6. Методика встановлення порогових рівнів по індикаторах економічної безпеки.

Для характеристики стану економічної (фіскальної) безпеки країни можуть використовуватись різні підходи до визначення індикаторів. Проте, для індикативного аналізу економічної безпеки важливе значення мають не стільки самі показники, скільки їх порогові значення.

Порогове значення – це гранична величина, недодержання значень якої перешкоджає нормальному процесові розвитку, приводить до початку руйнівних дій та нерегульованих процесів в різних сферах життєдіяльності країни та її територій, до формування негативних, дестабілізуючих тенденцій, або переводить систему в якісно новий стан кризи.

Тому першочергове значення при проведенні індикативного аналізу економічної безпеки має визначення порогових рівнів для передкризового і кризового стану, тобто значення індикаторів, що відповідають початку переходу від нормального стану до передкризового і від передкризового стану до початку етапу кризи.

Для їх встановлення можна користуватися трьома підходами. По-перше, можна використовувати порогові рівні визначенні і прийнятті в країнах, що перебувають на однаковому етапі економічного розвитку. По-друге, можна використовувати міжнародні еталони порогових значень. По-третє використовувати власні експертні досліджень. По-четверте, використання власних розрахунків. Об’єктивність останнього підходу досягається шляхом структуризації проблеми що досліджується та чіткої постановки і аналізу вимог до експертів. Для цього розробляється спеціальна анкета експерта з викладенням ознак і критеріїв відношення до того чи іншого стану по цих ознаках.

1. Поняття моніторингу економічної безпеки.

2. Технологічна схема проведення моніторингу економічної безпеки.

3. Інституційне забезпечення моніторингу економічної безпеки.

Моніторинг ЕКБ – це система спостереження за динамікою впливу загроз на економічні процеси у всіх сферах життєдіяльності країни, або окремих територій. Суть системи моніторингу полягає у розпізнанні і класифікації економічного стану, проведенні кількісної оцінки ступеня кризи, а також у виявленні, аналізі і наступній локалізації причин, що порушили стабільний, поступовий і стійкий розвиток країни. Ще одним завданням моніторингу ЕКБ є формування інформаційного підґрунтя для прийняття управлінських рішень.

Пошук своєрідного барометра економічного стану країни ведеться давно. У 1937 році міністр фінансів США Генрі Моргентаю звернувся в Національне бюро економічних досліджень (National Bureau of Economic Research), приватну, незалежну компанію, із проханням скласти список показників, які сигналізуватимуть про зміну тенденцій розвитку економіки. У результаті проведеної роботи був запропонований 21 показник (із сімдесяти, що мають циклічну чутливість), які влітку 1938 році першими, засвідчили вихід американської економіки із кризи.

У Росії подібні дослідження велися в 1920 році Кон’юнктурним інститутом Наркомфіну, який тоді очолював М. Кондратьєв. У бюлетені цього інституту постійно публікувалися кольорові графіки, що характеризували динаміку “єдиного економічного показника”. Він розраховувався на основі опрацювання спочатку 36-ти, а до кінця 1920 років – близько 200 показників.

Сьогодні у високорозвинутих країнах розраховуються й публікуються узагальнюючі показники стану національної економіки. Так, у США індекси економічної кон’юнктури розраховуються Міністерством торгівлі, Центром із вивчення світового економічного циклу в Колумбійському університеті, Національною асоціацією управління закупівлями. Аналогічні показники розраховуються й у інших державах і міжнародних інституціях, таких як Організація економічного співробітництва й розвитку.

В Україні моніторинг ЕКБ здійснюється на основі розрахунку інтегрального показника ЕКБ.

Під інтегральним показником ЕКБ держави (віл лат. іnteger – цілий) слід розуміти узагальнюючий макроекономічний показник, який комплексно характеризує сучасний стан економіки держави

Ec = k₁p₁+k₂p₂+k₃p₃+k₄p₄+k₅p₅+k₆p₆+k₇p₇+ k₈p₈

де – вагові коефіцієнти, що визначають значимість і роль і-тої складової в ЕКБ держави.

До першочергових завдань системи моніторингу ЕКБ відносяться:

1. визначення складу, джерел, характеру і гостроти загроз ЕкБ, а також особливості їх проявів та локалізації на сучасному етапі та в прогнозному періоді;

2. діагностика сучасного та очікуваного рівня ЕКБ держави та її окремих територій;

3. оцінка впливу чинників, змін в окремих сферах життєдіяльності на загальний рівень ЕкБ;

4. всебічне обґрунтування цілей, очікуваних результатів реалізації пріоритетів по нейтралізації загроз ЕкБ, підготовка необхідної інформації для обґрунтованого їх вибору;

5. конкретизація цілей і механізмів створення ринкових структур для побудови ефективної, соціально-орієнтованої ринкової економіки;

6. деталізація складових частин методики моніторингу.