1. "Русский романтизм: истоки и специфика в сопоставлении с европейским, идеи и темы, образы и мотивы, течения в романтизме, персоналии.

2. Система жанров русского романтизма в развитии: элегия, послание, баллада, “байроническая” поэма, романтическая повесть.

3. А.С.Пушкин.. Краткая характеристика периодов творчества: ведущий пафос, особенности проблематики и поэтики лирических произведений.

4. Усвоение и преодоление “байронизма”, художественная эволюция образа “разочарованного” героя в “Южных поэмах”.

5. “Полтава” в контексте современных историко-литературных дискуссий: особенности историзма, мастерство психологизации и батальной живописи.

6. Драматургия А.С.Пушкина. “Борис Годунов”: традиции классической исторической трагедии, национальная, историческая и социально-политическая проблематика в произведении, его новаторский характер; образы Бориса и народа.

7. “Повести Белкина”: своеобразие проблематики, сюжета, композиции, языка, разработка темы “маленького человека”; особенности жанра и образ рассказчика.

8. «Евгений Онегин»: эволюция замысла, сюжет и композиция, особенности жанра романа в стихах, пути «преодоления литературной инерции» (Ю.М.Лотман) в нем.

9. «Евгений Онегин»: Онегин и Татьяна, персонажи «второго ряда», смысл их сопоставления и противопоставления.

10. .«Евгений Онегин»: образ автора. Язык романа, «онегинская» строфа.

11. Эволюция лирики Лермонтова, ее лирический герой, философичность и стилевое своеобразие.

12. «Герой нашего времени»: эволюция его замысла и история создания. Особенности композиции сюжета и действующих лиц; психологизм, романтические и реалистические начала в романе.

13. Печорин в ряду «разочарованных» героев. 6.

14. Н.В. Гоголь и «гоголевское» направление в литературе 40-х гг. Х1Х в. ("Натуральная школа")

15. Раннее творчество Гоголя, эволюция проблематики и художественной манеры «Вечеров на хуторе близ Диканьки» к «Миргороду»: социальные и нравственные вопросы, фольклорные мотивы в интерпретации Гоголя, романтические и реалистические тенденции, особенности комического и фантастического, образы персонажей и рассказчиков.

16. «Петербургские повести»: Проблемы личности, общества, искусства, образ Петербурга и его обитателей. Приемы комизма, реальность и фантастика в повестях.

17. «Мертвые души». История создания и эволюция замысла, символика заглавия, спор о жанре. Приемы типологизации помещиков, чиновников, крестьян.

18. «Мертвые души»: сюжетообразующая функция образа Чичикова, особенности композиции поэмы.

19. Литературный процесс 40-60-х гг. Х1Х в. .

20. Лирика Н.А.Некрасова: темы, идеи, стилевые особенности.

21. Лирика А.А.Фета: темы, идеи, стилевые особенности

22. Лирика Ф.И.Тютчева: темы, идеи, стилевые особенности

23. Драматургия А.Н.Островского. Анализ драмы по выбору

24. Проблема личности и общества в романах 50-60-х гг. Х1Х в. Концепция героя и сюжеты, преемственность и новаторство «монографических» романов 50-60-х гг. И.С.Тургенева («Рудин» – «Дворянское гнездо» – «Накануне» – «Отцы и дети») 9.

25. Ф.М.Достоевский «Преступление и наказание»: история замысла и написания, особеннлости жанра.

26. «Преступление и наказание»: Петербург Достоевского.

27. «Преступление и наказание»: идея Раскольникова, ее конкретно-историческое и философское звучание, развитие и развенчание в романе; смысл финала.

28. «Преступление и наказание»: расстановка действующих лиц, принципы и приемы психологического анализа, художественный хронотоп, поэтика детали в романе.)

29. Проблемы нравственного совершенствования, воссоздание дворянского быта, образ ребенка, особенности повествования в трилогии «Детство», «Отрочество», «Юность».

30. Особенности решения проблемы патриотизма, мастерство батальной и психологической живописи в «Севастопольских рассказах».

31. «Война и мир»: история замысла и написания, особенности жанра, «мысль народная» и способы ее раскрытия в романе.

32. «Война и мир»: пути исканий центральных героев романа. Приемы психологизма, «диалектика души», роль художественной детали в романе.

33. «Анна Каренина»: «мысль семейная» – основа художественной структуры романа.. Сущность и причины трагедии героини. Выражение духовных исканий Толстого в образе Левина.

34. А.П.Чехов. Социальные типы и трансформация традиционных тем и образов русской литературы Х1Х в. в ранних юмористических рассказах Чехова, их основные художественные приемы.

35. Драматургия Чехова: новаторство конфликта и жанра, принцип «подводных течений», способы развития действия и создания характеров, функции реальной символики в пьесах «Три сестры», «Чайка», «Вишневый сад» (анализ одной по выбору).

1) "Русский романтизм: истоки и специфика в сопоставлении с европейским, идеи и темы, образы и мотивы, течения в романтизме, персоналии.

