- •1.Агропромислова інтеграція: сутність, види, форми та функціональні зв’язки.
- •2.Агропромисловий комплекс: сутність і фактори формування галузево-територіальної структури.
- •3.Альтернативна енергетика: сутність, види та потенціал розвитку в Україні та світі.
- •4.Будівельно-індустріальний комплекс: сутність, структура та регіональні аспекти функціонування.
- •5.Галузева та регіональна структура харчової промисловості України.
- •6.Гірничо-металургійний комплекс: сутність, структура та регіональна спеціалізація.
- •7.Господарський комплекс світу та України: сутність, значення та характеристика структури.
- •8.Демографічний потенціал як основа стійкого розвитку економіки регіонів.
- •9.Державна політика соціально-економічного розвитку регіонів України.
- •10.Екологічний потенціал: регіональний та глобальний рівень формування.
- •11.Еколого-економічні проблеми формування сировинної бази агропромислового комплексу України.
- •12.Економіка та управління природокористуванням: регіональний аспект.
- •13.Економічний потенціал: сутність, значення та структура.
- •14.Загальносистемні закономірності, принципи та чинники розміщення й розвитку продуктивних сил.
- •15.Інформаційно-комунікаційний комплекс: сутність, структура та регіональні особливості функціонування.
- •17.Конкурентоспроможність регіонів України: передумови та фактори формування.
- •18.Паливно-енергетичний комплекс: сутність, значення та характеристика структури.
- •19.Концепція стійкого розвитку: сутність, значення та принципи здійснення.
- •20.Лісопромисловий комплекс: сутність, значення та функціонально-галузева структура.
- •21.Машинобудівний комплекс: сутність, структура та регіональні аспекти функціонування.
- •22.Методи аналізу регіональної економіки.
- •23.Міжнародні організації та їх значення у здійсненні регіональної еколого-економічної діяльності.
- •24.Міжрегіональні економічні зв’язки: сутність та види
- •25.Напрямки реструктуризації господарського комплексу індустріальних районів України.
- •26.Науково-технічний прогрес та його значення в розвитку транспортно-комунікаційного комплексу світу.
- •28.Нові форми регіонального розвитку продуктивних сил.
- •29.Освітній комплекс: сутність, значення та структура
- •30.Особливості територіальної організації машинобудівного комплексу України.
- •31.Паливно-енергетичний комплекс України: проблеми та пріоритети.
- •33. Природно-ресурсний та екологічний потенціал: регіональний та глобальний рівень формування.
- •34.Проблеми трансформації господарського комплексу України в умовах глобалізації.
- •35.Регіональна економіка та територіальна організація продуктивних сил.
- •36.Регіональна економіки як інтегрована економічна дисципліна.
- •37.Регіональна економічна політика України та європейська інтеграція.
- •38.Регіональна політика: сутність, принципи, види та механізм реалізації.
- •39.Регіональні аспекти світових екологічних процесів.
- •40.Регіонально-економічний аспект у формуванні екологічної безпеки.
- •41.Розвиток транспортної системи України: структурні та регіональні особливості функціонування.
- •43.Соціально-економічного районування: сутність та функції у системі територіальної організації господарства.
- •44.Структурно-динамічні проблеми розвитку продуктивних сил економічних районів з середнім рівнем розвитку.
- •45.Територіально-виробничий комплекс: сутність, види та організаційні форми представлення.
- •46.Технополіси і технопарки як прогресивна форма регіонального розвитку.
- •47.Торговельний комплекс: сутність, структура та територіальна організація.
- •48.Транспортно-комунікаційний комплекс: сутність, структура та особливості функціонування
- •49.Хімічний комплекс: сутність, структура та спрямованість розвитку.
- •50.Еколого-економічний простір в контексті регіонального розвитку.
- •51.Регіональні аспекти світових економічних процесів.
13.Економічний потенціал: сутність, значення та структура.
ᥪ
ô
Економічний потенціал країни може бути подано у вигляді комплексу взаємозв'язаних потенціалів як складових структури національної економіки. Найчастіше як критерії класифікації потенціалів використовують види економічних ресурсів, сфери діяльності, напрями їхнього використання (рис. 4.1).
Природно-ресурсний потенціал характеризує природні багатства національної економіки, уже залучені в господарський оборот, а також доступні для освоєння при існуючих технологіях і соціально-економічних відносинах.
Виробничо-технологічний потенціал - сукупність засобів виробництва (будинки, спорудження, обладнання і устаткування), а також існуючі технології їхнього використання в економічній діяльності.
Трудовий потенціал - трудові ресурси країни, включаючи підприємницькі спроможності. Його обсяг та якість визначаються кількістю активного працездатного населення, його освітнім і професійно-кваліфікаційним рівнем.
