Композиційна схема
Формат картини (вертикальний) створює урочистий стан. Виконуємо ксерокопію чи малюнок крізь скло з репродукції твору.
Проводимо вертикальну та горизонтальну осі картини, оскільки будь-яке зображення постійно перебуває під контролем прямого кута, лінії виявляють приховану структуру поля (прямокутник).
Проводимо діагоналі й знаходимо запальну приховану, але постійно діючу структуру поля. Г.Данієль приходить до висновку, що будь-яке зображення виявляє приховану структуру поля, одночасно знаходиться з ним у стані злагоди та конфлікту - існує в полі постійного напруження сил.
Знаходимо напрямок головних композиційних ліній. Рембрандт - використовує округлі лінії, що додає композиції картини динамічності.
Визначаємо геометричну фігуру правильної чи неправильної форми (симетрична чи асиметрична), в яку можна вписати групу людей. Як бачимо, картина має два композиційних центра: головний композиційний центр розташований праворуч від вертикальної осі й знаходиться в межах золотого перетину, другий композиційний центр розташований ліворуч від вертикальної осі й також знаходиться в межах золотого перетину. Слід додати, що головний композиційний рух розвивається по діагоналі, що обумовлює вибір художником вертикального формату.
Білет 4.
10. Охарактеризуйте педагогічний малюнок вчителя на дошці як один з прийомів наочного навчання , його особливості.
Найкращим засобом наочного навчання є малюнок самого педагога на класній дошці, на аркуші паперу і на полях альбому самого учня.
Перший вид - малюнок на класній дошці - є прекрасним методом наочного навчання. Він допомагає зрозуміти побачене, впливає на розумовий розвиток дитини, на правильність його суджень.
Головне якість педагогічного малюнка - це лаконічність зображення, простота і ясність його. Учитель дає можливість дітям ясно зрозуміти і уявити сказане. Малюнки на класній дошці повинні передати головну думку вчителя, опускаючи все випадкове і другорядне.
Образотворчу діяльність вчителя, пов'язану з ілюструванням навчального матеріалу, що доповнює усне пояснення і здійснюється безпосередньо в ході уроку, прийнято називати педагогічним малюванням.
Ці малюнки можна розділити на 2 основних види за методами їх використання.
1. Малюнки великого розміру, розраховані на фронтальну демонстрацію всім учням, які у класі.
2. Невеликі начерки, виконані викладачем на полях роботи учня або на окремих аркушах паперу з метою ілюстрування індивідуального пояснення навчального матеріалу.
Основне завдання педагога - найбільш повно, дохідливо донести навчальний матеріал до слухачів. Це висуває до малюнка ряд основних вимог.
Перш за все, малюнок на дошці повинен бути достатньо великого розміру, щоб всі, хто сидить у класі добре бачили його, він повинен бути також гранично простим, ясним, лаконічним, так як викладачеві необхідно виділити головне в зображеному і звернути на нього увагу учнів.
Треба мати на увазі, що здебільшого малюнки на дошці робляться для того, щоб дати учням правильне напрямок для самостійного вирішення завдання побудови об'ємних виразів, тому довго малювати, затримуючи увагу дітей роботою на дошці, не слід.
Перед початком роботи вчитель пояснює завдання, супроводжуючи бесіду малюванням на дошці. При цьому не можна, захоплюючись зображенням, забувати про пояснення. У дошки вчителю необхідно стояти обличчям до класу, перериваючи малювання зверненням до учнів. У процесі роботи необхідно відходити від дошки на деяку відстань, з тим, щоб перевірити зображене, тому що лінії можуть бути нерівними. Проміжки часу слід заповнювати поясненням, розповіддю про завдання наступного етапу роботи і т.д.
Він не дозволяє показати завершальні стадії роботи над зображенням, так як у вчителя не вистачає на це часу, та й сам характер негативного малюнка не дає можливості повноцінно передати тональні відносини натурної постановки. Тут необхідно наочний посібник у вигляді таблиці, малюнка, виконаного викладачем, або репродукції з роботою відомого майстра. Малюнок вчителя стирається з дошки відразу ж після пояснення. Незважаючи на це, він повинен нести в собі творчий початок, тому що діти, схильні до наслідування, за своїм засвоюють особливості прийомів роботи вчителя. Творчий малюнок стимулює розвиток художніх прагнень учнів, сприяє виникнення естетичних почуттів при сприйнятті предметів натурних постановок, розуміння особливостей підходу до зображення специфічними художніми засобами (розмаїтті прийомів у передачі матеріальність предметів, точність, лаконізм лінії в начерку, короткочасному малюнку, "гравюрного", штриха при виконання обсягу).
