Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Кафедра геофізики
Пояснювальна записка
до розрізу
Ташкент – озеро Сарезьке
Виконав: студент ІV курсу
Групи «Геофізика»
Хомич Ю.Є.
Перевірив: ас. Крочак М.Д.
Київ 2014 рік
План:
Вступ………………………………………………………………………..….………...….3
1. Фізико-географічне положення…………………………………….…………………...3
2.Стратиграфія…………………………….…………………………………………..……4
3. Інтрузивний магматизм………………………………………………….…………...….6
4.Тектоніка………………………………………………………………………….…..…..7
5. Історія геологічного розвитку………………………………………………..…………9
6. Корисні копалини………………………………………………………….………...…11
Список використаної літератури…..………………………………..………………..….11
В С Т У П
Території, яка підлягає опису, властиві своєрідність і виняткова контрастність фізико-географічних умов. У Середній Азії піднімаються найвищі в колишньому СРСР гори - пік Комунізму на Памірі (7495 м), пік Перемоги в Тянь-Шані (7439 м) - і разом з тим перебувають найнижчі в СРСР точки поверхні - Карагин («чорна паща») в південній частини Мангишлака (-132 м), Акчакая у плато Ішек-Анкренкир в Північно-Західних Каракумах (-81 м).
Тянь-Шань — гірська система в Середній Азії, що простяглась на території Казахстану, Узбекистану, Киргизстану та Китая. Тянь-Шань входить до складу Урало-Монгольського (Урало-Охотського) складчастого геосинклінального поясу.
В геологічному відношенні гори складаються із сланцевих порід, пісковиків, вапняків, гнейсів і гранітів. На території гірської системи присутні великі тектонічні улоговини, найбільші з яких улоговина озера Іссик-Куль та Турфанська улоговина (-154 м над рівнем моря). Часті землетруси, болотно-кам'яні потоки — селі.
В Тянь-Шані починається багато великих річок, які зносять води льодовиків у навколишні посушливі регіони. Найбільшими такими річками є Нарин (твірна Сирдар'ї), Талас, Чу (Шу), Ілі, Аксу та інші.
Гірські пасма вкриті напівпустелями та сухими степами. Вище позначки в 1300 м починаються альпійські луки, а у західній частині місцями зустрічаються листяні ліси з плодовими деревами. Вершини вкриті льодовиками, найбільший з яких Інильчек Південний довжиною 59,5 км.
Складчаста область Тянь-Шаню (ТШ). Подібно Казахському узгір’ю, Тянь-Шанська складчаста область (ТШСО) включає каледоніди і герциніди. Простягання структур переважно широтне. Каледонська складчаста область продовжує каледоніди Казахстану і разом з ними утворює Казахстано-Північнотяньшанський епікаледонський серединний масив. На відміну від Казахського узгір’я і Уралу ТШСО зазнала у пізньому кайнозої активізації.
1. Фізико-географічний нарис
До серединного Тянь-Шаню належить Чаткало-Наринська зона, яка включає в себе Кураминську підзону. Хребти Великий Кара-Тау, Угамський, Пскемський, Чаткальський, Кураминський, Кокийрим-Тау, Молдо-Тау, Джаман-Даван, Байбиче-Тау, Ат-Баши, Нарин-Тау, Акшийряк, Куйлю, Сариджас та інші.
Відмінні риси розрізу: на потужних відкладах кембрію та ордовику залягає товща девону та карбону. Карбон та пермь розвинуті в локальних прогинах. Структура герцинська.
У верхній пермі та тріасі на місці всіх цих основних елементів палеозойської структури Тянь-Шаню завершалась денудація споруд герцинської епохи та розвивався пенеплен. В юрському періоді на місці сучасних міжгірських впадин почали зароджуватися обмірні депресії, а на місці Ферганського хребта формувалися локальні глибокі прогини, яка перетворилися на початок крейди в складчасті підняття. З початком неогену почався потужний гороутворюючий процес, який створив сучасний рельєф Тянь-Шаню.
За особливостями геологічної будови Тянь-Шань ділиться на Північний, Серединний та Південний. Перший є каледонською складчастою спорудою та відокремлюється глибинним тектонічним швом від більш молодих систем Серединного та Південного Тянь-Шаню. Південний Тянь-Шань – герцинська споруда, а Серединний займає проміжне положення.
В межах всього Серединного Тянь-Шаню відклади герцинського комплексу дислоковані слабше каледонського та складки перекинуті в північному напрямку.
Розріз проходить по лінії Ташкент – озеро Сарезьке. Висота місцевості коливається від перших сотень до 3600 метрів, що говорить про сильно розчленований рельєф. Найбільші відмітки, знаходяться в межах гір Паміру, а саме Язгулеський хребет, а найменші – відповідно у межах западин – Чирчикської та Ферганської, а точніше у долинах річок: Чирчик, Кйокйомерен та Ахангара. Усі річки беруть початок у горах, де і знаходиться основна площа їх водозбору.
