16. Системи парування свиней. Відбір та підбір в свинарстві.

Відбір і підбір — важливі методи поліпшення стад та порід тва¬рин. Під відбором розуміють виділення кращих особин бажаного типу, пристосованих до певних умов існування. Підбір — це спря¬мована система парувань відібраних тварин для отримання потом¬ства з бажаними якостями. Ці два методи пов’язані між собою і тіль¬ки в поєднанні дають позитивні результати.Відбір. Вчення про відбір розроблено Ч. Дарвіном, який на під¬ставі вивчення матеріалів щодо поліпшення порід тварин і сортів рослин дійшов висновку, що цей процес відбувається під дією при¬родного і штучного відбору.Природний відбір — це виживання в боротьбі за існування тих організмів, які найбільше пристосовані до умов зовнішнього середо¬вища й відтворення потомства. Природний відбір мав, безумовно, вирішальне значення у періоди приручення та одомашнення тва¬рин. Проте в умовах сучасних технологій ведення тваринництва на всіх етапах поліпшення чи створення порід його дія послаблена, але неминуча.Штучний відбір здійснюється людиною і спрямований на виді¬лення для подальшого розведення тварин, найбільш міцних, здоро¬вих і цінних за продуктивними та племінними якостями.Ефективність відбору залежить від таких чинників: напряму (ме¬ти) та інтенсивності відбору; кількості ознак і чисельності тварин; оцінки за фенотипом, генотипом та якістю потомства; групування тварин за походженням, господарською і племінною цінністю, при¬значенням, віком, класами; рівня знань та досвіду селекціонерів тощо. У тваринництві існує кілька форм методичного відбору — ма¬совий, індивідуальний, технологічний, стабілізуючий та ін.Масовий (фенотиповий) відбір провадять за індивідуальними особливостями тварин — продуктивністю, конституцією, екс¬тер’єром, інтер’єром, життєздатністю без урахування їхнього похо¬дження та якості потомства. В товарних господарствах застосовують ще груповий відбір (форма масового), тобто тварин поділяють на групи залежно від мети використання.Індивідуальний (генотиповий) відбір передбачає врахування пе¬редусім походження (генотипу) та якості потомства, а також власно¬го фенотипу тварини, її предків, родичів, потомства. Індивідуаль¬ний відбір є основною формою роботи в племінному тваринництві, оскільки дає кращі результати у вдосконаленні продуктивних і племінних якостей тварин порівняно з масовим відбором.Технологічний відбір. Інтенсифікація тваринництва, переведен¬ня галузі на промислову основу поставили свої вимоги щодо відбору тварин, найбільш пристосованих до нових умов утримання та вико¬ристання. У разі технологічного відбору враховують придатність корів для машинного доїння, стійкість проти хвороб (вим’я, кінців¬ки), стабільність лактації, темперамент тощо.Стабілізуючий відбір. У зоотехнії під цим поняттям розуміють відбір, спрямований на збереження і закріплення у стаді на певний період тварин бажаного типу без зміни їх в іншому напрямі.Відбір тварин провадять за такими основними ознаками: великої рогатої худоби — за молочною продуктивністю і жирномолочністю; свиней — скороспілістю та плодючістю; овець — настригом, довжи¬ною й тониною вовни; коней — робочою продуктивністю; птиці — за несучістю, скороспілістю тощо.Ознаки та показники відбору. У селекційній роботі врахову¬ють різні господарсько корисні ознаки й показники, за якими здійс¬нюють відбір. Ознаки — це ті господарські якості, заради яких роз¬водять сільськогосподарських тварин (молочність, м’ясність, якість смушків, міцність конституції, придатність корів до машинного до¬їння та ін.). Показники — це переважно кількісні критерії, за яки¬ми можна визначити розвиток тієї чи іншої ознаки (жива маса, приріст, забійний вихід, товщина шпику, кількість молока, вміст жиру та білка в молоці тощо). Залежно від мети відбору кількість ознак і показників може бути різною.Провадити відбір тварин за великою кількістю ознак практично досить складно. Крім того, чим більше ознак враховують у процесі відбору, тим менший ефект може бути одержаний по кожній із них. Відбір же за невеликою кількістю ознак хоч і прискорює досягнення мети, однак часто супроводиться зниженням міцності конституції, плодючості, що негативно позначається на продуктивності та пле¬мінних якостях тварин.Щороку в серпні — вересні у господарствах провадять комплекс¬ну оцінку племінних і продуктивних якостей тварин із метою ви¬значення подальшого використання їх, яка називається бонітуван¬ням. Тварину впродовж її життя оцінюють кілька разів, і кожна на¬ступна оцінка уточнює попередню.Бонітувальні класи — основні критерії якісного групування по¬голів’я. Основним (базисним) класом є перший. Тварини, що нале¬жать до першого класу, повинні відповідати вимогам затвердженого стандарту і бути придатними для запису їх до Державної книги племінних тварин. До другого й третього класів відносять тварин, які мають показники, нижчі від стандарту породи.Селекційні ознаки відбору. Оцінювання і відбір тварин за комплексом ознак здійснюють за генотипом (походження та якість потомства) й фенотипом (індивідуальний розвиток, конституція, екстер’єр, жива маса, продуктивність). Кожна з цих оцінок доповнює одна одну і дає змогу відбирати найкращих тварин, поліпшувати стадо. Послідовність оцінювання може дещо змінюватися залежно від виду тварин, напряму їхньої продуктивності.