2.2. Засоби, що замінюють гроші (чеки, векселі та кредитні картки)

Засобом платежу, що широко використовується як у міжнародній, так і вітчизняній практиці, є вексель.

Вексель (нім. Wechsel — зміна, обмін) — цінний папір (а також вид кредитних грошей), що містить безумовне абстрактне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачеві).

Простий вексель (соло) — нічим не обумовлене зобов'язання позичальника (векселедавця) сплатити позикодавцю (векселетримачеві) відповідний боргу визначений термін.

Вексель складається за суворо встановленою формою, обумовленою національним законодавством.

Оформлення векселів. У сфері міжнародного платіжного обігу застосовуються норми національного і міжнародного права. Так, у 1930 р. в Женеві група країн прийняла «Однотипний вексельний закон».

Відповідно до «Однотипного вексельного закону» вексель складають у письмовому вигляді. Він повинен містити обов'язкові реквізити.

Реквізити простого векселя:

1) «вексельна позначка»;

2) просте і нічим не обумовлене зобов'язання сплатити певну суму грошей;

3) термін платежу;

4) місце платежу;

5) найменування одержувача;

6) дата та місце складання платежу;

7) підпис векселедавця.

Реквізити переказного векселя:

1) назва «вексель» у тексті документа;

2) проста і нічим не обумовлена пропозиція сплатити певну суму грошей;

3) найменування трасата (боржника);

4) термін платежу;

5) місце платежу;

6) найменування особи (ремітент», одержувача), якій чи за чиїм наказом має бути здійснений платіж;

7) дата та місце складання векселя;

8) підпис особи (векселедавця, трасанта, кредитора), яка видає вексель.

За відсутності хоча б одного із зазначених елементів простий і переказний векселі не мають сили.

Операції з векселями. Банки здійснюють з векселями такі операції:

— акцептування векселів;

— авалювання векселів;

— видача позичок до запитання під забезпечення (вексельні кредити);

— врахування (дисконт) векселів;

— прийняття векселів на інкасо для отримання платежів і своєчасної оплати векселів;

— зобов'язання оплатити вексель за платника (доміци-лювання);

Акцептування векселів. Оскільки переказний вексель сам по собі не має сили законного платіжного засобу, а є лише представником справжніх грошей, у міжнародній практиці прийнято, що боржник-трасат зобов'язаний письмово підтвердити свою згоду сплатити за векселем у зазначений термін (здійснити акцепт тратти). Акцепт здійснюють у вигляді напису на лицьовому боці векселя, підписаного акцептантом:

Печатку під акцептом не ставлять. Акцепт тратти може бути загальним чи обмеженим. Обмежений (частковий) акцепт — письмове погодження боржника сплатити тільки частину суми, вказаної у тратті. Трасат повинен сплатити тратту тільки після акцепту. Тому для належного виконання трасатом своїх зобов'язань експортер, передаючи у банк з інкасовим листом товаровідвантажні документи, додає до них тратту. В інкасовому дорученні експортер вказує, що товаровідвантажні документи, за якими імпортер може отримати товар, повинні бути передані інкасуючим банком імпортеру проти акцепту виставленої на нього тратти.

Якщо тратта підлягає акцепту до поставки товару, експортер пересилає тратту імпортерові, який акцептує її та передає банкові з дорученням видати акцептовану тратту експортеру тільки після отримання трасатом товаророзпорядчих документів, що засвідчують поставку товару.

Акцептування тратти може здійснювати і банк. Такий банківський акцепт використовувати для дострокової негоціації тратти.

Негоціація тратти — продаж векселя векселетримачем банкові до настання терміну платежу за векселем.

При цьому векселетримач отримує не повну суму векселя, а тільки її частину, яка залишилася після вирахування відсотка за негоціацію та банківського збору. Після цього банк може у зазначений термін пред'явити трасату вексель до оплати.

Авалювання векселів. Надійнішою гарантією порівняно з акцептом за траттами та простими векселями у міжнародній торгівлі є їх авалювання (підтвердження) банками. Аваль є вексельним дорученням, до якого застосовується вексельне право. Це поручництво означає гарантію платежу за траттою чи простим векселем (повністю чи частково) з боку банку, якщо боржник не виконав своєчасно зобов'язання за векселем. Платіж за векселем може бути забезпечений повністю або частини вексельної суми через аваль. Це забезпечення дається третьою особою або однією з осіб, що підписали вексель.

Вексельні кредити. Це банківські операції з врахування (дисконту) векселів і надання позичок до запитання під забезпечення векселів. Кредит надасться за заявою векселетримача. Врахування векселів і позички під заставу векселів є активними операціями банку, їх суми враховуються при визначенні відповідних нормативних коефіцієнтів.

При розгляді можливості надання вексельного кредиту банк зобов'язаний переконатися, що клієнт спроможний своєчасно повернути його. Для аналізу і оцінки платоспроможності використовують дані бухгалтерського обліку і звітності осіб, боржників за векселями, дані інших банків, послуги незалежних аудиторських служб, інші доступні методи і засоби, що не суперечать закону.

Врахування (дисконт) векселів. Полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново його сплачує пред'явникові, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі терміну. Економічною сутністю операції врахування є дострокова грошова реалізація векселя його тримачем банку і переведення комерційного кредиту у банківський.

