2.4 Нереалізованість особистості

Факт смерті Ігоря Чехова, третього клієнта, виводить до ще однієї значної проблеми роману – а саме нереалізованої особистості. Самотня людина, яка пройшла через тяжку війну, госпіталь, відчула на собі сотні інших смертей помирає від суїциду, викинувшись з вікна лікарні. Цьому сприяло декілька речей: страх втратити близьку людину, відчай, але найголовніша причина, яку дуже гостро продемонстрував Вербер – це відсутність реалізації потенціалу.

Після війни, де хлопець відчував себе як риба у воді, Ігор намагався знайти «нормальну» роботу, шукав себе, але все було марно. Усі спроби знайти вогонь життя закінчились провалом, оскільки не знайшов того діла, того натхнення чи процесу, яке б захопило його повністю.

«Я бачу своїх клієнтів, втрачених серед шести мільярдів інших смертних. Якби вони знали, що їх ангел-хранитель тимчасово їх покинув, щоб задовольнити власні амбіції дослідника, що б вони сказали? Я також бачу їх мучителів. Чому вони всім заважають? Просто не можуть жити самі по собі, залишивши інших в спокої? ..» [8]

Замість творення і покращення своїх власних можливостей і можливостей придбання нових якостей, навичок і перспектив, знайомства з цікавими людьми і їх стратегіями, плідного обміну досвідом, така людина руйнується з кожним днем, намагаючись знецінювати чужі заслуги і гідності, намагаючись хоч якось затьмарити життя і зіпсувати настрій, зачепити, хоча б по дрібниці, оббрехати і уявити не в кращому світлі тих, хто все ж йде вперед.

Таких скривджених на життя людей, часто можна ідентифікувати по гордо піднятій голові, розповідями про матеріальну допомогу і душевному співчуття малознайомому, але сильно страждаючому персонажу. Поруч багато людей потребує будь-якої підтримки, але їм допомога не пропонується, тому що вони «самі винні».

Проте, почуття незадоволеності, невдоволення, дискомфорту - це все стимули, які штовхають нас до змін, до поліпшення свого життя, які спонукають нас прагнути до більшого і кращого. Однак є в житті кожної людини такі речі, цінності, які змінювати не потрібно, або у всякому разі небажано, але задоволення від них отримувати треба, щоб бути задоволеним своїм життям і відчувати себе щасливим.

2.5 Щасливе життя

Чим це щасливе життя може бути обумовлене? Венера Шерідан, єдина дівчина під протекторатом Пенсона, завжди мріяла про славу, про світове визнання і грошовий достаток. Але отримавши все це в досить свідомому віці, щасливого життя чомусь не настало. Навпаки, додалося ще більше турбот.

Інший приклад – Жак Нємро, також клієнт. По характеру тиха і м’яка людина, скромна та невпевнена у собі. Письменник, декілька разів намагався друкувати свій роман, але видавці його не приймали. Коли ж вдача посміхнулась йому, то слава і визнання, якої інколи хотів герой, прийшла до нього. Але не рідної йому Франції, а з Росії. Проте мрія залишалась однаковою у нього ще с дитинства – знайти таку дівчину, котра б полюбила його таким, який він є. Саме через друк романів, вони і познайомились з Наталі Кім, з якої вони, згодом, прожили довге та досить щасливе життя.

І Жак, і Ігор, померли щасливими, при цьому обставини виходу з життя були трохи інакшими. Мрії та бажання і у того, і у того справдились завдяки різним ситуаціям та їх розвитку.

Щастя можна розглядати і як своєрідний мотив діяльності. В своїй іпостасі воно первинно по відношенню до неї, програмує її. Мотив щастя існує як щось, само собою зрозуміле, як не завжди усвідомлюваний фон діяльності, так чи інакше, залежно від особистості і обставин її буття, визначає життєву стратегію, належним чином. Іноді надзвичайно конфліктно, пронизує всю систему індивідуальних цінностей.

Що стосується імперативної характеристики щастя, то вона досить умовна. Прагнення до щастя - природне бажання, яке визначається природою людини.

Виділяючи ці "образи" щастя, ми повинні усвідомлювати, що в своєму реальному, конкретному бутті щастя існує як складний "сплав" оцінки, веління, мотивації, який спецфічно виражається мовою емоційно -психологічного апарату людини.

Щастя можна розглядати як складне взаємовідношення об'єктивного і суб'єктивного, яке має різні форми прояву. Будь-яке індивідуальне уявлення про щасливе життя, наскільки б своєрідним воно не було, не є вільним від соціальних впливів, що накладають істотний відбиток на всю систему ціннісних орієнтацій особистості. Різні люди, як відомо, по-різному поводяться навіть в подібних соціальних умовах, проявляючи здатність, чи нездатність, до підтримки своєї особистісної автономії, незалежності. [18]

Активна вольова людина здатна подолати навіть несприятливий для нього збіг обставин. Слабка ж - навіть у відносно пристойних умовах знаходить підстави для нарікань на долю, для пошуку причин своїх бід.

Подолання себе негативних особливостей своєї природи - спосіб самореалізації особистості, вельми надійний, але важкий. Орієнтація "на інших" не повинна ставати самоціллю, перешкоджати збереженню індивідуальності і перетворювати існування людини в безперервне самоприборкання. Ідеальний варіант - гармонія об'єктивного і суб'єктивного, особистого і громадського, однак навіть при наявності такої установки у свідомості людини навряд чи можна очікувати її простого, безболісного затвердження в практиці. Різні варіанти дисгармонії, що перешкоджають, як правило, досягнення щастя, визначаються не тільки особливостями особистості, але і несприятливими соціальними обставинами в її повсякденному житті. У будь-якому випадку мислячому і свідомого індивіду дуже важливо ставити перед собою наступні питання: "Що я з себе уявляю? Чи не є я сам причиною свого нещастя?"