- •46. Зміст роботи з розвитку зв»язного мовлення
- •47.Прийоми навчання різних видів зв»язних висловлювань
- •48. Перекази в початкових класах, їх значення та дидактичні можливості. Методика навчання усних та письмових переказів.
- •49. Типи завдань спрямованих на розвиток умінь усвідомлювати тему й основну думку висловлювання
- •50. Методика вивчення частин мови. Система вивчення іменника.
- •51. Система вивчення прикметника
- •52. Методика вивчення займенника, числівника
- •53. Система вивчення дієслова
- •54. Система вивчення прислівника
- •61. Списування. Вимоги до списування, види списування
- •62. Диктанти, види диктантів, методика їх проведення. Методика аналізу контрольного диктанту
48. Перекази в початкових класах, їх значення та дидактичні можливості. Методика навчання усних та письмових переказів.
Уміння самостійно створювати зв’язні висловлювання, за твердженням ві- домого українського психолога І. О. Синиці, не може бути сформоване в учнів без наслідування готових зразків. Такими зразками слугують тексти для пере- казування. Щоб навчити учнів переказувати тексти, необхідно знати, які вимоги вису- ваються до учнівських переказів. Насамперед прочитаний чи прослуханий текст не має бути завчений напам’ять. У переказі має звучати живе мовлення самого школяра. Водночас під час переказування тексту учень повинен використовувати лексику, виражальні засоби, синтаксичні конструкції, запозичені з оригіналу. Дуже важко знайти межу між цими двома протилежними вимогами Переказ розвиває в учнів логічне мислення; уточнює і розширює словниковий запас, активізує його; сприяє закріпленню граматичних знань, синтаксичних конструкцій, правописних навичок. Крім того, переказ художнього твору чи статті збуджує в учнів певні думки, викликає відповідні настрої, почуття, розширює їхні знання про навколишній світ. Твори для переказу мають відповідати певним вимогам, головною з яких є добір літературних текстів, які дитина здатна самостійно відтворити. Тексти мають відрізнятися чіткістю композиції, в якій послідовно простежуються основні події, особливого значення набуває динамічність сюжету. Персонажі казок та оповідань з яскраво вираженими рисами характеру, зрозумілими мотивами вчинків мають бути добре знайомі дітям з інших творів. Особливе значення для успішного переказу твору має мова, яка повинна бути простою для відтворення, але водночас образною, виразною, з використанням діалогів, не містити незнайомих, складних для розуміння та відтворення слів. У початковій школі найчастіше практикують докладний переказ, у процесі якого учні усвідомлюють і запам’ятовують до найдрібніших деталей зміст тексту для того, щоб передати його зі збереженням подробиць.
План роботи над докладним переказом
Попередня бесіда. Вона проводиться не завжди, але в більшості випадків необхідна, щоб з’ясувати знання учнів про те, про що йтиметься в тексті для переказу. Часом важливо продемонструвати самі предмети, описані в тексті, чи їх зображення на малюнках
Наступний етап — читання вчителем тексту — проводиться чітко й ви- разно. Після читання відбувається аналіз змісту тексту.
. Під час цієї роботи учні повинні усвідомити головну думку та ідейний зміст твору
Під час підготовки до переказу необхідно розглянути також будову прочита- ного тексту. Діти визначають зачин твору, з’ясовують, про що йдеться в основній частині, виділяють кінцівку тексту.
Наступним етапом є складання плану майбутнього переказу. Цей вид роботи належить до логічних вправ і здійснюється з метою повного і чіткого розуміння головної думки прослуханого твору,
Робота над складанням плану може проводитися по-різному. Простіший ва- ріант, коли учням пропонується текст, поділений на логічні частини. Після його перечитування школярі виділяють головне в кожній частині, записують його одним реченням, одержуючи таким чином план переказу.
Можливе так зване зворотне планування. Учням пропонується складений і записаний на дошці план. Вони читають текст і ділять його на частини відпо- відно до плану. Можна записати план непослідовно. Тоді школярам доведеться поставити пункти плану в належній послідовності
Обов’язковою має бути словникова робота, яка полягає не тільки в тлумаченні не зрозумілих школярам слів, а насамперед у збагаченні й активізації їхнього лексичного запасу.
Наступним етапом у роботі над написанням переказу є усне складання фраг- ментів тексту за пунктами плану. Під час цієї роботи вчитель має заохочувати школярів не повторюватись, а створювати індивідуальні варіанти текстів.
Письмовому оформленню переказу має передувати орфографічна робота над словами, під час написання яких можуть виникнути труднощі. Їх доцільно записати на дошці, підкресливши орфограми.
Стислий переказ передбачає також цілісне відтворення тексту, без подробиць і деталей, але зі збереженням найголовнішого. Тому важлива роль під час підго- товчої роботи до побудови стислого переказу належить логічному аналізу змісту прослуханого тексту, відмежуванню головного від другорядного, виявленню тих елементів змісту, які можна опустити без порушення його змістової цілісності.
Під час підготовки до написання стислого переказу проводиться ретельна робота над планом і послідовністю викладу матеріалу, оскільки під час скорочення тексту можуть порушуватися логічні зв’язки, втрачатися основний зміст тексту, його ідея, спотворюватися тема.
план підготовки до стислого переказу:
Читання тексту учнями (перший раз мовчки, другий — уголос) або вчи- телем.
Бесіда за змістом (5—6 запитань). З’ясування головної думки і теми тексту.
Робота над словами, виражальними засобами, окремими реченнями.
Коротка, в кількох реченнях, передача змісту тексту.
Складання плану.
Стислий переказ фрагментів за пунктами плану (якщо в учнів недостатньо сформовані вміння писати стислий переказ, слід зробити усний стислий переказ усього тексту чи його частин за планом).
Самостійне створення тексту переказу та його запис.
Самоперевірка. Завершення роботи.
. Іноді стислий переказ перетворюється на сухий перелік фактів. Тому доцільно писати стислі перекази науково-популярних (ділових) текстів. Водночас не рекомендується брати для цього виду роботи описи, особливо художні.
Вибірковий переказ вимагає відтворення тієї частини тексту, яка відпові- дає конкретному запитанню, певній мікротемі. Вибірковий переказ може бути кількох видів: за запитанням чи завданнямпереказ окремого епізодупереказ за ілюстрацією.
Учитель ставить їм запитання чи завдання для вибіркового переказу. Можна запропонувати учням перечитати чи повторно прослухати ту частину тексту, яку їм доведеться переказувати. Важливими у підготовці до написання вибіркового переказу є скла- дання його плану, словникова й орфографічна робота.
Творчими слід вважати такі перекази, у яких не тільки відтворюється текст, а й уносяться певні зміни, доповнення. Завдання для творчих переказів можуть бути дуже різноманітні: перестановка частин матеріалу, зміна особи оповідача, часових форм, введення описів природи, дійових осіб, оцінка вчинків дійових осіб, придумування зачину або кінцівки.
У шкільній практиці залишаються сильними традиції, які знижують творчий рівень переказів. Щоб полегшити роботу, переказ часом пишеться колективно: для всього класу читається текст, проводиться бесіда, складається єдиний для всіх план. Оскільки відповіді учнів на ті самі запитання практично бувають однакові, то й переказ виявляється однаковим в усіх.
