17. Цінова еластичність попиту.

Для компанії завжди важливо знати, як зміна ціни вплине на споживача – в цьому полягає важливість розуміння цінової еластичності попиту.

Цінова еластичність попиту – ступінь процентної зміни можливої кількості придбаного товару залежно від зміни його ціни на 1%. Головне правило такої зміни полягає в зменшенні кількості товару при збільшенні ціни на відповідний товар і відображається на графіку так:

Ілюстрація закону попиту, де P – ціна за одиницю товару, Q – кількість товару, що може бути придбаним.

Закон попиту це лише певний орієнтир. Насправді ж, не завжди при збільшенні ціни, зменшується попит. Тому, у маркетинзі частіше використовується графік, у якому мають місце певні цінові інтервали, за яких споживач вважатиметься абсолютно нечутливим до зміни ціни. Тобто, на цих відрізках при зміні Р, Q залишається стабільним. На графіці це відрізки Р1-Р2 і Р3-Р4.

Ілюстрація модифікованого закону попиту.

Показник цінової еластичності попиту:

Даний показник може набувати таких значень:

- Е>1 – попит відносно еластичний, споживач чутливо реагує на зміну ціни, сила його кількісної реакції є більшою ніж зміна рівня ціни;

- E<1 – попит відносно нееластичний, споживач реагує на зміну ціни, але не сильно;

- Е=1 – попит з одиничною еластичністю, реакція споживача є абсолютно симетричною.

Досить цікавим і особливим є еластичність попиту на ринку елітних товарів. Вона має вигляд зростаючого місяця. Для споживачів таких товарів ціна на товар є основним показником його престижності. Якщо ціна низька – «товар не може бути престижним», ціна висока – «товар престижний». Це пов’язано з тим, що такі товари купують, перш за все, для підтвердження свого соціального статусу.

Ілюстрація графіка зростаючого місяця.

Фактори, що впивають на еластичність:

1. Наявність товарів субститутів та їх доступність.

2. Частка вартості товару в доходах споживача.

3. Ступінь важливості товару для споживача.

18. Маркетингові канали розподілу, їх функції та характеристики.

Маркетинговий розподіл товарів — діяльність організації з планування, реалізації та контролю руху своїх товарів до кінцевого споживача з метою задоволення його потреб і отримання прибутку. Поняття руху товару може мати: фізичне значення, тобто безпосереднє переміщення товару, його доставка до місць продажу (і тут посередниками можуть бути, наприклад, транспортні компанії), та організаційно-еко­номічне значення, тобто використання чи невикористан­ня організацій та осіб, які будуть брати участь у безпо­середньому продажу продукції (торговельних посередни­ків). Саме друге значення відображає маркетинговий аспект проблеми розподілу (дистрибуції) товарів. Якщо компанія приймає рішення про залучення "третіх осіб" до збуту своєї продукції, то тим самим вона починає співробітництво з торговельними посередника­ми. Компанія найчастіше співпрацює не з одним посередником. Тим самим формуються певні кана­ли збуту продукції, система дистрибуції, яка може на­бувати достатньо складного характеру та потребувати якісного управління для забезпечення ефективності. Маркетинговий канал розподілу — спосіб, шлях організаційно-економічного доведення товару від його виробника до кінцевого споживача. Існують прямі та непрямі канали розподілу продукції. Прямі канали збуту не передбачає використання торговельних посередників. Формами взаємодії зі споживачами продукції в цьому випадку можуть бути такі: продаж продукції через влас­ні (фірмові) магазини; продаж за каталогами; "телемаркетинг" (телефонний маркетинг), "телевізійний марке­тинг", продаж через Інтернет. Непрямі канали збуту передбачають використання торговель­них посередників (роздрібного торговця, оптового та роздрібного торговця, великооптового, дрібнооптового та роздрібного торговців). Одночасно ми можемо бачити, що для кожного еко­номічного суб'єкта (не має значення — виробник чи спеціалізований торговець) формуються не тільки вихід­ні, але й вхідні канали дистрибуції (ті, за якими придбаваються ресурси або товари для подальшого про­дажу). Основними параметрами маркетингових каналів роз­поділу продукції є такі: довжина каналу — це кількість проміжних рівнів у каналі; ширина каналу — це кількість суб'єктів на певно­му рівні каналу Зрозуміло, що чим більшими будуть значення показ­ників довжини та ширини каналу, тим розгалуженішою буде дистрибуторська система, тим складнішою вона буде для управління. Але питання не може ставитися таким чином: чим простіше — тим краще. Досить часто ускладнення системи збуту є певною реакцією на те, що відбувається в конкурентному середовищі.