49. Типи завдань спрямованих на розвиток умінь усвідомлювати тему й основну думку висловлювання

50. Методика вивчення частин мови. Система вивчення іменника.

У програмах початкових класів вивчення граматики посідає чільне місце, бо саме в цих класах учні ознайомлюються з будовою рідної мови, оволодівають навичками практичного її вживання.

Елементи морфології і синтаксису вивчаються в кожному з початкових класів.

Матеріал розташований у порядку наростаючої складності. Наприклад, у період навчання грамоти школярі ознайомлюються зі словами, що є назвами предметів, ознак і дій (без уживання термінів «іменник», «прикметник», «дієслово»). У наступних класах учні будуть вивчати такі частини мови, як іменник, при- кметник, займенник, числівник, дієслово, прислівник та їх граматичні категорії.

Перше знайомство з реченням відбувається ще в період навчання грамоти коли діти виділяють речення з мовленнєвого потоку, складають речення з двох- трьох слів за сюжетними та предметними малюнками, продовжують речення за даним початком і вчаться графічно його позначати. У 2 класі дається визначення поняття речення, виділяються типи речень за метою висловлювання, вичленову- ється основа речення, встановлюється за питаннями зв’язок між словами. У 3 класі формується поняття про окличні речення, відзначається їх емоційний характер. Учні ознайомлюються з головними членами речення (підметом і присудком) і дру- горядними членами речення (без диференціації та вживання термінів). У 4 класі на основі спостережень учні повинні зробити висновок про інтонаційну специфіку окличних речень і зв’язок між інтонацією й пунктуацією (Ми любимо свою Батьківщину — речення розповідне, неокличне. Ми любимо свою Батьківщину! — речення розповідне, окличне.

Знайомство з частинами мови розпочинається з вивчення іменника як найбільш уживаної частини мови. Вивченням іменника в початкових класах передбачається: 1) формування граматичного поняття про іменник; 2) розвиток навичок правопису відмінкових закінчень іменників; 3) збагачення словника учнів іменниками і розвиток навичок точного використання їх у мовленні. Ці завдання розв’язуються не ізольовано, а у взаємозв’язку.Молодші школярі вивчають іменник протягом 4 років навчання. У першому класі учні знайомляться із словами, які відповідають на питання що? хто?, що є назвами предметів, виконують логічні вправи на розрізнення назв істот і неістот. У 2 класі вводиться термін іменник (слова, які означають назви предметів), продовжується робота над диференціацією назв істот / неістот, формуються практичні (без уживання термінів) навички розрізнення числа іменників, вмінь групувати предмети за родовими та видовими ознаками. У 3 класі поглиблюється уявлення про такі лексико-граматичні категорії іменників, як назви істот / неістот, власні / загальні назви, розвивається поняття предметності на прикладах іменників, що означають опредмечені якості, дії (сміх, зелень), формується поняття однини / множини, вчаться розрізняти іменники за родами.

Загальне поняття про іменник починає формуватися в дитини ще в добукварний період. Тут учитель навчає дітей розрізняти предмет і слово, що його називає: предмет ми бачимо, можемо потримати в руках, а слово, що є назвою предмету, тільки вимовляємо і чуємо. У третіх класах учні починають розуміти, що предметом в граматиці ми називаємо також і назви дій (читання, подих), назви якості предметів (синь, краса), внутрішні переживання (любов, радість). Так утворюються поняття про іменник як про всі слова, що відповідають на питання хто? або що? (загальне граматичне значення іменника).

Рід та число іменників учні засвоюють поріняно легко.У шкільній практиці традиційно розпізнавання роду іменників здійснюється підстановкою займенників – цей, ця, це; він, вона, воно; мій, моя, моє. Важливо під час формування поняття роду довести учням, що визначити рід іменників можна тільки в однині. Рід деяких іменників треба запам’ятовувати (собака – ч.р., путь – ж.р.).Так само неважко учням зрозуміти, що іменники вживаються в однині і множині, користуючись поняттям один, одна, одно (олівець, чашка, село) і багато (олівці, чашки, сéла). Оскільки учні при визначенні числа звертають увагу лише на смисловий бік поняття (один – багато), слід орієнтувати їх на врахування формального показника категорії числа – закінчення. Це полегшує роботу над розширенням у дітей уявлення про число іменників, які мають форму множини, але називають один предмет (окуляри, ножиці), або, маючи форми однини, називають сукупність предметів (каміння, дітвора).