鵤癟洀Ĥ ሀĀ᐀¤最鵤癟洀Ĥᘀй потенціал - можливості, які є в розпорядженні країни в галузі науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР). Це досягнення фундаментальної та прикладної науки, нові технології, дослідно-експериментальна база, а також науково-технічні й конструкторські кадри високої кваліфікації.
Внутрішньо економічний потенціал - частина загального економічного потенціалу країни, орієнтована на задоволення внутрішніх потреб національного виробництва та соціальної сфери.
怀最鵤癟洀Ĥ¤ഀ׆ĀȜሀĀ᐀¤最鵤癟洀Ĥ ሀĀ᐀¤最鵤癟洀Ĥᜀціональної економіки виробляти продукцію, конкурентоспроможну на світових ринках, експортувати її в достатніх обсягах за світовими цінами.
Економічний потенціал країни також може бути визначений сукупністю галузей народного господарства, підприємств, установ, які виробляють промислову, сільськогосподарську, будівельну продукцію, надають різні послуги виробничого й невиробничого призначення. Цей принцип покладено в основу класифікації економічного потенціалу країни за сферою діяльності
14.Загальносистемні закономірності, принципи та чинники розміщення й розвитку продуктивних сил.
Розміщення продуктивних сил визначається дією окремих економічних законів, хоча в спеціальній економічній і економіко-географічній літературі з цієї нагоди мова йде не про закони, а про закономірності розміщення виробництва, які фактично є просторовим проявом окремих економічних законів.В основу закономірностей розміщення продуктивних сил покладені економічні закони. Закономірності розміщення виробництва - категорії того самого порядку, що й економічні закони розвитку суспільства, є їхньою модифікацією, що обумовлено своєрідністю розміщення виробництва на території країни, значною територіальною диференціацією в розрізі економічних районів. Ця своєрідність визначається складними взаємозв'язками розміщення виробничих сил з географічним середовищем і залежністю розміщення окремих виробництв від локальних природних умов і ресурсів; значними регіональними відмінностями заселення територій і рівнів розвитку виробничих сил у районах; різноманітним об'єднанням галузей і виробництв промисловості й сільського господарства в районах і країнах; значними техніко-економічними особливостями розміщення різних галузей і виробництв. Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил, якими керуються при розгляді питань просторового розподілу підприємств і галузей, такі: - наближення виробництва до джерел сировини, палива, споживачів; - охорона навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів і впровадження ресурсозберігаючих технологій; - забезпечення здорових гігієнічних умов життя і праці населення; - обмеження надлишкової концентрації промисловості в містах; - вирівнювання рівнів економічного розвитку районів і областей; - зміцнення обороноздатності країни; - врахування інтересів економічної інтеграції в європейський і світовий простір. Принципи розміщення в різних країнах можуть бути однаковими й різними. Важливість кожного принципу визначається стратегією й завданнями, конкретизованими у відповідній концепції. Наприклад, на сучасному етапі розміщення продуктивних сил в Україні пріоритетними можуть бути соціальноспрямовані принципи, ті, що сприятимуть вирішенню соціальних проблем. Поняття простір і територія не є тотожними. Територія – це поверхня суходолу, яка характеризується двомірністю, а поняття простору пов’язане з поняттям часу. Простір має такі властивості: протяжність, єдність перервності і безперервності. Якщо є зв’язок виробництва з територією, то це буде елементом географічного простору. Географічний простір – це сукупність відносин між географічними об’єктами, які розташовані на конкретній території і розвиваються в часі. Економіко-географічний простір формується господарськими об’єктами і їхніми зв’язками на конкретній території. Підприємство впливає на навколишню територію в трьох напрямах: виробництво, населення, природа. Формується три ареали впливу: виробничий, соціальний, економічний. Вони разом створюють економіко-географічне поле підприємства. Якщо розглядається не територія, а організаційно-господарські зв’язки, виявлені через систему управління, то вживається термін “економічний простір”. РПС є наслідком впливу об’єктивних законів і закономірностей та суб’єктивної волі людини. Закономірності РПС виявляються у відношенні між виробничою діяльністю людей і територією, на якій вони діють. Свідома розробка і впровадження доцільних заходів з економічної організації території, згідно закономірностей розміщення називаються принципами розміщення продуктивних сил, або принципами регіональної соціально-економічної політики. Існують наступні закономірності: - ефективне розміщення продуктивних сил; - територіальний поділ праці; - економічна цілісность регіону; - регіональна інтеграція господарства; - територіальна комплексність продуктивних сил; - територіальна концентрація продуктивних сил; - зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів; - соціальна спрямованість; - усталеність розвитку; - національна