Головна цінність романістів - особистість людини. Зовнішній спокій і внутрішня напруженість образів розкривають глибоке душевне хвилювання, силу почуттів. Тепла, звучна колірна гамма відрізняють портрети, створені в перші два десятиліття століття. У творах романтиків відбивається не реальний світ таким, яким він є, а цілий всесвіт почуттів, переживань і внутрішніх конфліктів головного героя. Герой не може змиритися з низовиною і буденністю дійсності, не підкоряється її моралі і закону. Одним з основоположників романтизму в Росії вважається поет В.А. Жуковський. Його балади, поеми, елегії, послання і романси, наповнені глибоким філософським змістом і прагнуть до якогось морального ідеалу, повністю відображали романтичні цінності. Романтичні твори В.А. Жуковського: «Ундіна»; «Лісовий цар»; «Сільський цвинтар». Слідом за Жуковським до романтизму звернулися Н.В. Гоголь і М.Ю. Лермонтов. Їх творчість відноситься до іншого етапу в житті Російської імперії. У 1825 році рух декабристів було розгромлено, що спричинило за собою ідейну кризу в суспільстві. У романтичних творах стали з'являтися мотиви розчарування реальним життям і спроби піти від неї в світ ідеальний. Особливо яскраво ці ідеї відбилися в суспільстві Лермонтова. Письменник відкрито співчував тим людям які потерпіли поразку декабристів. Для романтизму було характерне звернення до фольклору та народної тематики. Романтичні твори писав і А.С. Пушкін. Як відомо, він також співчував декабристам і багато в чому поділяв їх переконання. Романісти часто створювали балади і драми, а також стверджували нове призначення поезії - простір для вираження вищих прагнень і бажань людини. Відчувши, як беззахисні вони в світі, керованому грошима і випадком, романтики створювали героїв, головний трагізм особистості яких полягав в їх розгубленості, прагненні до кращого світу, протистояння суспільству. Романтичний герой - це виняткова особистість у виняткових обставинах. Романтичний герой часто відірваний від дійсності і не має інтересом до звичайної, приземленою життя. Цей герой завжди наділений глибокими і високими почуттями і переживаннями, які і призводять до їх особистої трагедії.

1975 г. - Євген Олександрович Маймин в книзі «Про російською романтизмі» піддав критиці класифікацію Фохта і запропонував альтернативу.

1. Споглядальний романтизм Жуковського (ранній етап російського романтизму).

2. Цивільний революційний романтизм декабристів (в першу чергу Рилєєва).

3. Синтетичний романтизм Пушкіна (вплив Жуковського + декабристи + своє).

4. Синтетичний романтизм Лермонтова (декабристи + Пушкін + філософський + Байрон + своє).

5. Філософський романтизм (Веневитинов, Тютчев, Вл. Одоєвський).

Плюси цієї класифікації: стислість, класифікація відображає той факт, що романтизм як напрямок вичерпав себе в середині століття, в неї легко додаються нові елементи.

Романтизм в Росії Романтизм в Росії відрізнявся від західноєвропейського в угоду інший історичній обстановці та іншій культурній традиції. Французьку революцію не можна зарахувати до причин його виникнення, адже дуже вузьке коло людей покладало будь-які надії на перетворення в її ході. А результати революції і зовсім в ній розчарували. Питання про капіталізм в Росії початку XIX ст. не стояло. Отже, не було і цієї причини. Справжньою причиною стала Вітчизняна війна 1812 р, в якій виявилася вся сила народної ініціативи. Але після війни народ не отримав волі. Кращі з дворянства, які не задоволені дійсністю, вийшли на Сенатську площу в грудні 1825 р Цей вчинок теж не пройшов безслідно для творчої інтелігенції. Бурхливі післявоєнні роки стали обстановкою, в якій формувався російський романтизм. Особливості російського романтизму: - романтизм не протистояв Просвітництву. Просвітницька ідеологія ослабла, але не зазнала краху, як в Європі. Ідеал освіченого монарха не вичерпав себе. - романтизм розвивався паралельно з класицизмом, нерідко переплітаючись з ним. романтизм був не простим літературним, а життєвим явищем, цілою епохою морального розвитку, епохою, яка мала свій особливий колір, що породила в житті особливий погляд .. Провідні уми того часу розчаровувалися в ідеях Просвітництва і передчували корінний перелом суспільно-політичного устрою Росії.

Романтизм в Європі 19 століття було багатим на революції і перевороти. Крім французької революції, в 1848-1849 рр. відбуваються революції в Європі, на рубежі 1850-1860 рр. виникає революційна ситуація в Росії, США приголомшує Громадянська війна 1861-1865 рр. Здавалося, що французька революція людей, «позбавлених хліба, перетворила в людей, позбавлених ще й моральності». У передових державах Європи і США триває промисловий переворот (з'являються залізні дороги, пароплави, телеграф). Однак безліч технічних винаходів, призначених поліпшити життя, тільки підкреслює недосконалість світу. Капіталізм усунув соціальну несправедливість, але породив безліч інших несправедливостей. До влади приходить покоління, яке не знає, що таке моральність. Протиріччя життя природним чином переноситься в літературу. Центральним для художніх напрямків епохи стає питання не тільки про те, як людині вистояти в цьому світі, але і в тому, як активно брати участь в історичному процесі, як впливати на нього, тобто бути людині «молотом або ковадлом» (Гете).