45. Эми и его характеристики (роздруківка)

Електромагн́ітне випром́інювання (ЕМВ) — носій електромагнітної енергії, що переміщає її шляхом передачі коливально електромагнітного поля (ЕМП) через простір або середовище. ЕМП – це особлива форма матерії, за допомогою якої здійснюється взаємодія між зарядженими частками, при чому коли існує заряд (заряджена частка) – існує електричне поле, а якщо є рух заряду, - виникає магнітне поле. (її визначення)

ЕМП - взаємопов'язані коливання електричного (Е) i магнітного (B) полів, що утворюють електромагнітне поле. Розповсюдження випромінювання здійснюється за допомогою електромагнітних хвиль. Електромагнітне випромінювання являє собою потік фотонів, який тільки при великій їх (фотонів) кількості можна розглядати як неперервний процес. (визначення вікіпедії)

Основними характеристиками електромагнітного випромінювання прийнято вважати частоту коливань, довжину хвилі, напруженість електричного поля, напруженість магнітного поля, поверхневу густину потоку енергії у повітрі або вакуумі.

Довжина хвилі прямо пов'язана з частотою через (групову) швидкість поширення випромінювання. Групова швидкість поширення електромагнітного випромінювання у вакуумі дорівнює швидкості світла, в інших середовищах ця швидкість менше. Фазова швидкість електромагнітного випромінювання в вакуумі також дорівнює швидкості світла, в різних середовищах вона може бути як менше, так і більше швидкості світла.

Описом властивостей і параметрів електромагнітного випромінювання в цілому займається електродинаміка, хоча властивостями випромінювання окремих областей спектру займаються певні більш спеціалізовані розділи фізики. До таких більш спеціалізованих розділів відносяться оптика (і її розділи) та радіофізика. Жорстким електромагнітним випромінюванням короткохвильового кінця спектра займається фізика високих енергій; відповідно до сучасних уявлень, при високих енергіях електродинаміка перестає бути самостійною, об'єднуючись в одній теорії зі слабкими взаємодіями, а потім - при ще більш високих енергіях - як очікується - з усіма іншими калібрувальними полями.

Існують теорії, що дозволяють змоделювати і дослідити властивості і прояви електромагнітного випромінювання. Найбільш фундаментальною із завершених і перевірених теорій такого роду є квантова електродинаміка.

Електромагнітні хвилі радіочастот, часто звані струмами високої частоти (ТВЧ) - область випромінювань, що характеризується великим діапазоном довжин хвиль: від кількох кілометрів до десятків і одиниць міліметрів.

Електромагнітну енергію використовують у радіо-, радіорелейному і космічному зв'язках, радіолокації, радіонавігації, на телебаченні, у металургії та металообробній промисловості для індукційного плавлення, зварювання, напилювання металів, у деревообробній, текстильній, легкій та харчовій промисловості, у радіоспектроскопії, сучасній обчислювальній техніці, медицині тощо.

46. Классификация эми

Джерела електромагнітних полів (ЕМП) можуть бути природного та антропогенного характеру

Штучними джерелами випромінювань є потужні радіотелевізійні, радіолокаційні станції, станції мобільного зв'язку, недосконалі комп'ютери, високовольтні лінії електрозв'язку, електротранспорт, електростанції й підстанції, промислові установки високочастотного нагріву, вимірювальні прилади, мікрохвильові печі, телевізори, електроплити, праски, холодильники, а також будь-які елементи, що підключені до мережі

До природних джерел належать: Земля, Сонце, Космос . Електричне поле Землі має середню напруженість Е = 130 н/м . Менша напруженість у полюсів, більша - у екватора Ці величини змінюються під впливом сонячної активності, енергії космічних випромінювань До цих вічно існуючих полів і випромінювань адаптувалося усе живе

Електромагнітні випромінювання антропогенного походження розглядають як один з різновидів енергетичних забруднювачів, тому що вони негативно впливають на організм людини, на інші живі організми та здійснюють шкідливий вплив на екологічні системи ЕМП мають енергію і поширюються у вигляді електромагнітних хвиль. Основними параметрами електромагнітних хвиль є довжина хвилі, частота коливань, швидкість поширення Мірою вимірювання забруднення електромагнітними полями є напруженість (В/м)

Частота коливань визначається в герцах (Гц) . Класифікація електромагнітних випромінювань за частотою:

- низькочастотні випромінювання (НЧ): 0,003 Гц-30 кГц;

- радіохвилі високочастотного (ВЧ) діапазону: 30 кГц-

300 МГц;

- радіохвилі ультрависокочастотного діапазону (УВЧ): 30300 МГц;

- надвисокочастотні СВЧ: 300 МГц-300 ГГц