За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто вексель оплачується із знижкою. Різниця між сумою, яку банк заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримає за цим векселем з настанням терміну платежу, називається врахуванням або дисконтом.

Інкасування векселів. Банк приймає для інкасування векселі з оплатою в тих місцях, де є установи банків. Вексель передають для інкасування з написом про передоручення на ім'я банку, який ставлять на його зворотному боці у вигляді «Сплатіть за наказом банку. Валюта на інкасо» і засвідчують підписом векселедавця. Прийнявши на інкасо векселі, банк зобов'язаний своєчасно переслати їх за місцем платежу і повідомити платника про надходження документів на інкасо.

Доміцілювання векселів. Банк може за дорученням векселедавця або трасата здійснювати платежі за векселем у встановлений термін. Банк у цьому разі на противагу інкасуванню векселів є не одержувачем платежу, а платником.

Доміцилювання (лат. domicilium — оселя, притулок) — надання власником банківського рахунка права банкові регулювати платежі за його векселями.

Чек (англ. check) — грошовий документ встановленої форми, який містить безумовне розпорядження чекодавця банку здійснити платіж зазначеної у чекові грошової суми чекотримачеві готівкою чи перерахуванням грошей на його рахунок у банку.

Чек дуже зручний для розрахунків тоді, коли платник не зважується віддати гроші до отримання товару, а постачальник не хоче передати товар до одержання гарантій платежу. Використання чека як засобу платежу дає змогу заощаджувати на обігу готівки і прискорює платежі, оскільки всі чеки оплачують після подання.

Відповідно до міжнародного права при розв'язанні суперечностей, пов'язаних з формою та обігом чеків, застосовується право тієї країни, де був виписаний чек.

Чек має чітко визначену форму письмового документа;

його виписують на спеціальному бланкові, виданому чекодавцю банком.

Текст чека повинен містити такі основні елементи:

1) найменування чека (чекова позначка) тією мовою, якою виписано чек;

2) просте і нічим не обумовлене розпорядження платнику сплатити зазначену в чекові суму, яка теж повинна бути вказана прописом від руки;

3) найменування банку-платника; чекодавець зобов'язаний вказати на чекові свій рахунок у банку, з якого має бути здійснений платіж. Англійські норми права передбачають банківську позначку на чеку, яка означає, що на поточному рахункові чекодавця достатньо коштів для оплати чека;

4) місце платежу, яке переважно збігається з місцем розташування банку-платника;

5) дата (число, місяць (прописом), рік видачі чека) та місце складання (виписування) чека. Якщо місце складання чека не зазначено, ним вважається місцерозташування чекодавця;

6) підпис чекодавця.

Ніякі поправки чи виправлення на чекові не допускаються. Відсутність у ньому якогось з перелічених елементів позбавляє цей документ сили чека.

Чек може передавати одна особа іншій внесенням у нього передатного напису (індосаменту). Індосамент здійснюється на зворотному боці чека і підписується особою, яка зробила цей напис (індосантом).

Передатний напис (індосамент) повинен бути простим і нічим не обумовленим. Він засвідчує передачу прав щодо чека іншій особі, а також передбачає відповідальність індосанта перед всіма наступними власниками чека. Чек належить до категорії обігових документів, тобто для передачі прав за чеком іншій особі немає необхідності вдаватися до цесії.

Цесія (лат. cessio — передання) — поступка вимоги в зобов'язанні іншій особі; передання будь-кому своїх прав на що-небудь.

Чек з індосаментом повинен бути вручений індосантом індосату. Індосамент (як і чек) може бути іменним ордерним, бланковим. Індосамент, який містить слова «на інкасо», «валюта на отримання», «в депозит», «як довіреному» або рівнозначні слова, називається передорученим.

Негоціація (передання. продаж) чека. Ця операція завжди здійснюється з правом регресу будь-яким банком, який на неї погодився. Такий банк видає аванс бенефіціару (тримачу чека) і надсилає негоційований чек в банк трасанта для платежу. У разі неплатежу бенефіціар повинен повернути негоційованому банку суму отриманого авансу.

Види чеків. Умови передання чека від однієї особи до іншої визначають вид чека та характер його використання в обігу як засобу платежу.

Іменний чек — чек, виписаний на користь певної особи, який не може бути переданий за допомогою звичайного індосаменту; передається цесією (передатним написом із застереженням «Не наказу», завіреним у нотаріальному порядку відповідно до норм цивільного права).

Ордерний чек — чек, виписаний на користь певної особи чи за наказом, який передається за допомогою індосаменту із застереженням наказу чи без нього.

Чек на пред'явника — чек, виписаний пред'явникові, який може бути переданий іншій особі як з індосаментом, так і без нього.

Кредитна картка - розрахунковий засіб, який найчастіше видається банками своїм клієнтам. Картка являє собою пластмасову платівку з ідентифікатором власника, тобто позначкою про номер рахунку в банку; її практично не можна підробити. При розрахунках кредитними картками у торговельних або інших установах картка вставляється у спеціальний апарат, і її номер надходить через комп'ютерну мережу в банк. У банк також надсилають дані про розрахунки за товари та послуги і він робить безготівкові перерахунки грошей на рахунок установ, що продали товари чи надали послуги.