
2.2. Територіальна підсудність
Погоджуючись з С. Я. Фурсою варто зазначити, що територіальною є підсудність, згідно з якою розмежовується компетенція щодо розгляду підвідомчих судам справ між однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їхня діяльність. Вона поділяється на види: загальна, альтернативна, виключна, за зв'язком справ. [14 c. 261]
Під поняттям загальної територіальної підсудності розуміють те, що передбачено у ст. 109 ЦПК, зокрема, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування, а позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
При цьому під місцем проживання фізичної особи слід розуміти житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово, це положення міститься в ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» [], а місцем перебування фізичної особи відповідно до цього ж Закону є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік
Щодо місцезнаходження юридичних осіб, до яких пред’являються позови слід вказати, що під цим поняттм розуміють фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Таке положення регламентується ст. 93 ЦК України.
Позивач зобов’язаний встановити місце проживання (перебування) або місцезнаходження відповідача, що випливає зі змісту п. 2 ч. 1 ст. 119, оскільки в разі відсутності такої інформації у позовній заяві та неусунення зазначеного недоліку, заява на підставі ч. 2 ст. 121 ЦПК залишається без руху та повертається позивачеві. Винятком є випадки, передбачені у ст. 78 ЦПК, коли місцеперебування відповідача в справах за позовами про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, невідоме, суд ухвалою оголошує його розшук. Розшук проводиться органами внутрішніх справ, а витрати на його проведення стягуються з відповідача в дохід держави за рішенням суду.
Стаття 110 ЦПК передбачає вичерпний перелік категорій справ, у яких позивач має право обрати суд за територіальною ознакою, до якого він може подати свою позовну заяву. Цей підвид територіальної підсудності називається альтернативною, оскільки у позивача є можливість вибрати суд, до якого буде подано позовну заяву, вийняток складають правила виключної підсудності.
Відповідно до ч.1 ст.110 ЦПК позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Відповідно до ч. 2 ст.110 ЦПК позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за місцем проживання позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них;
Відповідно до ч. 3 ст.110 ЦПК позови про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок злочину, можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача чи за місцем завдання шкоди;
Відповідно до ч. 4 ст.110 ЦПК позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» [] споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. З цього випливає що споживачем не може бути юридична особа, і на підсудність може впливати вид договору, укладений між контрагентами.
Відповідно до ч. 6 ст. 110 ЦПК позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем завдання шкоди.
Відповідно до ч.7 ст.110 ЦПК позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням. Відповідно до ст. 95 ЦК України Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Оскільки філія або представництво юридичної особи діють у межах наданих їм повноважень, то пред'явлення позову за їх місцезнаходженням можливе лише тоді, коли спір випливає саме з їх діяльності.
У разі відсутності у філії або представництва юридичної особи відповідних повноважень та/або коли спір не пов'язаний з їх діяльністю, позовна заява повертається позивачеві для подання до належного суду (стаття 115 ЦПК) або якщо провадження у справі відкрито - передається судом до належного суду (стаття 116 ЦПК) [12 п. 38]
Відповідно до ч.8 ст.110 ЦПК позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Відповідно до ч. 9, 10 ст 110 ЦПК: якщо місце реєстрації проживання або перебування відповідача невідоме, незалежно від того чи має він в Україні місця проживання або перебування, то позови пред'являються за місцезнаходженням його майна чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Відповідно до ч. 11 ст 110 ЦПК позови про відшкодування збитків, завданих зіткненням суден, а також про стягнення сум винагороди за рятування на морі, можуть пред'являтися також за місцезнаходженням судна відповідача або порту реєстрації судна.
Відповідно до ч. 12 ст. 110 ЦПК позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Якщо позивач звернувся у один із передбачених законом судів на свій вибір та справу відкрито, то він може пред'явити справу до іншого суду у тому разі, коли заяву буде залишено без розгляду згідно з п. З ч. 1 ст. 207 ЦПК.
Правила альтернативної підсудності також можуть поширюватись на окремі категорії справ окремого і наказного провадження. Зокрема у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою- заява подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцем знаходження її майна (ст. 246 ЦПК). У справах про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі - заява подається до суду за місцезнаходженням емітента цінного паперу на пред'явника або за місцем платежу векселем (ст. 260 ЦПК). У справах про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу - заява подається до суду за місцем знаходження протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду за місцем виявлення такого хворого (ст. 283 ЦПК).
Стосовно виключної підсудності варто вказати, що вона передбачена ст.. 114 ЦПК України. Цей вид підсудності значить, що у випадках передбачених законом позивач повинен звернутись із позовом до визначеного законом суду. Так, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. [12 п. 42]
Позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред'являються за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини.
Позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред'являються за місцезнаходженням перевізника.
Справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває судно, або порту реєстрації судна.
Справи окремого провадження також розглядаються відповідно до вимог виключної підсудності. До таких відносяться :
- справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи - така заява подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу (ст. 236 ЦПК);
- справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності - заява подається за місцем її проживання (ст. 242 ЦПК);
- справи про усиновлення - заява подається до суду за місцем проживання дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, що усиновлюється (ст. 251 ЦПК);
- справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення,- заява подається за місцем проживання особи, яка хоче встановити через суд такий факт (ст. 257 ЦПК);
- справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність- заява подається до суду за місцезнаходженням цієї речі (ст. 269 ЦПК);
- справа про визнання спадщини відумерлою- заява подається до суду за місцем відкриття спадщини (ст. 274 ЦПК);
- справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку- заява подається в наступному порядку: заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку та про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання такої особи; заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу (ст. 279 ЦПК);
- справи про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб - заява подається до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу (ст. 287 ЦПК). [http://pidruchniki.com/1061120754594/pravo/pidsudnist_tsivilnih_sprav]
Підсудність за зв’язком справ, або підсудність кількох вимог, пов'язаних між собою передбачена у ст. 113 ЦПК України, яка передбачає, що позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Зустрічний позов незалежно від його підсудності пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову.
Таке правило підсудності зазвичай стосується позовних вимог, які випливають із однієї правової підстави та пред'являються до кількох осіб (наприклад, позов до кількох відповідачів про відшкодування шкоди, завданої здоров'ю чи майну позивача їх спільними діями; позов до засобів масової інформації та автора поширеного ними матеріалу про спростування недостовірної інформації).
За змістом статті 109 і частини першої статті 113 ЦПК такий вибір підсудності поширюється лише на позови, для яких встановлено загальну територіальну підсудність.
Отже, правило частини першої статті 113 ЦПК не змінює правила виключної підсудності. У зв'язку із цим якщо до кількох відповідачів пред'явлено позови, пов'язані між собою, на один з яких поширюється виключна підсудність, то щодо вимог, пов'язаних між собою, діють правила статті 114 ЦПК.
Оскільки зустрічний позов незалежно від його підсудності пред'являється до суду за місцем розгляду первісного позову (частина друга статті 113 ЦПК), на нього не поширюються правила статті 114 ЦПК про виключну підсудність. [12 п. 40]
Окрім того, у зв’язку з проведенням антитерористичної операції на сході України відповідно до Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції [1х] та відповідно до Розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про визначення територіальної підсудності справ» [1х] підсудність судів першої та апеляційної інстанції Донецьокої та Луганської областей змінюється і визначається відповідно до Розпорядження судам які розташовані поза зоною проведення антитерористичної операції.
Розділ 3
Підстави і порядок передачі справи до іншого суду
Питання про підсудність цивільної справи вирішується суддею в стадії відкриття провадження по справі. Якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві. (ст. 115 ЦПК України). На таку ухвалу може бути подана апеляційна скарга (п. 3 ч. 1 ст. 293, ч. 2 ст. 294 ЦПК України).
Підстави передачі справи до іншого суду передбачені у статті 116 ЦПК. Зокрема суд повинен передати справу на розгляд іншому суду, якщо до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване місце проживання або перебування якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування), також якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності – то суд передає справу на розгляд належному суду. Відповідно до п. 3, 4. ст. 116 ЦПК якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, або ліквідовано суд, який розглядав справу – справа підлягає передачі до іншого суду, який є найбільш територіально наближеним;
Передача справи з одного суду до іншого здійснюється на підставі ухвали суду після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - після залишення її без задоволення.
Відповідно до частини четвертої статті 116 ЦПК забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, незалежно від зміни обставин, що впливають на визначення підсудності справи, крім випадків, установлених частиною першою цієї статті. При цьому вирішення питання про передачу справи на розгляд іншому суду на підставі пункту 1 частини першої статті 116 ЦПК залежить від обґрунтованості клопотання відповідача.
Якщо після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду (розгляду справи по суті – стаття 173 ЦПК) виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін (пункт 2 частини першої статті 116 ЦПК).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 116 ЦПК якщо після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд не має права розглядати справу і зобов’язаний передати її на розгляд до суду, якому вона підсудна за законом, оскільки ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
У цьому випадку якщо для справи встановлено альтернативну підсудність (стаття 110 ЦПК), то справа передається до одного із судів, якому вона підсудна, за вибором позивача.