3. “Синопсис”

«Синопсис» означає короткий історичний огляд. Повна назва твору складається із 58 слів. Ця праця була написана у Києво-Печерській лаврі і вперше надрукована у 1674 році.

Тривалий час автором «Синопсису» вважався архімандрит Києво-Печерської лаври Інокентій Гізель. Однак ще в середині ХІХ ст.. М. Максимович обґрунтовано заперечив його авторство. Аналіз і співставлення змісту праці з поглядами І. Гізеля показали, що ця робота належала не йому. Архімандрит Києво-Печерської лаври відмовився присягати російському царю після укладання Московського договору 1654 року, займав незалежну позицію. Крім того, у праці є ряд помилок, яких не міг допустити високоосвічений письменник, яким був Гізель (ректор КМК, архімандрит Києво-Печерської лаври.) Найбільш ймовірно, що автором «Синопсису» був керівник лаврської друкарні Іван Армашенко.

1. Провіденціалізм (інколи прагматичне оповідання).

2. Джерелами слугували твори Стрийковського, Кромера, Бєльських, Гваньїні, Длугош, Бароній, Нестор та ін.

3. У творі переплітаються концепції народу, династії та держави. Ідеологічно праця була близька московським концепціям історії, тому вона 30 разів перевидавалася і слугувала підручником.

Автор розпочинає оповідь із з’ясування питання про походження словено-російського народу від легендарного Мосоха, шостого сина біблійного Іофета, сина Ноєвого «врятованого богом від всесвітнього потопу». Від Мосоха ніби то пішла Москва. Царський рід виводиться від римського Августа.

У докиївські часи «старословенським» народом, починаючи з Ігоря Рюриковича, правили варязькі князі. Для пізніших часів він користується термінами «роси», «руси», «росияне».

Автор стверджує, що Російську державу заснувала династія Рюриковичів. Оповідує про діяльність перших князів. Вважав, що «государство Российское» постало із прийняттям християнства Володимиром, якого іменує «Великий самодержець Всероссийский».

Описав захоплення і зруйнування Києва монголо-татарами, що було актуальним для другої половини XVII ст., коли турки та татари вели активну політику в українських землях.

Історію Російської держави автор ототожнює з історією династії Рюриковичів, тому вміщує різноманітні сюжети з української і російської історії, зокрема про битву Дмитра Івановича (Донського) з Мамаєм (1380).

Позитивно оцінював перехід Києва під владу Московії: «найперший з усіх городів російських, царственний град Київ» переходить під владу «православного самодержця».

Православ’я також ототожнено з царем, землею та народом. Тому запорозькі козаки воює з турками заради інтересів «православного российского народа».

«Синопсис» закінчується у другому виданні Чигиринською війною 1677 р.

Загалом праця користувалася великою популярністю, служила підручником для вивчення вітчизняної історії і перевидавалася приблизно 30 раз. Не в останню чергу численні перевидання були пов’язані з тим, що ідеологічно праця була близька російським концепціям історії і здійснювала пошук історичних зв’язків з Московією.