлення прихильності, інтересу), надання допомоги;

• “підвищення" дитини в педагогічному процесі (стимулювання її ціннісних новоутворень). 62