6. Арктичні грунти

арктичні пустинні ( гумусні горизонти розвиваються в формі гнізд або карманів під дернинами рослин; потужність А1 (гумусного горизонту) – 1-2 до 4 см.

2. арктичні типові (розповсюджені в південній частині зони; повний профіль мають тільки в морозобійних розколинах; Сг\Сф= 0,4-0,5 %, але в зв’язку з насиченістю ґрунтів металами вільних кислот немає, тому реакція нейтральна. В комплексі з попередніми а) моренові солончаки – на низинних берегах островів з галофітними луками (галофіти – ростуть на соляних ґрунтах, в собі солі накопичують , у нас в Алтагірі – солероси). Б) болотні арктичні (неоглеєні, розташовані на приморських рівнинах, де довго застоюється вода; оглеєні зустрічаються дуже рідко під злаково-моховим покривом (злак полярний мятлик).

Це група грунтів арктичної зони. Розповсюджені на островах: Земля Франца-Йосифа, Нова Земля, Північна Земля, Північно-Канадський архіпелаг, в північній частині півострова Таймир. Загальна площа – 7,16 млн. га.

Клімат – полярний, сухий, дуже суворий, середньорічна температура складає -10 – +14°С, сума опадів – 50-200 мм на рік, в основному – у твердому вигляді. Рослинність – сильно розріджена, переважають водорості, мохи, лишайники, фрагментарно – злаки. Річний приріст біомаси складає одиниці центнерів сухої речовини на 1 га. Корені рослин поширені неглибоко, переважно паралельно поверхні. Грунтотворні породи – в основному четвертинні льодовикові, водно-льодовикові, морські легкого гранскладу. Рельєф: панують льодовикові абразивні та акумулятивні форми, морські тераси (котловини, цирки, горбисто-моренні утворення тощо). Мікрорельєф полігональний. Процеси грунтоутворення: кріогенез – грунтоутворення під впливом вічної мерзлоти (переважно фізичне вивітрювання мінералів, неосинтез глин відсутній, накопичення водорозчинних сполук). Спостерігається озалізнення – накопичення заліза, пов'язане з його кріогенним підтягуванням в умовах сезонної зміни ОВП. Потужність профілю арктичних грунтів визначається глибиною сезонного розмерзання й складає в середньому 40 см. Грунти зустрічаються фрагментарно. Профіль слабо диференційований, скелетний (рис.33):

7.Умови грунтоутворенння в тундровій(субарктичні зоні)

1. клімат: середньорічна температура –3о С в Європі, -12о С в Азії; січня –8о С-10о С Західна Європа, -20о С – Східно-Європейська тундра, -35о-37о С континентальні райони Сибіру,- 20о-25о С на Чукотці; липень - +10о- +15о С на південній межі. Сума температур більше +10о С – 400-600о, безморозний період 2-3 місяця, вегетаційний період 50 днів; опади: 400 мм – Європа і Чукотка, випаровуваність 150-250 мм; 150-250 мм – в центрі тундрової зони, випаровуваність 100-150 мм., (тобто пере зволоження повсюди).

2. рослинність: сучасна рослинність почала формуватися в четвертинному періоді. Рослинність несе риси пристосування до суворих умов існування – ксерофіти, психрофіти (подушкоподібні і стланикові форми, жорсткі листя, переважання багаторічних форм); склад мохи, лишайники, чагарники, низькорослі кущі, трав’янисті рослини. Біомаса – 200-450 ц/га, в ній 70-90 %- підземна частина; достатньо високий при такому короткому вегетаційному періоді річний приріст (так як полярний день, інсоляція протягом року).

3. ґрунтоутворюючі породи – льодовикові відклади, морські, алювіальні древні і сучасні, озерні.

4. рельєф – в основному рівнинний. Мезо- і мікро форми пов’язані з багаторічною мерзлотою:

а) полігональні тундри – розтріскування морозобійне або внаслідок усихання (кам’яні кільця, багатогранники, вінки) – в арідних і континентальних тундрах;

б) бугристі тундри- нерівномірне збільшення об’єму в процесах вимерзання (бугри різної форми і різних розмірів – дрібно бугриста (мінеральне ядро в центрі бугра 0,5-1,5 м.), крупно бугриста тундра (мінеральне ядро в центрі бугра – 30-40 м); залежить це від кількості води, що надійшла. Розповсюджені в Якутії, Західному Сибіру.

в) солефлюкція і термокарст – в котловинах, утворюються псевдо тераси при переміщенні перезволожених ґрунтів по схилам; термокарст – протаювання багаторічної мерзлоти і просідання ґрунтів. Головна роль, як і при формуванні бугристих тундр, належить мерзлій воді, яка надходить додатково за рахунок міграції до фронту промерзання; міграція особливо сильна в суглинистих та глинистих ґрунтах, тому ці процеси більше поширені на важких породах в гумідних (південна та при океанічна тундра).