Тема: Поняття та види підсудності цивільних справ
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………….3 Розділ 1
Поняття підсудності цивільних справ…………………………...5 Розділ 2
Характеристика окремих видів підсудності…………………..8 2.1. Функціональна підсудність……………………………………………...9 2.2. Територіальна підсудність……………………………………….……..13 Розділ 3
Підстави і порядок передачі справи до іншого суду. Висновки…………………………………………………………………….…28 Список використаних джерел………………………………………30
ВСТУП
Після проголошення незалежності, в Україні, розпочалось практичне втілення мети формування соціальної і правової держави, де людина, з її правами і свободами є найвищою соціальною цінністю. Саме в правовій державі реалізація та захист прав і свобод людини та громадянина є основою її діяльності, що базується на певних принципах. Ці принципи законодавчо закріплені на конституційному рівні, а також відображені в законодавчих актах, прийнятих у період незалежності України.
Реформування державної влади і судової системи в Україні стверджує актуальність принципу спеціалізації судової системи. Недосконалість доктринальної розробки та законодавчого врегулювання залишає відкритим питання, щодо загальної моделі судоустрою України, з чим безперечно пов’язано вирішення проблеми організації та діяльності спеціалізованих судів адміністративної, господарської та інших юрисдикцій, їх місце в структурі судів загальної юрисдикції. Ця проблема не була вирішена внесенням змін до процесуального законодавства та Закону України “Про судоустрій України” від 5 червня 1991 року [2]. Не вирішена вона із прийняттям нового Закону України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року [3], а останній прийнятий Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 07 липня 2010 року [4] вочевидь також зазнає змін, в бік вдосконалення моделі судоустрою України. Про це може свідчити хоча б те, що Президент України Петро Порошенко наголошує на необхідності негайного проведення судової реформи, яка сприятиме встановленню верховенства права, забезпеченню ефективного захисту прав і свобод громадян. "Мені не потрібен суд, лояльний до Президента. Мені і всьому суспільству потрібен суд, який захищає закон і Громадянина", - наголосив Глава держави під час зустрічі з членами новоствореної Ради з питань судової реформи.[5]
Актуальність теми полягає у тому, що підсудність є важливим інститутом у цивільному процесі, тому що, приймаючи позовну заяву і визначаючи, що цивільна справа підвідомча судам загальної юрисдикції, суддя повинен з’ясувати, якому із судів вона підсудна, проте непоодиноку трапляються випадки, коли судді приймають до свого провадження, розглядають та виносять рішення по справам, що не є підсудними даним судам. Саме такі ситуації, тобто недодержання правил підсудності, нівелюють норму закону, щодо захисту прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом.
Мета дослідження полягає у комплексному аналізі чинної нормативно-правової бази, яка регулює підсудність, виявленні основних проблем, що виникають у правозастосувальній практиці.
У відповідності з метою роботи визначені такі завдання дослідження:
- з’ясувати правову природу підсудності цивільних справ;
- виділити та охарактеризувати види підсудності;
- проаналізувати наслідки порушення правил підсудності цивільних справ;
- розглянути підстави і порядок передачі справи до іншого суду.
Об’єктом дослідження є засади здійснення правосуддя, які проявляються через правовідносини судів цивільної юрисдикції, у сфері яких реалізується інститут підсудності цивільних справ.
Предметом дослідження є визначення підсудності цивільних справ судам загальної юрисдикції України по розгляду й вирішенню цивільних справ.
Внаслідок різного підходу до дослідження питань, наприклад про види підсудності цивільних справ, дотепер немає єдності думок з питань про співвідношення цивільної юрисдикції загальних судів (підвідомчості) і підсудності, про виділення родової підсудності в якості самостійного її виду, про доцільність закріплення в законодавстві правила про неприпустимість спорів про підсудність між окремими судами тощо. Варто помітити й ту обставину, що норми ЦПК України про підсудність, також не завжди чітко й послідовно регулюють ці відносини, внаслідок чого й у практичній діяльності судів допускаються помилки при визначенні підсудності.
Розділ 1 Поняття підсудності цивільних справ
В Україні діє система судів загальної юрисдикції в складі місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих судів, а також Верховного Суду України як вищого судового органа. Саме така система судів закріплена в Законі України. «Про судоустрій і статус суддів».
Який конкретно суд повинен розглядати ту чи іншу цивільну справу, залежить від інституту підсудності. Тому виникає необхідність розмежувати повноваження різних ланок судової системи, а також окремих судів кожної ланки, щодо здійснення правосуддя в конкретних цивільних справах. Таке розмежування проводиться за допомогою правил про підсудність. Визначити підсудність означає встановити суд, який згідно із законом повинен здійснювати правосуддя. Правила про підсудність мають велике практичне значення. Чітке, юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення цивільних справ забезпечує правильність функціонування всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань, є однією з правових гарантій справедливого правосуддя.
Цивільне процесуальне законодавство не містить переліку справ, що відносяться до числа цивільних. Разом з тим, у відповідності зі ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Суди розглядають зазначені справи в порядку позовного, наказного й окремого провадження.[6]
А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов вважають, що розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ називається підсудністю. На відміну від юрисдикції (підвідомчості), за якою розмежовується компетенція між різними органами щодо вирішення цивільних справ, підсудність розмежовує компетенцію в тій же сфері (щодо вирішення цивільних справ), але вже між різними судами. Тому підсудністю називають ще коло цивільних справ, вирішення яких віднесено до компетенції певного суду. Критеріями такого розмежування можна визначити:· завдання суду щодо розгляду та вирішення справи;· рід (категорія) справ; вказівка суду [7 c. 64]. Ю. К. Осіпов вказує на те, що підсудність – це віднесення підвідомчих судам справ до провадження певного суду. [8 c. 34]. Інші автори виходять із того, що підсудність – це інститут, що регулює відповідність підвідомчих суду цивільних справ до провадження того або іншого конкретного суду, це інститут (сукупність правових норм), що регулює віднесення справ, що підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції до провадження конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто визначити підсудність цивільної справи, означає встановити компетентний, належний суд по цій справі.
Крім того, М. И. Штефан визначає підсудність як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи й між судами однієї ланки щодо розгляду й вирішення підвідомчих їм цивільних справ, [9 с. 227] а В. І. Тертишніков вважає, що підсудність – властивість конкретної цивільної справи, відповідно до якої вона підлягає розгляду по першій інстанції в тому або іншому суді. За допомогою підсудності визначається компетенція кожної ланки судової системи по розгляду й вирішенню цивільних справ [10].
С. С. Бичкова зазначає, що підсудність – це властивість цивільних справ, за допомогою якого їхній розгляд і вирішення віднесено законом до компетенції відповідного суду. Отже, ці вчені вказують на те, що підсудність визначає компетенцію конкретних судів усередині судової системи, щодо розгляду й вирішення конкретних цивільних справ.[11]
Отже, термін «підсудність» варто розуміти у трьох різних аспектах.
По-перше, підсудність - це інститут цивільного процесуального права, тобто система норм, що регулюють відносини по визначенню конкретного суду при пред'явленні позову.
По-друге, під підсудністю розуміють властивість конкретної справи, у чинність якого воно підлягає розгляду в певному суді, як суді першої інстанції.
По-третє, підсудність варто розуміти і як сукупність цивільних справ, що підлягають розгляду й вирішенню в даній ланці судової системи й у даному суді.
Щодо розмежування підсудності і цивільної юрисдикції, варто зазначити, що п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 1.03.2013 містить таке положення: Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК).[12]