95)Ознайомлення з графікою як видом мистецтва.

Графіка  – вид образотворчого пластичного мистецтва. Як і живопис пов’язана із зображенням на площині: малюнок або відтиск наноситься, як правило, на аркуш паперу.

Графічне зображення – це малюнок, створений поєднанням ліній, плям і штрихів переважно одного чорного кольору, іноді з обмеженим використанням ще одного або декількох додаткових кольорів – найчастіше червоного. Графіка поділяється на такі різновиди: станкова, Книжкова, плакатна, Прикладна,Архітектурна,

Графіка буває прикладна і станкова. Прикладні графічні твори відрізняються від станкових тим, що призначення їх цілком конкретно і виразно. Так, книжкова графіка покликана ілюструвати літературні твори і прикрашати книги, а промислова графіка використовується для оформлення товарів. Основні графічні техніки – це простий та кольорові олівці, фломастери, ручки, крейда, пастель, сангіна.

Поширеною в графіці є техніка гравюри-, тобто друкування відбитків з рисунка, вирізаного на якійсь друкарській формі (площині) з певного матеріалу. Графіка має свої засоби, тобто мову – це лінії, штрихи, крапки та плями. 

96. Шрифт - це надзвичайно своєрідне мистецтво. По-перше, він має умовний, знаковий, а чи не образотворчий характер. По-друге,шрифтова композиція як розглядається повністю, а й читають певному порядку, рядок по рядку, згори донизу й зліва направо. Будь-яка напис має певної динаміки і послідовність, розгорнуто у просторі, а й, якщо так висловитися, у часі.

Усе це робить композицію шрифту із зображенням дуже специфічною, відрізняє його від більшості видів декоративного і образотворчого мистецтва. Проте ці мистецтва постійно зіштовхуються, з'єднуються в композиціях синтетичного характеру, де шрифт, орнамент і предметне зображення виявляються частинами єдиного цілого, живуть разом і заважають одна одній. Існує два підходи до створення шрифтової композиції. Перший - механічна розстановка букв з однаковими інтервалами між ними. Щоб переконатися в неспроможності такого спрощеного підходу, досить поглянути на будь-який напис, виконану таким чином. Тут відразу впадають в очі ритмічні порушення між звичайними літерами, рівномірно заповнюють відведені для них прямокутники (Н, І, П, Ш), і збитковими (А, Г, Т, У), особливо коли ущербні літери сусідять між собою (А і Т ; ДІУ). Ритмічний збій - неминучий недолік багатьох типографських газетних заголовків, серед яких неважко знайти приклади порушення цілісності рядки (зрозуміло, слова, набрані розрядкою, не

Білет 33.

97. Контроль та оцінка

Перевірка знань учнів — складова частина навчального проце­су. Вона позитивно впливає на засвоєння програмного матеріалу, сприяє поліпшенню організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, підвищує їх відповідальність за якість навчання.

В процесі навчання контроль потрібний насамперед вчителю. Для того щоб проаналізувати, наскільки успіщяо засвоюється на­вчальний матеріал, виявити і ліквідувати прогалини у знаннях учнів. Контроль дуже важливий і для учнів. Він допомагає їм об'єк­тивно оцінити свої знання, спонукає до систематичного навчання, вимагає потребу в самостійній роботі, формує суспільнозначні мо­тиви навчання.

З точки зору керування якістю навчально-виховного процесу, «контроль — це, насамперед, система Роль контролю зумовлена тим, що він служить засобом здійснення зворотних зв'язків» .

При управлінні процесом навчання контроль знань проводить­ся для того, щоб встановити готовність учнів до сприйняття нових знань. Важливо виявити якість засвоєних знань, встановити, які одержані уміння та навички практичної діяльності; виявити, на­скільки ефективні методи та організаційні форми навчання, що ви­користовувались, якщо необхідно, прийняти відповідні заходи щодо їх корекції.

Педагогічна цінність контролю заключається і в тому, що він дає всебічну інформацію про знання (повнота, глибина, усвідомлення, міцність, дієвість) та вміння учнів і дозволяє оцінити ефективність навчальної роботи кожного з них.

Поряд із контролем якості навчання слід розглянути і оцінку, яка має два аспекти:

1) оцінка як процедура оцінювання якої-небудь дії (діяльності);

2) оцінка як вираження в умовних знаках-балах, а також в оцін­них судженнях вчителя ступеня засвоєння учнями знань, умінь, навичок, встановлених програмою.

Все більш актуальною в процесі навчання стає самооцінка як один з компонентів діяльності, пов'язаний не з виставленням собі оцінок, а з процедурою оцінювання, характеристикою процесу ви­конання завдань, його плюсами та мінусами.

Контроль якості навчання з образотворчого мистецтва здійс­нюється через поточне оцінювання результатів діяльності на уро­ках; тематичне оцінювання — на основі залікових тематичних робіт (на яке виділяється два чи, при необхідності, більше уроків); підсум­кове оцінювання (семестрове) — на підставі тематичних атестацій.

Залікові тематичні роботи можуть здійснюватися у вигляді:

• практичної роботи;

— зображення композицій на великому форматі (АЗ);

— залікових уроків наприкінці теми;

— рефератів та дослідницької роботи за темою, що вивчається;

— заліку у формі індивідуальної чи групової практичної роботи;

— культурологічних ігор-заліків за змістом вивченого матеріалу;

— захисту власних проектів учнів та ін. Оцінювання навчальних досягнень учнів відбувається відпові­дно до рівня засвоєння навчального матеріалу:

— І рівень — початковий (пізнавальний), на якому учень розпіз­нає та відтворює окремі факти, елементи об'єктів при повторному

сприйнятті раніше засвоєної інформації про них, або дій з ними. Оцінювання на цьому рівні відбувається в межах від 1 до 3 балів;

— II рівень — середній (репродуктивний), на якому учнем здійс­нюється репродуктивна дія (копія) шляхом самостійного відтворен­ня і застосування інформації про раніш засвоєну основу для вико­нання відомої дії у типовій ситуації. На цьому рівні учень може одержати від 4 до 6 балів;

— III рівень — достатній (конструктивно-варіативний). У цьому випадку відбувається суб'єктивно нова інформація в процесі само­стійної побудови або трансформації відомої основи для виконання нової дії у нетиповій ситуації. Оцінка навчальних досягнень учнів визначається від 7 до 9 балів;

— IV рівень — високий (творчий). Результатом діяльності на цьо­му рівні є самостійне конструювання орієнтаційної основи дії (знан­ня-трансформації), в процесі цієї діяльності створюється об'єктив­но нова інформація. Відповідна оцінка на цьому рівні — від 10 до 12 балів.

При оцінюванні практичних робіт необхідна комплексна оцін­ка, яка містить такі критерії за якістю:

— розкриття та відповідності теми, що вивчається;

— наявність ідеї та образу, що розкривається;

— якість композиції, відповідно до вивчених правил та законо­мірностей;

— якість володіння засобами та техніками образотворчого мис­тецтва, на які був націлений навчальний матеріал.