Треба навчитися поєднувати чітке та послідовне, словесне пояснення і виконання виразного малюнка.
Уміння тримати себе біля дошки має велике значення і досягається не відразу. Якщо у самостійній роботі з натурою на папері можуть бути постійні пошуки, виправлення помилок, переробки, то на дошці цього допускати не можна. Помилка, зроблена викладачем й особливо не виправлена їм на дошці, часто залишається в пам'яті учнів.
12. Інтер'єр — це оформлення внутрішнього простору будинку або окремих приміщень.
В інтер'єрі можуть бути виражені різноманітні відтінки почуттів і настрою людини: радість, смуток, роздуми; він може бути святковим або скромним, затишним або холодно-парадним. У ньому можливо показати зміни, які вносить до нашого життя дійсність. Вигляд нової квартири, лабораторії, офісу, театру, концертного залу буде відображати побут, смаки та захоплення нашого сучасника.
Інтер'єр слугує переходним етапом до пленеру, до вулиці, повітря. Відкриті вікно або двері на балкон пов'язують інтер'єр з пейзажем зовнішнім світом.
Вам необхідні певні знання і навички зображення інтер'єру, тому що дуже часто він є фоном для тематичних композицій.
Малювання інтер'єру потребує знання перспективи, уміння користуватися нею. Коли ми з вами будемо малювати класну кімнату або інший інтер'єр, ми насамперед повинні знайти місто, відкіля краще буде видно це приміщення.
Перспектива, у якій одну із стін зображують паралельно картині, називають фронтальною. Фронтальна перспектива характеризується простотою побудови і виразністю. Головна точка сходження розташована на фронтальній стіні в місці перетину вертикальної осьової лінії картини з лінією горизонту. У такому випадку бічні стіни на малюнку будуть однакові. ( демонстрація репродукції картини Леонардо да Вінчі «Тайна вечеря».)
Якщо треба побудувати зображення з більшим видом на праву половину інтер'єру, то точку сходження зсувають ліворуч від центра картини ( демонстрація репродукції картини П. Федотова «Сватання майора».)
Малюнок інтер'єру може бути побудований і в кутовій перспективі, у якій зображають дві стіни, площини яких повернуті під певним кутом до картини Така побудова перспективи інтер'єру має дві точки сходження. ( демонстрація репродукції картини В. Сєрова «Дівчина з персиками».)
Елементи інтер'єру — двері, вікна, класну дошку тощо малюють на другому етапі, враховуючи при цьому їх перспективні зміни. Лінії вікон, дверей, шафи, стола, якщо їх продовжити, мають також зійтися в тій точці сходження, що й лінії підлоги, стелі. Пропорції їх узгоджуються з основними вимірами інтер'єру (висота, ширина, глибина).
Ті предмети, які в інтер'єрі розміщені не паралельно стінам, мають для побудови свої точки сходження, що розташовані на єдиній для всього інтер'єру лінії горизонту.
Алгоритм виконання фронтального зображення інтер'єру:
Визначити лінію горизонту на картинній площині.
Визначити головну точку сходження, яка розташована на фронтальній стіні посередині лінії горизонту.
У центрі на лінії горизонту зображується у певних пропорціях фронтальна стіна.
Паралельні між собою лінії підлоги, стелі (перпендикулярні до картинної площини) йдуть до точки сходження на лінію горизонту.
Усі паралельні між собою лінії вікон, дверей (перпендикулярні до картинної площини) йдуть до точки сходження на лінії горизонту.
Усі горизонтальні та вертикальні лінії, паралельні щодо картинної площини, свого напрямку не змінюють.
Меблі, що знаходяться в інтер'єрі, найкраще починати зображувати з нижньої основи, спочатку намічаючи усі ребра великої форми, щоб вони вписувались в інтер'єр і не «плавали» в просторі.
Білет 5.