Контрольні запитання

1. Як класифікуються заходи та засоби безпечної експлуатації електроустановок?

2. Які технічні способи та заходи захисту застосовуються при нормальних режимах роботи електроустановок?

3. Які технічні способи та заходи захисту застосовуються при переході напруги на нормально неструмовідні частини електроустановок?

4. Яке призначення захисного заземлення та які вимоги визначені щодо його виконання?

5. У яких випадках виконують захисне занулення, а у яких — захисне вимикання? В чому полягає принцип їх дії?

6. Які електрозахисні засоби та запобіжні пристосування використовують для безпечної експлуатації електроустановок?

7. Які заходи щодо забезпечення безпеки робіт у електроустановках належать до організаційних та технічних?

8. Скільки встановлено кваліфікаційних груп з електробезпеки для електро- технічного персоналу, що є характерним для кожної з них?

9. Як здійснюється надання першої допомоги при ураженні електричним струмом?

10. Що таке статична електрика, як вона виникає та в чому полягає її небезпека?

11. Які способи захисту застосовують від статичної електрики?

12. В чому полягає небезпека первинних та вторинних проявів атмосферної електрики; які заходи та засоби захисту застосовуються для унеможливлення цих проявів?

13. Що таке блискавковідвід, на чому базується його захисна дія, які існують види блискавковідводів?

14. Які існують типи зон захисту блискавковідводів, як вони визначаються?

Тема заняття №16: ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

План

1. Загальні відомості про процес горіння. Теоретичні основи процесу горіння.

2. Різновидності горіння.

3. Поняття про самозаймання, його різновидності.

1. Загальні відомості про процес горіння. Теоретичні основи процесу горіння.

Правильна організація протипожежних заходів і гасіння пожеж неможливі без чіткого розуміння сутності хімічних та фізичних процесів, які відбуваються під час горіння речовин. Тому досконале знання цих процесів дає можливість у разі необхідності швидко припиняти їх протікання та успішно боротися з вогнем.

Горіння — це екзотермічна реакція окиснення речовини, яка супроводжується виділенням диму та (або) виникненням полум'я та (або) світінням. Для виникнення горіння необхідна наявність горючої речовини, окисника та джерела запалювання.

Розрізняють два види горіння: повне — при достатній кількості окисника, і неповне — при його пониженій кількості. Продуктами повного горіння є речовини, що не здатні до подальшого окиснення (діоксид вуглецю, вода, сірчаний ангідрид та ін.). При неповному горінні утворюються горючі та токсичні продукти (монооксид вуглецю, альдегіди, смоли, спирти та ін.). За швидкістю поширення полум'я горіння поділяється на дефлаграційне (в межах 2—7 міс), вибухове (при десятках і навіть сотнях метрів за секунду) і детонаційне (при тисячах метрів за секунду).

Горіння може бути гомогенним та гетерогенним. При гомогенному горінні речовини, що вступають у реакцію окиснення мають однаковий агрегатний стан, наприклад, горіння горючих газів на повітрі. Якщо при цьому горюча речовина та окисник не перемішані, то відбувається дифузне горіння, при якому процес горіння лімітується дифузією окисника через продукти горіння до горючої речовини. Якщо початкові речовини знаходяться в різних агрегатних станах і наявна межа поділу фаз у горючій системі, то таке горіння називається гетерогенним, наприклад, горіння рідин і твердих речовин на повітрі. Гетерогенне горіння, при якому одночасно утворюються потоки горючих газоподібних речовин, є одночасно й дифузним. Як правило, пожежі характеризуються гетерогенним дифузним горінням, швидкість переміщення полум'я якого залежить від швидкості дифузії кисню повітря до осередку горіння. На пожежах горіння є переважно неповним, із утворенням та виділенням значної кількості диму.