31. Яка система освіти використовувалася в Острозькій академії?

Система «7 вільних мистецтв»

Граматика

Риторика

Діалектика

Арифметика

Геометрія

Музика

Астрономія

У програму навчання Острозької школи також входили граматики цих мов та інші предмети "семи вільних мистецтв", головним чином – риторика, діалектика, астрономія. Школа брала під увагу також вивчення вищих студій, виходячи за рамки "семи вільних мистецтв", філософію і особливо богослов’я. Тут, очевидно, як і згодом у Києво-Могилянській академії, існувало 7 класів, хоч окремого класу богослов’я не було. Вчителями були як православні греки, так і протестанти.

32. Які особливості мали записи в нотних книгах без лінійною нотацією?

Нотне видання – це різновид видання, більшу частину обсягу  якого займає запис музичного твору.

Розробка класифікації нотних видань є важливою теоретичною та практичною задачею. Їхня специфіка потребує створення багатоаспектної системи класифікації, що відбиває їхні видові особливості.

Нотні видання призначені для виконання або вивчення музичних творів.

За функціональним призначенням усі нотні видання розподіляються на три види: наукові, навчальні, концертні.

Відповідно до читацької адреси або практичного використання всі нотні видання поділяються на такі групи: для учнівських музичних навчальних закладів (шкіл, училищ, консерваторій); для спеціалістів (педагогів, музикознавців, композиторів, диригентів, виконавців-професіоналів); для аматорів (у тому числі учасників художньої самодіяльності).

За характером виконання музичних творів усі нотні видання підрозділяються на видання сценічних, інструментальних, вокально-хорових творів, а також змішані видання.

За характером викладу або запису всі видання музчних творів розділяються на партитури й дирекціони, оркестрові голоси, клавіри, запис голосу або інструмента соло, запис твору для голосу з супроводом фортепіано (баяна, гітари).

За характером викладу та запису всі видання музичних творів поділяються на такі:

Партитура (італ. partitura – поділ, розподіл) – нотний запис багатоголосного музичного твору для оркестру, хору, камерного ансамблю і т. ін., у якому зведені партії всіх окремих голосів (інструментів).

Партія – частина оркестрового, хорового або оперного твору, що виконується окремим голосом (співаком або інструментом).

Дирекціон (лат. directio – напрямок) – перекладення даного музичного твору для оркестру меншого складу, скорочена й спрощена партитура, у якій усі голоси вписані в реальному звучанні (незалежно від ладу інструмента) на 3-4 нотних станах.

Клавір (нім. Klavier – фортепиано і Auszug – витягання) – перекладення партитури будь-якого оригінального сценічного або вокально-симфонічного твору для співу з супроводом фортепіано або тільки для фортепіано.

За своєю структурою нотні видання поділяються на моновидання (один закінчений твір) і збірники (ряд творів одного або кількох авторів).

За матеріальною конструкцією всі нотні видання поділяються на книжкові й комплексні (прості й складні).

 

16.2. Нотні знаки

Нотні видання передають інформацію за допомогою нот.

• Ноти (лат. nota – письмовий знак) – умовні графічні знаки, які слугують для запису музичних звуків. Вони виникнули у відповідь на суспільну потребу закріпити музику графічно.

Ноти є елементами нотного письма (лат. notatio – записування, позначення) – системи графічних знаків, застосовуваних для запису музики, а також самого запису музики. Запис музики за допомогою нот також називається нотацією. Звуки, уживані в музиці, відрізняються від немузичних звуків (тріскоту, шелесту, скрипу, різних шумів і т.ін.) своєю визначеною висотою й тривалістю, що відбиті в нотному записі.

Ноти розміщуються (пишуться) на п'ятьох горизонтальних лінійках, що називають нотоносцем або нотним станом.

Точну висоту нот визначає ключ (ставиться на початку нотного стану). Найбільш поширений ключ соль або скрипковий ключ.ональності.

Найбільш поширені в музиці ноти п'ятьох категорій:

ціла нота – порожній овал; якщо є паличка (штиль) збоку ноти, спрямована нагору або униз, – половинна нота; четвертна нота – заповнений овал (завжди з паличкою); восьма нота – заповнений овал із штилем і однією в’язкою; шістнадцята нота – заповнений овал із штилем і двома в'язками.

Таким чином, ноти – це умовні графічні знаки, поряд із додатковими позначеннями, які слугують для запису музики за лінійною нотною системою, тобто на нотному стані або нотоносці.

Нотація наших древніх співочих книг складалася з особливих знаків, що називалися знаменами, стовпами, пізніше гаками або Крюковим прапорами і ставилися прямо над текстом, без всяких лінійок, як давньогрецькі нотні знаки і середньовічні європейські невмите. Ця обставина дозволяє припускати генетичний зв'язок між усіма цими родами нотацій. Найдавніший вид цієї нотації, що вживалася з XI і XIII століть у так званих "кондакарях", носить назву "кондакарного прапора"; ключа до його розуміння ми до цих пір не маємо, що позбавляє нас найдавнішого і тому надзвичайно важливого у науковому щодо історичного матеріалу. Поруч з кондакарним прапором знаходимо і "столповие" прапори, які згодом зовсім витісняють кондакарную нотацію. Термін "столповое" прапор, очевидно, відбувається тому, що їм зображувалося "осмогласное" богослужбовий спів, порядок ж Последования гласом називався "стовпом". І та і інша нотація чи визначали точно не лише ритмічне значення тонів, але і їх відносну висоту: скоріше, це були мнемонічні знаки, долженствовавшіе нагадувати співакові мелодію, знання якої купувалися шляхом практичного навчання в школах, частиною виключно співочих, частиною загальноосвітніх.