31. Технологія відтворення стада свиней.

Під відтворенням стада слід розуміти комплекс зоотехнічних, ветеринарних та організаційних заходів спрямованих на формування поголів’я свиноматок і кнурів, відбір та вирощування ремонтного молодняку, своєчасне бракування маток і кнурів основного стада та їх заміну молодими тваринами (ремонт стада), підбір і складання плану парування з метою одержання приплоду високої якості, підготовку кнурів і свиноматок до парування, своєчасне виявлення свиноматок у охоті та їх парування, відбір та удосконалення системи розведення, створення технологічних груп, планування і одержання опоросів, вирощування поросят, виробництво кінцевої продукції, ведення зоотехнічного обліку тощо.Відтворення стада може бути простим і розширеним. У першому випадку чисельність свиноматок, кнурів та ремонтного молодняку, а також загального поголів’я свиней на початок та кінець року залишається незмінним. У другому випадку, що характерно, для вирішення проблеми відродження галузі свинарства, чисельність свиноматок та загального поголів’я, рівень інтенсивності, використання основних свиноматок та їх продуктивності, середньодобові прирости на дорощуванні та відгодівлі, обсяги реалізації продукції – повинні збільшуватись, а витрати кормів та інших матеріальних ресурсів – скорочуватись.Вибір одного із напрямків відтворення стада обумовлюється розвитком кормової бази, наявністю приміщень і чисельністю працівників, можливістю кооперування з іншими господарствами або фермерами ринками збуту продукції тощо.

31. Планування опоросів та розробка планів підбору.

План парування свиней розробляється у відповідності до прийнятої системи опоросів, які можуть бути рівномірно-цілорічними (потоковими) або сезонними. У кожному з названих випадків опороси повинні мати туровий характер, тобто щоб тривалість формування технологічної групи свиноматок складала не більше 5 днів. При туровій системі є можливість для комплектування відповідних груп поросят за віком і живою масою, що полегшує їх підготовку до відгодівлі, спрощує механізацію процесів годівлі та догляду за тваринами.Рівномірно-круглорічні опороси, як правило, планують на великих комплексах і фермах промислового типу. Така система відтворення придатна для господарств з обсягом виробництва не менше 6,0 тис. голів відгодівельного молодняку Для невеликих і середніх за розміром товарних ферм доцільно застосовувати систему сезонно-турових опоросів, терміни яких приурочують до найсприятливіших періодів року і до підвищеного попиту населення на купівлю молодняку для приватних підсобних господарств. На таких фермах опороси основних свиноматок доцільно одержувати: першого туру у січні –лютому, другого – у липні-серпні, а свиноматок, що перевірюються – навесні (березень, квітень, травень Сезонна форма виробництва свинини дуже ефективна для господарств, але не виправдовує себе з позиції споживачів м’яса. Тому існування великих комплексів і ферм промислового типу з рівномірно-цілорічним виробництвом свинини є об’єктивною необхідністю, що диктує споживач.Для підприємств з обсягом виробництва 24,0 тис. голів і більше ритм виробництва коливається від 1 до 4 днів, а менших – 7 днів (або кратний йому). Це пов’язано з тим, що естральний період свиноматок складає 21 день і за цей період можна укомплектувати три повні технологічні групи свиноматок. Підбором називають закріплення свиноматок за кнурами-плідниками при чистопородному розведенні або схрещуванні з метою одержання потомства найкращої якості. Відомо, що одна і та ж свиноматка при паруванні з різним кнурами дає неоднакове потомство, тому необхідно враховувати комбінаційну здатність тварин. Випадкове парування навіть кращих маток і кнурів не завжди дає бажані результати. Кращі поєднання тварин необхідно повторювати, що гарантує успіх підбору.У свинарстві застосовують однорідний (гомогенний) і різнорідний (гетерогенний) підбір.Гетерогенний підбір застосовується у племінних господарствах але найбільш частіше у товарних господарствах, де кнурі-плідники, як правило, вище за класом та господарсько-корисними ознаками ніж свиноматки. Характерною ознакою гетерогенного підбору є підвищення мінливості, що сприяє одержанню тварин з новими якостями.У практичні роботі з стадом підбір здійснюється за допомогою розробленого плану парувань, згідно якого за кожним плідником закріплюються окремі свиноматки або групи маток. У першому випадку він буде індивідуальним, у другому – груповим. Індивідуальне закріплення, як правило, проводять у племінних, а групове – у товарних господарства, особливо при штучному осіменінні свиноматок.При складанні плану підбору необхідно враховувати вікові особливості. До перевірки молодих кнурів спаровують з основними свиноматками, а молодих свиноматок – з перевіреними кнурами. Не слід старих свиноматок закріплювати за старими плідниками, краще їх парувати з тваринами середнього віку.