10. Заходи захисту населення при катастрофічних затопленнях.

Для запобігання можливих раптових проривів на греблях водосховищ, захисту населення і матеріальних цінностей завчасно виконуються наступні заходи:

а) адміністративні:

– обмеження будівництва житлових будинків і об’єктів господарювання у місцях, які підпадають під дію можливої хвилі прориву наступного затоплення;

– евакуація населення із зон, де час добігання хвилі прориву, після руйнування греблі, складає менше чотирьох годин – терміново, а з решти території – при виникненні загрози затопленню;

б) інженерно-технічні:

– обвалування (будівництво дамб) населених пунктів і сільськогосподарських угідь;

– створення надійних дренажних систем;

– берегоукріплюючі роботи щодо запобігання зсувам, обвалам тощо;

– улаштування гідроізоляції та спеціальних кріплень на будинках і спорудах;

– насадження низькостовбурних лісів із вільхи, верби, осики і берези, що збільшує шорсткість поверхні і сприяє зменшенню швидкості хвилі прориву.

10. Характеристика зсувів.

Зсуви – це зміщення мас гірських порід вниз за схилом під дією сили земного тяжіння без втрати контакту з нерухомою основою на більш низький рівень. Зсуви розрізняються:

- за категоріями (стародавні і сучасні);

- за характером рельєфу (поверхневі – 1 м, мілкі – до 5 м, глибокі – до 20 м, надто глибокі – понад 20 м);

- за структурою (зсуви зі зрушенням блоків порід по поверхні ковзання), зсуви - обвали, випирання, в’язкопластичні зсуви, зсуви – потоки.

Характеризуються зсуви за багатьма параметрами: типом породи, зволоженістю порід, швидкістю руху зсуву, об’ємом порід, максимальною довжиною зсуву посхилу.

Розрізняють зсуви «сухі» (не містять вологи), «слабо вологі» (містять досить багато води), «досить вологі» (містять багато води).

За швидкістю руху по схилу зсуви можуть бути: винятково швидкі (3 м/с), дуже швидкі (0,3 м/хв), швидкі (1,5 м за місяць), дуже повільні (1,5 м на рік), винятково повільні (0,06 м на рік).

За потужністю зсувного процесу (за об’ємом породи) зсуви поділяються на: - малі (до 10 тис. м3); - середні (11-100 тис. м3); - великі (101- 1000 тис. м3); - дуже великі (більше 1000 тис. м3). Зсуви, спричинені змінами природних умов, як правило, не виникають раптово.

Первинною ознакою зсувних переміщень є поява тріщин на поверхні землі, розрив дороги і берегових укріплень, зміщення дерев тощо. З максимальною швидкістю (десятки км/год) зсуви рухаються в початковий період, з часом швидкість поступово сповільнюється.

До окремої групи відносяться зсуви штучних земляних споруд – залізничні насипи, терикони і відвали гірських порід. Штучними причинами утворення зсувів є руйнування схилів дорожніми канавами, надмірним виносом грунту, вирубкою лісів та інше.

Згідно з міжнародною статистикою, до 80% сучасних зсувів пов’язано з діяльністю людини.

10. Інженерна підготовка зсувонебезпечних територій.

Протизсувні заходи за своїм характером поділяються на пасивні та активні.

До першої групи відносяться:

- заборона підрізки зсувних схилів та створення на них різних нерівностей;

- недопущення усякого підсипання, як на схилах, так і над ними, у межах небезпечної смуги;

- заборона будівництва на схилах, у небезпечній смузі, споруд, ставків, водоймищ, об’єктів із великим водоспоживанням без виконання конструктивних заходів, які б повністю припинили витікання води в грунт;

- заборона проведення вибухових і гірських робіт поблизу зсувних ділянок;

- обмеження в необхідних випадках швидкості руху залізничних потягів у зоні, дотичній до зсувної ділянки;

- охорона дерево-кущової і трав’янистої рослинності;

- недопущення скидання на зсувні схили зливних, талих, стічних та інших вод; - залісення зсувних територій.

До другої групи слід віднести такі протизсувні заходи, проведення яких потребує будівництва різноманітних інженерних споруд:

- підпірні конструкції і стінки – контрбанкети у підошві діючого або потенційного зсуву, своєю вагою перешкоджають зміцненню земляних мас;

- ряди із паль, свайно-анкерні конструкції для тимчасової стабілізації зсуву;

- суцільні свайні або шпунтовані ряди.