Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка

Кафедра методики викладання суспільних дисциплін

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАУКОВО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ

з курсу «Теорія і методика викладання історії»

на тему:

«Заселення і розвиток Слобожанщини XVII-XVIII ст.»

Виконав: студент 2-го курсу

історичного факультету

групи 021

Савін О.Є.

Перевірив: ст. викл. доцент

Снагощенко В.В.

Суми – 2012

План

ВСТУП 3

1. ДИКЕ ПОЛЕ 4

2. Причини, етапи, напрямки заселення Слобідської України 7

3. Адміністративно-територіальний устрій Слобожанщини і соціальна структура у другій половині XVII – кінці XVIII ст. 13

Висновок 23

Списак використаної літератури 25

ДОДАТОК А 26

ДОДАТОК Б 28

ДОДАТОК В 29

ДОДАТОК Г 30

ВСТУП

Актуальність теми: ця тема є дуже актуальною в даний час, тому-що вона простежує заселення території України, а саме Слобожанщини в період від XVII – до XVIII ст.

Прослідковуються відносини в соціальній структурі суспільства. Як селянство заселилося на цю територію, які фактори цьому сприяли, що було для їхнього життя найголовнішим. Простежується адміністративно-територіальний поділ Слобідської України, виникнення нових станів у суспільстві, виявляться верхівка цього суспільства, як вплинули укази російських царів на Слобідську землю, і на відміну від Гетьманщини на Слобожанщині встановлювався порядок спадковості полковників.

Виникає на історичній арені нова назва «Слобідська Україна», роки існування цієї назви, та і взагалі самої Слобідської України як токової.

Простежуються права (вольності) які надавали козакам а саме: звільнення від податків з землі, право вільної торгівлі та право вільно виробляти горілку.

Я вибрав саме цю тему тому що я вважаю, на цьому етапі заселення Слобідської України можна простежити оволодіння українцями цієї території, що в ній приваблювало, і московський уряд використовував козаків у походах на Гетьманщину проти Виговського, Брюховецькогоі Орлика.

1. Дике поле

Після того, як полчища татар Чингізхана у 1238 р. знищили Переяславське князівство, ця місцевість з другої половини ХІІІ ст. і до кінця ХVІ ст. була майже пустельною територію. «Пустельне Поле» називали ці землі західноєвропейські середньовічні географи, Степ – влучно, як постріл стріли називали ці землі татари, Дике Поле – по-слов′янському. У цей час територія мала статус «нейтральної сфери впливу» без чітко окресленого кордону, яка з XIII ст. услалася між землями руських князівств і територією власне Одри і яку використовували у господарських потребах обидві сторони. Щорічно навесні, коли степи вкривалися травою, татари виступали в черговий похід. Через територію Дикого Поля пролягли шляхи, якими татари робили свої набіги. Вони добре знали шляхи у заселену Московщину і вибирали такі, щоб не треба було переправлятися через глибокі й широкі річки. Коли все ж таки траплялася їм на дорозі якась річка, то на ній робили свої осібні броди або перелази. «Книга Великого Чертежа», складена в 1627 р. у Розрядному приказі Московської держави, називає одинадцять таких бродів або перелазів – Каганський, Абашкин, Шебелинський, Ізюмський, Татарський та інші; крім цих було ще багато інших, які не мали назви. Були татарські перелази і на інших річках – на річках Сеймі, Коломаку, Вовчій, Мерчику, Торчі, Осколі; на Тихій Сосні було 14 перелазів, на яких були зроблені башти і палі [4, с. 351].

Славетний Муравський шлях простував по межиріччю Дніпрового й Донського водозборів від Перекопу до Тули верхів′ями багатьох річок, але не пересікав жодної з них. З Перекопу цей шлях ішов до верхів’я Молочних Вод, проходив поміж верхів’ями Молочних і Кінських Вод, по річці Бик, ішов між річками Вовчими Водами і Тороччю і далі по Харківщині і Курщині, потім по межиріччю водозборів Дона й Оки до Тули. Він, як писав Д. І. Багалій, проходив по Таврійській, Катеринославській, Харківській, Курській і Орловській губерніях.

Відгалуженнями Муравського були Ізюмський й Кальміуський. Перший починався у самої верховини Орелі в Катеринославщині і ішов по Ізюмському й інших повітах Харківської губернії й знову єднався з Муравським на Курщині. Кальміуський шлях відходив іще більше на схід та ішов од верховини Молочних Вод до міста Ливен (Орловської губернії), проходячи по Харківщині, Вороніжчині й Курщині. Протоптали цей шлях, або, як тоді казали, сакму, татари у ХVІ ст. Крім цих найголовніших було чимало інших татарських шляхів, наприклад, Бакаєв шлях, Кончаківський шлях й інші менші. Крім цих татарських шляхів, були ще й московські та українські – Старий Посольський, Новий Посольський, Ромоданівсьий та Сагайдачний. В. Л. Маслійчук, сучасний дослідник Слобожанщини відзначає:

«Поволі наприкінці XV ст. українське населення почало опановувати втрачені запустілі простори. Енергійні, сміливі, відчайдушні люди вирушали в степ і лісостеп на «уходи»: полювати на дикого звіра, рибалити, забирати мед у диких бджіл, грабувати татар. Саме отака «уходницька» колонізація становила особливість усього східноукраїнського життя» [5, с. 202].

До середини XVI ст. територія, на якій виникли згодом слобідські козацькі полки, була «Диким Полем», власне, контактною зоною взаємодії між Кримським ханством, прикордонням Великого князівства Литовського та Московської держави без чітко вираженої державної приналежності. Відтак, протягом кількох століть земля, на якій в майбутньому сформувалася Слобідська Україна, мала назву Дике Поле – територія без чітко вираженої державної приналежності [3, с. 94].

Запитання до тексту:

1. Як по-слов´янському називалося «Дике поле»?:

1. «Пустельне поле».

2. «Степне поле».

3. «Шалене поле».

2. Через територію «Дикого поля» пролягали татарські шляхи, що татари робили цими шляхами?

1. Торгували.

2. Їздили гуляти.

3. Робили свої набіги.

3. Як називається книга, яка визначала кількість татарських бродів або перелазів, і в якому році?

1. «Книга про татарські забудови» - 1616 р.

2. «Книга Великого Чертежа» - 1627 р.

3. «Книга татарських будівель на Слобожанщині» - 1630 р.

4. Скільки татарських перелазів було на Тихій Сосні?

1. 24.

2. 16.

3. 14.

5. Хто з сучасних дослідників Слобожанщини, відзначав «угодницьку» колонізацію, яка становила особливість усього східноукраїнського життя?

1. Н. Полонська-Василенко.

2. В. Л. Маслійчук .

3. М. Грушевський.

6. Яку територію мала Слобідська Україна, яка мала назву «Дике поле»?

1. Полтавської, Сумської, Харківської, Чернігівської областей.

2. Сумської, харківської, Донецької, Запорізької, Дніпропетровської областей.

3. Територія без чіткої державної приналежності.