3. Загальні риси геологічної будови Українських Карпат

3.1. Тектоніка.

Схематично геологічну будову Українських Карпат можна зобразити так: Передкарпатський прогин, складчаста область Карпат, внутрішні Карпати і Закарпатський внутрішній прогин.

Окремо треба виділити в Карпатах структурно-тектонічні поверхи. Тут простежують два комплекси – до альпійський та альпійський. Доальпійський за об’ємом охоплює байкальсько – герцинський цикл розвитку Пракарпат. Цей комплекс розвинутий у Зовнішній зоні Передкарпатського прогину, в межах Мармароського масиву і входить до складу фундаменту Закарпатського прогину.

Українські Карпати займають проміжне положення між Східними (Румунськими) і Західними (Польськими та Словацькими) Карпатами і разом з ними складають важливий елемент північного відгалуження Альпійської складчастої системи. Від детальності фундаментальних досліджень українського сегмента Карпат значно залежить розуміння історії геологічного розвитку всієї Карпатської системи, а також Середземноморської палеозоогеогафічної області.

Схема тектонічного районування регіону проведення практики.

1- основний насув Карпат; 2- границі між зонами; 3- південно-західний край Східноєвропейської платформи; 4- розривні порушення;

Структурно-фаціальні одиниці. І- Східноєвропейська платформа; ІІ-ХІІ- зони Українських Карпат: ІІ- Зовнішня (Більче-Волицькка) Передкарпатського передового прогину, ІІІ- Внутрішня (Бориславсько-Покутська) Передкарпатського передового прогину, ІV- Скибова, V- Кросненська, VІ- Чорногорська, VІІ- Дуклянська,VІІІ- Рахівська, I Х- Магурська, Х – Мармароська, ХІ- Пенінська; ХІІ- Мармароський кристалічний масив; ХІІІ- Закарпатський прогин.

У структурі Карпатської гірської споруди виділяють два головні елементи – Зовнішні (Флішові) і Внутрішні Карпати. На території України є головно Зовнішні Карпати, а Внутрішні (Татро-Вепороди), що добре виражені далі на заході, тут уже занурені на великі глибини і їхнє південно-східне закінчення виявлене свердловинами лише у фундаменті Закарпатського прогину.

З півночі Карпат обмежені ні Передкарпатським передовим прогином, у структурі якого чітко виділяють дві зони – Внутрішню (Бориславсько-Покутську) і Зовнішню (Більче-Волицьку),які різко відрізняються між собою історією геологічного розвитку, а отже, і формаційним наповненням. Внутрішня зона закладена на флішовій основі, зовнішня - на опущеному краю Східноєвропейської платформи.

У будові Флішових Карпат виділяють три основні структурно-тектонічні зони – Скибову, Чорногірсько-Дуклянсько-Кросненську та Рахівську, а у Внутрішніх – Пенінську, Мармароську, Закарпатський прогин і Мармароський кристалічний масив.

На практиці ми вивчали Скибову зону Карпат. Скибова зона - найбільша тектонічна зона Карпатської покривно-складчастої споруди. Займає крайнє зовнішнє положення, простягається вздовж передового насуву Карпат. Для неї характерний розвиток великих тектонічних лусок – скиб, витягнутих на сотні кілометрів з південного заходу на північний схід і насунутих одна на одну з різною амплітудою.

В Українських Карпатах Скибова зона утворює могутній без кореневий покрив, який насунутий по Береговому насуву на Передкарпатський прогин, і перекриває його значну частину. Середня амплітуда насуву тут становить не менше 15-25 км. Скибова зона складена утвореннями крейдового, палеогенового і частково неогенового віку, в її межах геологи виділяють Верховинську та Славську западини, які виповнені потужною товщею олігоцено-міоценових відкладів (2500-3000 м).

Скибова зона – перша зовнішня одиниця Флішових Карпат, яка розміщена на стику Карпатської гірської споруди і південно-західного краю Східноєвропейської платформи. На території Українських Карпат ця тектонічна одиниця смугою (місцями шириною до 40 км) простежується від кордону з Румунією на південному сході до кордону з Польщею на північному заході і далі безперервно простягається у Західних Карпатах до басейну Віслока, а в Східних Карпатах (Румунія) – до р. Бистриця. Вона є плоским покривом з амплітудою близько 30 км, насунутим у північно-східному напрямі на Внутрішню, а місцями аж на Зовнішню зони Передкарпатського прогину і перекритим з південного заходу насувами Кросненської і Чорногірської зон.