3. Матеріали доаудиторної самостійної роботи:

3.1. Базові знання, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція):

№з/п	Дисципліни	Знати	Вміти
2 3	Анатомія, Фізіологія Сестринська справа. Мікробіологія	Будову шкіри.Функції шкіри. Особливості догляду за шкірою і слизовими. Основні Y етапів мед сестринського процесу. Основні правила деонтології при спілкувані з хронічно або невиліковно хворими пацієнтами. Папіломавіпуси	Дати описання епідермісу, дермі, та підшкірно-жировій клітковині. Охарактеризувати основні функції шкіри Реалізовувати Y етапів медсестринького проесу. Проводити догляд за шкірою. Дотримуватись деонтологічних аспектів в спілкуванні з х. Взяти матеріал на дослідження

3.2. Зміст теми: Гострокінцеві бородавки (кондиломи).

Етіологія гострокін­цевих кондилом (генітальних, венеричних бородавок) вірусна. Збуд­ники — папіломавіруси 16 і 18 типів — передаються прямим кон­тактним, переважно статевим, шляхом.

Інкубаційний період триває 1-9 міс.

Гострокінцеві кондиломи трапляються часто в осіб, які рано почали статеве життя і ведуть його активно. Ці віруси надзвичайно стійкі до дезінфекційних речовин, для їхнього знешкодження засто­совують високу температуру під час автоклавування.

Отже, медичні інструменти слід дезінфікувати саме таким способом. Вважають, що зазначені папіломавіруси здатні спричинити рак статевих органів. Переродження гострокінцевих кондилом у рак спостерігається у 6-26 % випадків. У жінок, які перехворіли на гострокінцеві конди­ломи, у 1-2 тис. разів більший ризик захворіти на рак шийки матки (у 84 % хворих з цією патологією виділяють папіломавіруси). Часті рецидиви в разі злоякісних пухлин статевих органів пов'язують із наявністю латентних папіломавірусів. За наявності у вагітних го­строкінцевих кондилом у їхніх немовлят можуть розвинутись папі­ломи гортані або кон'юнктиви.

Клінічна картина. Гострокінцеві бородавки локалізуються на статевих органах, найчастіше — на слизовій оболонці сечівни­ка, прямої кишки, навколовідхідникової ділянки, порожнини рота, кон'юнктиви, а також у кутах рота, на червоній облямівці губ, пові­ках, у міжпальцевих складках, пахвинних і міжсідничних складках.

Спочатку виникають крапчасті, поодинокі, рожеві, іноді із сірим відтінком вузлики. Вони розростаються, зливаються між собою, ут­ворюючи вегетації із дрібночасточковою поверхнею, що нагадують цвітну капусту або гребінь півня. Ці розростання мають вузьку ніжку, м'які. Суміжні ділянки слизової оболонки чи шкіри незмінені, але під впливом тертя самі кондиломи і ділянки, які прилягають до них, набувають яскраво-червоного забарвлення, а поверхня кондилом стає вологою, мокне. Можливе накопичення між часточками бородавки гною із неприємним запахом, утворен­ня ерозій і навіть виразок. У задавнених випадках розростання на­стільки великі, що нагадують пухлину. Гострокінцеві кондиломи не спричиняють суб'єктивних відчуттів, але із розвитком запалення можуть виникати печіння і болісність у місці їхньої локалізації.

Діагностика — клінічна, враховують м'яку консистенцію, розміщення на вузькій ніжці, часточкову поверхню.

Диференціальну діагностику проводять в основному із широкою сифілітичною кондиломою, яка має широку інфільтрова­ну основу, щільну консистенцію, мідно-червоний, іноді бурий колір, не характеризується часточковою структурою і супроводжується іншими проявами сифілісу. У виділеннях із широкої кондиломи виявляють велику кількість блідих трепонем; спостерігаються по­зитивні серологічні реакції на сифіліс. Необхідно також виключити наявність злоякісної пухлини.

Лікування може бути хірургічним і консервативним. Застосо­вують кріотерапію, карбондіоксидний лазер (ефективність до 97 %), змащування кондиліном з наступним використанням теброфенової мазі, припікання концентрованою мурашиною кислотою 1 раз на 4-5 днів (усього 2-4 сеанси); використовують розчин солкодерм, левамізол; іноді ефективна психотерапія.