2. Історія геологічних досліджень Скибової зони Українських Карпат

Перші геологічні дослідження на території Українських Карпат були епізодичними і мали загальний характер. Фауністичні знахідки в цей період булиарідкісними.

Вагомийавнесокауавивченняанижньокрейдовихавідкладіваіафауни Українських Карпат у довоєнний період зробили В. Уліг, К. Пауль, Є. Тітце, Г. Запалович, З. Паздро, Р. Зубер. Детальніші дослідження пов’язані з іменами Ю. Медведцького, Д. Андрусова, Г. Маковея, А. Матейки, з Суйковського, Б. Кокошинської і багатьох інших геологів, стратиграфічні й тектонічні побудови яких відігравали важливу роль при формуванні й розвитку подальших поглядів на геологічну структуру Українських Карпат у цілому.

У післявоєнний час вивчення Українських Карпат здійснювалось двома групами дослідників, які принципово по-різному трактували загальну геологічну будову цієї території.

Московська група дослідників: О.О. Богданов, В.І. Славін, М.В. Муратов та інші, вважали Карпати простою системою, без великих насувів. Таке трактування ускладнювало пояснення структур деяких тектонічних одиниць і певною мірою затримувало вивчення стратиграфії та фауни, зокрема нижньокрейдовихавідкладів.

ДругийанапрямарозвивалиаО.С. Вялов,аМ.Р. Ладиженський,аЯ.О. Кульчицький. Головним положенням його було поділ Карпат на структурно-фаціальні одиниці, обмежені значними насувами. По суті, прихильники другого напряму продов-жували розвивати ідеї, висунуті на початку 20 століття М.Л. Люжоном і підхоплену австрійськими геологами М. Лімановським,аВ. Улігоматааіншими.

Значний вклад у вивчення нижньокрейдових відкладів та їх фауни у цей час внеслиаС.Л. Бизова,аО.С. Вялов,аБ.З. Кокошинська,аЯ.О. Кульчицький,аП.Ю. Лозиняк, С.І. Пастернак, В.І. Славін. У флішовій області Українських Карпат в різних місцях майже всіх структурно-фаціальних зон знайдено ранньокрейдову фауну.

У Скибовій зоні нижньокрейдові відклади представлені спаською світою. В нижній частині розрізу вона складена чорними аргілітами, які чергуються з малопо-тужними проверстками темно-сірих до чорних алевритів і пісковиків. У них вперше за всю історію вивчення геології Українських Карпат знайдено ранньокрейдові амоніти. Ю. Медведцький у 1876 році, в с. Правківці, район Перемишля, знайшов кілька амонітів, після вивчення яких дійшов висновку про їх ранньокрейдовий вік. Пізніше, після переописання цих амонітів В. Улігом, виявилося,ащо вони представлені сенонськими формами.

Вагомий внесок у вивчення нижньокрейдових відкладів Скибової зони та їх фауни внесла Б.З. Кокошинська. В її узагальнюючій праці у 1949 році, зібрано весь матеріал з стратиграфії та фауни спаських відкладів. Певні уточнення в стратиграфію нижньокрейдових відкладів Скибової зони і систематичне положення деяких відомих видів амонітів були внесені після вивчення С.І. Пастернаком і В.І. Гаврилишиним фауни, зібраної А.Г. Жураковським на око-лицяхас.аБусовиська.

Палеонтологічну характеристику світло-сірих з кремовим відтінком вапняків, поширених на південно-східному схилі гори Петрос, урочище Лолин, наводить В.І. Славін у 1963 році. Він тут виявив і описав амоніти, які на його думку, свідчать про ранньотитонський вік вміщуючи їх вапняків. Ще в кількох місцях Українських Карпат в екзотичних утвореннях знайдено фауністичні рештки. Так, з району сіл Стрілки і Верхнього Лужка, верхня течія Дністра, Ф. Почепні виявив і описав кілька пізньоюрських форм, а Г. Веттерс і В. Уліг - з краснопутненських вапняків. Останніми роками на підставі нових знахідок фауни у багатьох місцях різних структурно-фаціальних одиниць Українських Карпат вдалося фауністично обґрунтувати ранньокрейдовий вік деяких корінних і екзотичних карбонатних утворень, раніше датованих пізньоюрським часом (Чернов, 1968, 1972; Дулуб, 1965, 1972; Пастернак, 1978; Гаврилишин, 1978;аР.Й.Лещух,а1977).

Серед теригенного флішу в межах Українських Карпат територіально не дуже поширені і вулканогенні утворення. М.Г. Ломізе у 1969 році, на підставі знайдених у вулканогенних відкладах представників родин Gardioceratidae і Lytoceratidae датує вулканогенні процеси, що тут відбувалися, пізньоюрським часом. Додаткові збори фауни, проведені у туфогенних гравелітах і туфах у потічку Випчінка, дозволили встановити ранньокрейдовий час вулканізму і пов’язати його з перед флішовим етапом історії геологічного розвитку Українських Карпат (Р.Й. Лещух, 1973, 1978).