29. Що ускладнило розвиток української культури 14-16 століття?

Мабуть те що украина потрапила п!д владу реч! посполито! поляки були католиками ! Тому щимили нас закривали школи при монастирях заборонялось видавати книги украинською ! 

Великою загрозою для Литовсько-Руської держави стало зростання Московського князівства. Починаючи з середини XIV ст. міцніє тиск на Велике князівство Литовське з боку Польщі. Польських магнатів і шляхту перш за все приваблювали українські землі. Проте склалась ситуація, яка не дозволяла силою змусити Литву поділитися цими землями. Правлячі кола Польщі починають переговори з великим князем Ягай-лом, пропонують йому руку польської королеви Ядвіги. За шлюбом Ягайло мав стати польським королем. Таким шляхом, через Ягайла поляки сподівались поширити свою владу на Велике князівство Литовське.  У серпні 1385 року була підписана Кревська унія, згідно з якою Ягайло мусив: 1) перевести Литву на латинську абетку; 2) вжити заходів, щоб повернути втрачені Польщею та Литвою землі; 3) повернути Польщі землі, забрані від неї будь-ким; 4) звільнити полонених (очевидно, поляків); 5) прилучити литовські й руські землі до Корони Польської.  У 1387 році Галичина і Поділля перейшли під владу Польщі. Але відносини Польщі з Литвою залишались напруженими. Литовці не хотіли пускати поляків безпосередньо на литовські землі. Ягайло в цьому не одержав підтримки з боку земляків. Вже у 1389 році Кревська унія була скасована і проголошена незалежність Великого князівства Литовського. Особливо вона зміцніла після битви під Грюнвальдом у 1410 році, де спільні сили Польщі та Литви протистояли Тевтонському ордену. Литва при цьому зіграла провідну роль в перемозі над німецькими рицарями, і Польща віддала литовцям Поділля.  Негативне значення для подальшої долі Литовсько-Руської держави мала Городельська унія 1413 року, яка закріпила ідею литовської автономії, але внесла в литовсько-польське суспільство розлом на релігійному грунті; унія забезпечувала права, рівні з правами поляків, тільки католикам, які були поставлені над православними, що призвело до загострення відносин між ними. Образи на релігійному грунті штовхають православних до Москви. За Вітовта (1382—1430) Москва рахувалася з силою Литовської держави. Прилучення в 1404 році Смоленської землі, вплив Вітовтана Рязанське та Тверське князівства — свідчили про перевагу Литви над Москвою. 

30. Коли на україні з*явилися перші вертепні вистави? Схарактеризуйтк їх

Поширенню вертепу в Україні наприкінці XVII - протягом XVIII сторіч сприяли викладачі братських православних шкіл, семінаристи й бурсаки.

Перша згадка про вертепне дійство в Україні датується 1666 роком: із запису в одній із облікових книг Львівського братства ми дізнаємося про видатки на побудову вертепного будиночка із декораціями і ляльками. Це був час, коли вертеп, як безцінний алмаз, що шліфувався у руках освічених людей, проходив стадію літературної обробки, брав участь у формуванні української літератури, драматургії. У XVIII сторіччі вертепний театр згадувався і в церковних, і у світських документах. Надалі він поступово переходить до рук міських ремісників і селян. Заняття це було переважно родинним і передавалося від батька до сина по чоловічій лінії.

Залишаючи незмінною релігійну частину, вертепники, разом із тим, розвивають другу, світську, у розгорнуту, веселу і патріотичну дію, де надзвичайно сильним був елемент імпровізації. Цьому сприяла і заборона показу біблійної частини під час ярмаркових свят. Якщо виставу показували на ярмарках, то виставляли тільки другу частину. Під час показу глядачі жваво реагували на події і героїв вистави, підкидали свої репліки, які згодом входили складовою частиною до тексту вистави. Ось чому з плином часу зазнавали змін і текст світської частини, і її герої. Розважаючи народ, вертепники отримували невеликий прибуток - гроші і частування.

В основу першої, так званої канонічної частини вертепного тексту покладена історія народження Ісуса Христа. Сюжет лишався практично незмінним в усі часи існування цього дійства. Три царі йшли вклонитися Ісусу. Пастухи розмовляли про його появу, сповіщену Віфлеємською зіркою, що з'явилася на небі. Жорстокий цар Ірод боїться здійснення пророцтва Волхвів про народження майбутнього справедливого царя, й наказує вбити усіх новонароджених у Віфлеємі хлопчиків, сподіваючись, що серед загиблих буде й немовля Ісус. За це Смерть карала його, знявши голову, а Чорт відносив до пекла.

В цій частині дія відбувалася на обох поверхах вертепної скрині. Та, що пов'язана з дівою Марією і немовлям - вгорі, а та, що з царем Іродом - внизу.

Починалася дія урочисто та піднесено - хором півчих, дзвоном паламаря, появою двох янголів, котрі провіщали народження Христа. Потім з'являлися двоє Пастухів. Вони розмовляли, колядували й співали, як звичайні українські селяни.

Друга частина вертепу, світська, складалася з окремих сцен соціально-побутового змісту, і була просякнута народним духом і \, гумором. Саме вона визначила національну своєрідність української вертепної лялькової вистави, її живий, імпровізаційно-злободенний характер. Першими на сцені з'являлися Дід і Баба. Вони раділи з того, що Ірода не стало й співали пісню. Потім були дуети красуні Дарії Іванівни з Солдатом, сцени Цигана та Шкапи, Поляка й Полячки, які танцювали краков'як. І врешті з'являвся головний герой вистави -Запорожець, в образі якого втілювалися вимріяні за довгу історію боротьби українського народу волелюбні мотиви. Зростом він був більший від інших персонажів, у руці тримав булаву. Запорожець виголошував великий монолог про волю і правду, далі танцював із шинкаркою Феською. Його жалили змії, намагалися здолати чорти, та Запорожець не піддавався ні спокусі, ні нечисті, залишався неушкодженим та непереможеним. Закінчувалася вертепна вистава найчастіше появою жебрака Савочки, який просив на харч та горілку.