25 . Відродження в Іспанії як “золота доба” драматургії і театру. Драматургічна спадщина Лопе де Вега.

В Іспанії існував середньовічний театр — подекуди релігійний, подекуди цілком світський, комічний. Середньовічний театр вірізнявся неймовірною стійкістю — продовжував інтенсивно розвиватися протягом всього 16 ст і навіть 17 ст. не менш популярними жанрами народного комічного театру.

Однак, разом з цими старими драматичними жанрами до середини 16 ст в Іспанії виокремилася нова, ренесанса система драматургії, що впливала на трактування письменниками Відродження вищезгаданих старих жанрів. Ця нова система виникла із злиття двух початків в театрі — середньовічних народних та вчено-гуманістичних мотивів.

Пік театру іспанського Відродження припадає на творчість Лопе де Вега, який створив величезну кількість п'єс, різноманітних як за жанрами, так і за тематикою. Проте більшість його п'єс будуються за єдиною сюжетною схемою - возз'єднання закоханих, що долають самі різні перешкоди. У його творчості присутні дві основні лінії: т.зв. "Селянська", народна драма, вищим досягненням якої стала п'єса Фуенте Овехуна, і "комедія плаща і шпаги" (Учитель танців, Собака на сіні, Валенсіанское вдова, Дівчина з глечиком, Дурна для інших і розумна для себе та ін) У обох виразно відчуваються головні мотиви світогляду Ренесансу: життєлюбність, прагнення до гармонії, загострене почуття гідності, відвага, розум і винахідливість у досягненні мети. Від своїх попередників лопе де Вега відрізняється велетенським розмахом та напруженістю творчості, які широко зобразили все суспільне та мисленнєве життя епохи. В своїй творчості Лопе де Вега переймає з античності лише реалістичні, світлі, життєрадісні якості творчості античних письменників. Будучи художником імпульсивним та по власній натурі життєрадісним він не помічав протиріччь, у владі яких він знаходився, ось чому його творчість позбавлена трагічних мотивів.

Лопе де Вега намагвся підкреслити цінність людської особистості, в тей же час порівняно рідко створює цілком індивідуальні характери, прагнучи до цілковитої природності, допускає в своїй драматіргії велику кількість умовностей.

26 . Основні мотиви та суспільне значення п'єси “Овече джерело”

Сформована до моменту селянського повстання історична ситуація пояснює ідейно-політичний і соціальний зміст картини народного обурення, намальованої великим іспанським драматургом. Зіставивши у розвитку дії своєї драми події в Фуенте Овехуна Лопе де Вега підкреслив загальноісторичне національне значення боротьби іспанського селянства і городян з великими феодалами. У сценах, що відбуваються в селі Фуенте Овехуна, феодальна знать виступає в ролі гнобителя народу.

П'єса з'явилася в результаті довгих роздумів письменника над проблемою взаємин між феодалом - королем- народом. Найзначніше в цій п'єсі те, що героєм є не окремий персонаж, а народна маса, колектив.

Драма «Фуенте Овехуна» з найбільшою повнотою відбила погляди на суспільне життя та політичні переконання великого гуманіста.

Центральним персонажем, головною дійовою особою п'єси, без сумніву, можна вважати народ Фуенте Овехуна, що володіє деякими загальними властивостями — прикметами іспанського національного характеру, емоціями, ставленням до життя і усвідомленням свого місця в ній. Цей народ наділений почуттям власної гідності, життєстійкістю, відчуттям солідарності і єдності складових його людей, він справедливий і гуманний у своїх прагненнях. У той же час він не є сукупністю безликих, кожен персонаж п'єси — це своя доля, свій характер, своя життєва мета. Тут Лопе де Вега йде далі багатьох своїх попередників, представляючи маси як поєднання загального та особливого, специфічного у характері, долі, способах самовираження.

Образи селян поетизовані. Однак новаторство Лопе виявилося в тому,що він вперше заговорив про почуття честі, властивом не тільки вищої знаті, а й простим людям, селянам. Драма Лопе де Вега про селянське повстання в Фуенте Овехуна є єдиним в драматургії епохи Відродження прикладом народно-революційної п'єси, сміливо, послідовно і рішуче каже про права селянської демократії в її боротьбі з феодальними насильствами і зловживаннями. Поєднання в ній двох історичних подій - селянського повстання і заколоту лицарської знаті - обумовлюється соціально-політичною концепцією п'єси, загальний зміст якої полягає в утвердженні ідеалу "демократичної монархії", що спирається на міський стан та сільську демократію. Прикінцеві сцени в "Фуенте Овехуна" підкреслюють станову природу деспотичного абсолютизму, який засуджує приватні зловживання феодальної знаті, але постає на захист дворянській державності від селянського повстання. Вельми показова трактування Лопе королівської влади, представленої в "Фуенте Овехуна" фігурами Фердинанда Арагонського і Ісабели Кастільської, з іменами яких пов'язувалося передусім уявлення про першу порі утвердження національної держави і приборкання феодальної анархії. "Фуенте Овехуна" проникнута пафосом народної революції. Драматургові вдалося створити не тільки яскраві образи окремих представників селянства, а й образ колективу, народу, маси і розкрити основні соціально-психологічні риси цього образу. Найбільшою заслугою Лоле де Вега є зображення народу як героїчного суб'єкта історії. Лопе де Вега вдалося вирішити завдання героїзації народної маси. Патріархально-ідилічна атмосфера дії, що починається в межах традиційно-пасторального жанру, поступово змінюється атмосферою героїчного реалізму і високої трагічної патетикою.Цей же процес можна, зокрема, простежити на прикладі розвитку образу веселого балакуна Менго. Тема любові Лауренсьи і Фрондосо, що починається в пасторальних тонах, також набуває рис високої патетичности і героїзму. Образи головних дійових осіб п'єси - Лауренсьи і Фрондосо - втілюють цнотливість і благородство почуттів, властиві селянам, на противагу морального падіння і розбещеності феодальних верхів. "Фуенте Овехуна" стала не тільки найбільшою національною народною драмою, а й набула світового значення, як п'єса бореться і перемагає демократії. Ми не маємо дані про постановки цієї драми на іспанській сцені за життя Лопе де Вега, але в наступні століття вона недарма перебувала під мовчазним забороною дворянсько-буржуазної монархії.