2.Стратиграфія
Приналежність Тянь-Шаню до типових палеозойських геосинклінальних складчастих споруд чітко видно на геологічній карті, де у будові приймають участь різновікові палеозойські та докембрійські породи, тоді як мезозойські та кайнозойські відклади розміщені головним чином по його периферії чи виповнюють окремі западини. У той же час розподіл різновікових палеозойських комплексів підкреслює наявність чітко вираженої структурно-фаціальної зональності першого порядку: докембрій та нижній палеозой переважно розвинуті у Північному Тянь-Шані, середній та верхній палеозой – у Південному. У Серединному Тянь-Шані відклади архею не відомі, а протерозойські поширені в окремих підзонах.
У геологічній будові Серединного Тянь-Шаню по лінії Ташкент – озеро Сарезьке виділяється два структурні поверхи: 1) складчасті структури – антиклінорії та синклінорії; 2) міжгірські западини, виповнені моласою.
Поверх складчастих структур – антиклінорії та синклінорії
Даний поверх у межах розрізу представлений породами герцинського віку – середньо-верхньодевоновими та карбоновими (D2+3 - С), а також спостерігається вихід на поверхню силуру(S), які зім’яті у складки та формують синклінорії та антиклінорії. На денну поверхню ці відклади виходять у межах Курамимського вулканічного масиву, а на решті території – у Чирчикській та Ферганській западинах – перекриті поверхом моласи.
Кембрійська система (€). Відклади кембрію окремо не виділенні, але спостерігаються за картою та зображені на розрізі перед хребтом Петра І.
Ордовікська система (О). Відклади ордовіку спостерігаються перед Ферганською западиною. Складині вапняками, доломітами і мергелями.
Силур (S)
Вихід силуру на денну поверхню спостерігається в районі гір Паміру, а також районі хребта Петра І. Складений пісковиками та конгломератами.
Потужність товщі до 1000 м.
Девонська система ( D)
Девонські відклади представлені морськими карбонатними фаціями (вапняки, доломіти, мергелі з фауною).
Представлена піщано-конгломератовою, строкатоколірною піщаною та карбонатно-глинистою товщами середньо-верхньодевонського віку. Відклади системи відслонюються на схилах Курамимського вулканічного масиву. Потужність системи 500-900 м.
Кам’яновугільна система ( C ).
Кам’яновугільна система С - представлена нерозчленованими відкладами нижнього та середнього карбону – вапняки, кременисті, глинисті та ефузивні породи; а також окремо виділеними верхньокарбоновими відкладами – пісковиками, конгломератами з глинистими сланцями, ефузивами та їх туфами. Відклади спостерігаються протягом всього розрізу. Потужність системи не перевищує 500 м.
Пермська система ( Р )
Пермська система - відклади системи відслонюються у районі гір Паміру.
Представлена лише верхнім відділом, який складений грубою континентальною моласою, товщами ліпаритових ігнімбритів, туфів та лав.
Тріасова система (Т)
Відклади тріасової системи спостерігаються відразу після Ферганської впадини, а також в районі гір Паміру, а саме після Язгулеського хребта які складені теригенними товщами. Потужність коливається від 200 до 300 і навіть до 700 м.
Юрська система ( J )
Теригенні червоноколірні конгломерато-піщано-глинясті товщі, часто вугленосні, поширені в районі Дарвазького хребта.
Незначні відклади системи також поширені за Ферганською западиною; вони представлені аргілітами та алевролітами місцями з пластами вугілля. Потужність від 300 до 800 м.
Крейдова система (К). Відклади крейди поширені в Чирчикській западині, Ферганській западині, а також протягом всього розрізу аж до Дарвазького хребта. Потужність відкладів може сягати до 1200м. Склад: вапняки, мергелі, крейда, піски, піщано - глинисті відклади.
Палеогенова система ( Р )
Представлена цегляно-червоними пісковиками та глинами. Відклади системи поширені у межах Чирчикської і Ферганської западин
За збереженими органічними рештками встановлено, що у палеогені Ферганську западину заселяли: форамініфери, радіолярії, губки, шестипроменеві корали, черви-трубкожили, риючі та свердлильні черви, моховатки, двостулкові та черевоногі молюски, голкошкірі, членистоногі ( остракоди, балануси, раки та краби), риби (акули, скати), а також різноманітні групи водоростей (синьо-зелені, діатомові, бурі, харові та джгутикові). Переважали двостулкові молюски, серед яких устриці.
Неогенова система ( Ν )
Представлена глинами, пісковиками, конгломератами, мергелями з гіпсом та сіллю, окремими прошарками вапняків. Відклади системи поширені у Чирчикській та Ферганській западинах; відслонюються на схилах Кураминського вулканічного масиву. Потужність від 100 до 1500 м.
Четвертинна система ( Q )
Представлена алювіально-пролювіальними конгломератами, потужними брекчіями осипів, алювієм терас, льодовиковими, озерними та еоловими відкладами. Відклади системи поширені майже повсюдно і перекривають старіші утворення. Потужність від перших десятків до перших сотень метрів. Найбільші потужності спостерігаються у Чирчикській та Ферганській западинах (до 700 м).