2.6 Страждання і насолода

Погоня за задоволеннями, в процесі якої легко прищеплюється моральний цинізм, призводить до пересичення, якщо гонитва виявляється успішною. Або призводить до гострого почуття незадоволення своїм існуванням, в разі, якщо немає можливості вгамувати спрагу насолод (на прикладі останніх років життя Ігоря Чехова). У будь-якому випадку людина, яка орієнтована таким чином, виявляється не в змозі протистояти несприятливим обставинам, гідно переживати неминучі прикрості і страждання.

Складність, суперечливість, багатоаспектність людського життя є основою різноманітності її емоційного сприйняття, в якому химерно переплітаються радість і смуток. "Вилучити" страждання з життя неможливо, тому прагнення до щастя передбачає готовність до страждання, формування правильного до нього відношення. Оскільки страждання багатогранне, можна класифікувати його як деструктивне і конструктивне. [22]

Деструктивне страждання руйнує найважливіші для суб'єкта цінності, унеможливлює, на період або навіть назавжди, позитивну оцінку свого життя. Конструктивне, навпаки, може посилювати і збагачувати відчуття щастя. Форми того чи іншого виду страждання і його міра, істотно визначаються індивідуальними особливостями. Ранимі натури, наприклад, глибоко переживають найменші нюанси в людських відносинах з більш грубою душевною організацією. (З якою тендітністю і увагою доглядяв Жак Немро за своїм домашнім улюбленцем, кішкою Моною Лізою)

Важливим моментом, показаним на деяких прикладах, є кореляція внутрішніх переживань та внутрішнього конфлікту із роздумами як діяти в той чи інший ситуації.

Це і дії та роздуми Чехова на війні: померти чи продовжувати боротьбу за життя.

«Повільно настає ранок. Небо з червоного стає помаранчевим. Навколо свистять кулі. Всюди палять довгими чергами. Важко в розпал битви зрозуміти, що дійсно відбувається. Ми, піхота, напевно найгірше розуміємо хід подій. Щоб судити про нього, потрібно бачити все глобально, з висоти ... Я ледве встигаю сховатися від пострілу з підствольного гранатомета…

Зараз не час філософствувати…». [8]

І Жак, який те сумнівається у правильності своїх намірів:

«У ресторані колега хоче викликати поліцію, тому що у однієї з відвідувачок немає грошей, щоб заплатити за сніданок. Я уважно розглядаю її. Це тоненька і тендітна дівчина, одягнена у все чорне. Вона схожа на який випав із гнізда пташеня. В руці у неї книга «Квіти для Алгернона» Дені Кейса. Я оплачую її рахунок, підходжу і питаю, про що ця книга…» [8]

Пенсон-янгол приблизно у тому же стані, що і його підопічні. Бажання покинути спостереження і проектування людських життів для виходу на більш значний рівень, має під собою певні протиріччя.

«Я протираю очі. Спостереження за життям клієнтів забирає у мене всі сили. Мене нервує, що вони не розуміють снів, які я їм відправляю. Мене засмучує, що вони не бачать відправлених мною знаків. Мене доводить до відчаю, що вони не чують направлених мною інтуїтивних міркувань. Мені остогидло. Я хочу бути хорошим учнем, але, щоб було бажання продовжувати, необхідний хоча б мінімальний результат…» [8]