46. Зміст роботи з розвитку зв»язного мовлення

Розвиток зв’язного мовлення учнів початкових класів передбачає роботу у двох напрямах: удосконалення і розвиток діалогічного мовлення та формування вмінь будувати монологічні зв’язні висловлювання.

У процесі побудови діалогу важливого значення набуває мовленнєва ак- тивність співрозмовників: уміння розпочати діалог, тобто поставити запитання, швидко зорієнтуватися в ситуації, знайти правильну, влучну, а якщо потрібно — дотепну відповідь.

Діалог, як форма мовленнєвої діяльності, має свою психологічну структуру: мотив, мету, засіб (мова) і кінцевий результат — очікувану реакцію співрозмов- ника.

Важливе значення для створення діалогу має мотив, бажання висловити ту чи іншу думку, що реалізується по-різному залежно від ситуації мовлення.

Вступаючи в діалог, співрозмовники мають знати, яка мета їхнього спілку- вання, що вони хочуть з’ясувати в ході розмови.

У побудові діалогу значну роль відіграє ініціативна репліка. Вона є мовлен- нєвим стимулом і носієм теми.

Навчання діалогічного мовлення в початковій школі здійснюється поетапно

, від відтворення зразка до самостійної побудови діалогу за описаною чи створеною мовленнєвою ситуацією. З цією метою використовуються такі види завдань:

• відтворення, розігрування діалогів із прочитаних казок, оповідань

• побудова діалогу за зразком

• доповнення незавершеного діалогу

• створення діалогу з опорою на допоміжні матеріали

• побудова діалогу за ситуативним малюнком

• складання діалогу у ході обговорення з однокласниками прослуханого чи прочитаного тексту, малюнка, життєвої ситуації тощо

• придумування діалогу як доповнення до прочитаного тексту

• створення діалогу за словесно описаною мовленнєвою ситуацією

У процесі виконання зазначених завдань у молодших школярів необхідно формувати вміння:

1. регулювати силу голосу;

2. регулювати темп мовлення;

3. говорити чітко і правильно;

4. уважно слухати співрозмовника;

5. будувати свою репліку з урахуванням репліки та інтересів співрозмовника;

6. уживати формули мовленнєвого етикету;

Методика формування в учнів початкової школи вмінь будувати діалог перед- бачає здійснення таких послідовних етапів роботи:

• уведення школярів у тему, з якої відбудеться діалогування

• з’ясування мовленнєвої ситуації (де, коли відбувається подія, про що йдеться)

- визначення психофізіологічного стану дійових осіб (схвильовані, сердиті, веселі)

• визначення способів спілкування героїв (вербальні, невербальні — жести, міміка, фізичні дії (штовхання, смикання тощо))

• розподіл ролей.

Школярі опановують зазначені вміння, поступово просуваючись від про- стіших до складніших, встановлюючи між ними зв’язки. Успішність оволодіння вміннями будувати зв’язне висловлювання залежатиме від систематичності і сис- темності роботи над ними.

47.Прийоми навчання різних видів зв»язних висловлювань

Програма з розвитку зв’язного мовлення реалізується як на спеціально відведених уроках, так і під час занять з мови та читання, на яких учні вчаться орієнтуватися в умовах мовлення, планувати своє висловлювання, добирати відповідні мовні засоби для вираження думки, контролювати правильність сказаного чи написаного Основні види робіт з розвитку зв»язного мовлення і відповідно чотири групи вправ, які спрямовані на виконання зазначених завдань такі: 1) інформаційно-змістові; 2) структурно-композиційні; 3) лексико- та граматико-стилістичні; 4) вправи на редагування. Ці типи вправ допоможуть правильно сприймати та створювати зв’язні висловлювання відповідно до мети, умов спілкування та норм літературної мови. Інформаційно-змістові вправи забезпечують оволодіння змістовою стороною висловлювання, вчать орієнтуватись в умовах спілкування, добирати матеріал для висловлювання, усвідомлювати межі висловлювання та розкривати його тему і мету, визначати тему і основну думку тексту. Структурно-композиційні вправи підпорядковані розвитку умінь систематизовувати зібраний матеріал, відділяти головне від другорядного, намічати опорні пункти висловлювання, добирати потрібні засоби для зв’язку речень і частин зв’язного цілого, членувати текст на логічно завершені частини.Лексико- та граматико-стилістичні вправи підводять до розуміння того, що добір слів, синтаксичних конструкцій зумовлюється темою і основною думкою тексту. Діти вчаться вживати найдоцільніші мовні засоби для вираження своїх думок. Вправи на редагування. Ці вправи важливі для формування вмінь удосконалювати власні висловлювання; вчать помічати недоречно вжиті слова, граматичні форми чи синтаксичні конструкції; невідповідність висловлювання до теми та мети, непослідовність викладу.

Найпоширенішими вправами з розвитку зв'язного мовлення є: розгорнуті відповіді на запитання, записи на основі спостережень, усний переказ прочитаного, усні розповіді учнів на задану тему, за картиною, за даним початком (кінцем), письмові перекази зразкових текстів, інсценізація оповідань і казок, різноманітні види драматизації, словесне малювання, уявлювана екранізація прочитаних або власних оповідань, письмові твори різноманітних типів, листи, ділові папери (оголошення, адреса ).

За ступенем самостійності учнів вправи з розвитку зв'язного мовлення поділяються на такі типи: робота, виконана за зразком – написання переказів, ділових паперів, усні перекази, читання напам’ять; конструктивні вправи, що пов’язані з перебудовою тексту, запропонованого учителем; творчі – повністю самостійні (драматизація, інсценізація, літературно-художня творчість, словесне малювання).

На початковому етапі навчання зв’язних висловлювань переважають ігрові прийоми. Постановку завдань, розповідь-взірець учитель вводить у сюжетну канву гри. Доцільним є створення мовленнєвих ігрових ситуацій, які спонукають дітей до висловлювань. Частину таких ситуацій закладено в системи вправ, що є у підручниках з української мови.

Активізується мислительна і мовленнєва діяльність зображенням предмета, який діти описують за аналогічним описом-зразком. Спрямовується їхня увага на виділення характерних ознак його, конструювання речень, необхідних для побудови власних висловлювань.

Мовленнєва ситуація для навчання дітей складати твори на основі побаченого, пережитого увиразнюється робочими матеріалами: зачином, опорними словосполученнями, реченнями, сюжетною картиною. Мета цих прийомів – пробудити уяву дітей, певною мірою підказати план, композицію.

Добираючи прийоми навчання зв’язних висловлювань, доцільно йти від спостережень за відповідністю заголовка до змістом твору, формувати уявлення про смислову єдність і зв’язність як суттєві ознаки будь-якого висловлювання, виробляти вміння визначати і розкривати тему і основну думку тексту.